Рішення

від 14.07.2009 по справі 2272-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2272-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2009Справа №2-27/2272-2009

За позовом ТОВ "Білий камінь" , м. Кривий Ріг, вул..Погребняка, 18 прим. 1

До відповідача Фізичної особи- підприємця Кузьменко Світлани Вікторівни, смт. Леніно, Ленінський район, вул.. Тітова, 37

Про стягнення  445,41 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

                                представники:

Від позивача –   не з'явився.      

Від відповідача  - Ісмаїлов, дов. у справі.

Сутність спору:   

 Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача та просить суд стягнути 445,41 грн. збитків завданих невиконанням грошового зобов'язання з урахуванням пені, також просить стягнути судові витрати.

Також позивач у вказаній позовній заяві просив суд забезпечити  позов шляхом накладення арешту на все майно відповідача та кошти, які належать відповідачу.  

           Суд ухвалою від 29.04.2009 р. вказане клопотання позивача про забезпечення позову  залишив без задоволення, оскільки    позивачем не надано достатньо обґрунтованого припущення щодо того, що невжиття вказаних  заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення з дійсного спору по суті.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що він визнає суму заборгованості лише у розмірі 251,93 грн. Однак повідомив про те, що представник позивача за вказаними за грошима не з'явився,  як було передбачено усною домовленістю, а тому відповідач був позбавлений можливості передати вказану суму.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 14.07.2009 р. просив справу розглянути за відсутністю свого представника,  в зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Суд дійшов висновку вказане клопотання задовольнити, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для винесення рішення, у відповідності до ст.. 75 ГПК України.  

Також позивач заявою від 14.07.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 251,93 грн. та пеню у розмірі 27,89 грн. вказане обґрунтовує тим,  що  внаслідок бухгалтерської перевірки було встановлено, що сума осиного боргу, що значиться за відповідачем дійсно складає 251,93 грн., однак наполягає на тому, що вказана сума повинна бути виплачена представнику позивачу на момент припинення ділових стосунків, тобто 27.01.2009 р. Тобто позивач вважає, що саме з 27.01.2009 р. у позивача виникло право на нарахування пені на залишок не повернутої суми коштів у розмірі 251,93 грн. за несвоєчасне виконання грошового забовязання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.   

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у відзиві на позов.  

Справа слуханням відкладалася в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представника  відповідача, суд  

встановив:

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої  цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.. 205 ЦК України правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом. Правочин,  для якого законом  не  встановлена  обов'язкова письмова   форма,   вважається  вчиненим,  якщо  поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Між сторонами по справі була досягнута усна домовленість по купівлі -  продаж продукції, відповідно до якої позивач по справі виступав продавцем, а відповідач по справі покупцем.

У виконання вказаної усної домовленості, позивачем по справі на адресу відповідача була поставлена продукція, що підтверджується наступними документами, належним чином засвідченні копії яких наявні в матеріалах справи:  накладна №12/13 від 12.12.2008 р. на суму 112,56 грн., накладна б/н на суму 300 грн., накладна б/н на суму 170,80 грн., накладна №12/12 від 12.12.2008 р. на суму 468,46 грн. і накладна №29/12 від 29.12.2008 р. на суму 264,69 грн.  Таким чином, всього було поставлено продукції на загальну суму 1316,51 грн.  

Сторони по справі наполягають на тому, що відповідно до досягнутої між ними домовленості, плата за поставлений товар повинна передаватися особисто представнику позивача при його явці.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК  України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до 23.01.2009 р. відповідач сплатив представнику позивача 23.01.2009 р. 112,56 грн. і 200 грн.

Під час наступної явці представника позивача, йому відповідачем було повернено нереалізований товар на суму 752,02 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №1 від 27.01.2009 р.

Факт повернення товару на суму 752,02 грн. сторонами по справі не заперечується.

Таким чином,  залишок несплаченої суми складає 251,93 грн.

Розмір основного боргу у розмірі 251,93 грн. відповідачем визнається у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 27,89 грн.

У задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Як вбачається з вказаної норми, пеня застосовується на випадок прострочення виконання забовязання, тобто вона  необхідна для забезпечення лише своєчасного виконання забовязання боржника. Пеня є тривалою неустойкою,  яка стягується за кожен наступний період прострочки невиконаного у строк ( визначений строк ) забовязання, при цьому, саме грошового.    

Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. №543/96-ВР ( за наступними змінами і доповненнями ) цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками  та  одержувачами  грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання    грошових    зобов'язань.    Суб'єктами     зазначених правовідносин  є  підприємства,  установи та організації незалежно від форм власності та господарювання,  а  також  фізичні  особи  - суб'єкти   підприємницької   діяльності.   Дія   цього  Закону  не поширюється на порядок нарахування та  сплати  пені,  штрафних  та фінансових  санкцій  за  несвоєчасну сплату податків,  податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і  позабюджетних фондів,  передбачених  чинним  законодавством  України, а також на відносини,   що  стосуються  відповідальності  суб'єктів  переказу грошей  через  платіжні системи.

Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.. 3 вказаного Закону  розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2  Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» з   дати    набрання   чинності   Законом   України   "Про відповідальність за  несвоєчасне  виконання  грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ),  тобто з 14 січня 1997 року,  розмір пені  за  прострочку  платежу  повинен  встановлюватися  за згодою сторін,  тобто  в  договорі  (стаття  1  Закону).

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових забовязань» якщо  сторони  у  відповідному  договорі  не  встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань»,  пеня  стягненню не підлягає,  за винятком випадків,  коли розмір пені встановлений  чинними  актами  законодавства.  

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Сторонами по справі не представлено суду доказів того, що вони досягли згоди про розмір пені за прострочку платежу.

Також позивачем не представлено доказів того, остаточний розрахунок з відповідачем повинен бути здійснений саме 27.01.2009 р.,  тобто те, що саме з цієї дати у позивача виникло право на нарахування пені на залишок не повернутої суми коштів у розмірі 251,93 грн. за несвоєчасне виконання грошового забовязання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

При таких обставинах справи,  позовні вимоги підлягають  задоволенню частково.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.    

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

     2.   Стягнути з  суб'єкта підприємницької діяльності  Кузьменко Світлани Вікторівни, смт. Леніно, Ленінський район, вул.. Тітова, 37, ( ідентифікаційний номер 2959819866, банківські реквізити не відомі )  на користь  товариства з обмеженою відповідальністю  "Білий камінь", Дніпропетровська обл.,  м. Кривий Ріг, вул. Погребняка, 18,  прим. 1, ( ЄДРПОУ 25021061, банківські реквізити не відомі )  основний борг   у розмірі  251,93 грн.  

        3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності  Кузьменко Світлани Вікторівни, смт. Леніно, Ленінський район, вул.. Тітова, 37, ( ідентифікаційний номер 2959819866, банківські реквізити не відомі )  на користь  товариства з обмеженою відповідальністю  "Білий камінь", Дніпропетровська обл.,  м. Кривий Ріг, вул. Погребняка, 18,  прим. 1, ( ЄДРПОУ 25021061, банківські реквізити не відомі )  57,69 грн. державного мита і 66,75 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.  

         4.В частині стягнення пені у розмірі 27,89 грн. у позові відмовити.  

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.