Рішення

від 27.08.2009 по справі 2370-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2370-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.08.2009Справа №2-15/2370-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-Г,  ідентифікаційний код 33880354)

До відповідача Приватного підприємства «Арна плюс» (95494, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул.. Зелена, 11, оф. 213, ідентифікаційний код 34897359)

Про розірвання договору та стягнення 41728,56   грн. та

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Чуйко О.В., довіреність № 14 від 01.05.2009 р., у справі  

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Арна плюс»  про стягнення 41729,56 грн., та розірвання договору купівлі-продажу № 080827-172/КП від 27.08.2008 р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної  поставки  товару за договором  купівлі-продажу № 080827-172/КП від 27.08.2008р., внаслідок чого позивачем застосовані штрафні санкції, передбачені договором, а саме пеня у розмірі 30469,56 грн. та штраф у розмірі 11260,00 грн. Відповідачем не було оплачено вказані штрафні санкції в добровільному порядку, що і стало приводом для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

22.06.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

25.08.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача, в якому він проти позову заперечує.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений у відповідності до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

27.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (Покупець) (позивач) та Приватним підприємством «Арна плюс» (Продавець) (відповідач) був укладений Договір № 080827-172/КР купівлі-продажу. (а.с. 16-19).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Покупець приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару, найменування, модель, рік випуску, ціна за одиницю, кількість та загальна вартість якого вказана у Специфікації (Додаток № 1 до Договору). Товар повинен бути новим. Продавець передає у власність Покупцю товар, а також забезпечує на вимогу Покупця проведення в повному обсязі гарантійного ремонту та обслуговування товару на умовах, вказаних в цьому договорі.

Загальна вартість товару за цим договором складає 563000,00 грн. з ПДВ. (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору не пізніше 05 жовтня 2008 року Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю за адресою : м. Ялта, вул.. Кірова, 136.

Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата Покупцем загальної вартості товару здійснюється частинами в наступному порядку: Першу частину 30% загальної вартості товару у розмірі 168900,00 грн. Покупець оплачує Продавцю не пізніше 5 вересня 2008 року включно. Другу частину 70% загальної вартості товару у розмірі 394100,00 грн. оплачується Покупцем на користь Продавця протягом 1-го робочого дня з моменту оформлення та передачі Покупцю довідок-рахунків на товар і документів для реєстрації у відповідних державних органах.

Строк дії договору передбачений пунктом 13.1 Договору та становить з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Позивачем на виконання умов договору було здійснено оплату в розмірі 168900,00 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 7577 від 08.09.2008 р. (а.с. 12)

Проте, відповідачем не було здійснена своєчасна поставка товару відповідно до умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поінформував позивача гарантійним листом вих.. № 1/75 від 28.11.2008 р. про передачу товару за Договором не пізніше 10.12.2008 р. Проте, згоди Покупця на вказаний лист отримано не було, а отже сторонами не було досягнуто згоди про зміну умов договору.

Платіжним дорученням № 275 від 26.12.2008 р. відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 168900,00 грн.

Відповідачем не надано суду жодного доказу отримання згоди позивача на розірвання зазначеного Договору, або дотримання встановленого чинним законодавством порядку розірвання Договору.

Сторонами не представлено доказів розірвання, припинення, або визнання недійсним Договору купівлі-продажу № 080827-172/КП від 27.08.2008 р.

Частиною 3 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.   (пункт 4 вказаної статті)

Відповідачем не представлено суду доказів отримання згоди позивача або звернення до позивача з пропозицією про розірвання договору припинення договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавчо розкрито за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд зазначає, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни або розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору № 080827-172/КП від 27.08.2008 р. є істотними, оскільки в значній мірі позбавили позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме на отримання у власність екскаватору ЕТ 14-30, 2008 р. випуску.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» щодо розірвання укладеного між сторонами договору № 080827-172/КП купівлі-продажу від 27.08.2008 р. підлягають задоволенню.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо Продавець порушить строки та умови передачі товару, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 200 відсотків облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день такої затримки від вартості не переданого товару, а крім того сплачує Покупцю штраф у розмірі 2% від вартості невчасно переданого товару.

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами не представлено суду доказів зміни умов вказаного пункту договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором.

Проте, заявлена позивачем сума пені за період з 05.10.2008 р. по 26.12.2008 р. підлягає зменшенню через невірний розрахунок, та підлягає стягненню у наступному розмірі:

563000,00 грн. х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) х 82 дн. / 365 дн. = 30355,73 грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи та відповідає умовам договору становить саме 30355,73 грн.

Сума штрафу у розмірі 11260,00 грн. судом встановлена, належним чином підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Отже, загальна сума штрафних санкцій становить 41615,73 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України, згідно з якими кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, не представлено суду доказів понесення ним збитків в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач повідомив позивача про те, що ним не можуть бути виконані умови договору вчасно, а також повернув в добровільному порядку  сплачені позивачем кошти у виконання умов договору.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд виходить з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також враховує причини невиконання відповідачем зобов'язання, відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної штрафної санкції таким наслідкам.

За таких обставин, враховуючи значну суму штрафних санкцій, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути з Приватного підприємства «Арна плюс» суму штрафних санкцій у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Отже, судові витрати  покладаються на відповідача у сумі, пропорційно розміру позовних вимог, підтверджених матеріалами справи, згідно вимог статті 49 господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір № 080827-172/КП купівлі-продажу від 27.08.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-Г,  ідентифікаційний код 33880354) та Приватним підприємством «Арна плюс» (95494, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул.. Зелена, 11, оф. 213, ідентифікаційний код 34897359).

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Арна плюс» (95494, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул.. Зелена, 11, оф. 213, ідентифікаційний код 34897359) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-Г,  ідентифікаційний код 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ «ВіЕйБі Банк» м. Київ, МФО 321637)  5000,00 грн. штрафних санкцій, 501,16 грн. державного мита та 117,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.