Рішення

від 16.06.2009 по справі 2404-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2404-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2009Справа №2-2/2404-2009

за позовом - Приватного підприємства "Фірма "Крим-Стілл" (95007, м. Сімферополь,  вул. Плотинна, 9; поштова адреса: 95493,  м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17)

до - Приватного підприємства "Технопласт плюс" (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 44)

про стягнення  281 264грн.72коп.  

                                                                                                         Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Петросян – представник. довіреність у справі.

Від відповідача : Меметова – ю/к, довіреність у справі.

      Суть спору:

Позивач звернувся  у Господарський суд АРК  із позовом  до відповідача про стягнення   заборгованості у розмірі  214 021грн.52коп., суми індексу інфляції  у розмірі  24 157грн.09коп., пені у розмірі  31 817грн.86коп., штрафу у розмірі  21 402грн.15коп., всього -  291 398грн.62коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим,  між сторонами було укладено  договір постачання №20 від 08.6.2008 р. Відповідно до вимог вказаного договору  позивач зобов'язався  поставити відповідачу продукцію, а відповідач -  прийняти та оплатити вказаний товар.  Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується  відповідними витратними накладними, проте, відповідач, порушуючи вимоги договору, не оплатив отриманий товар, в результаті чого виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.   

Представник позивача  у судовому засіданні, що відбулося 02.6.2009р, надав суду  заяву від 02.6.2009 р., якою просить суд стягнути  заборгованість  у розмірі  211 021грн.52коп.,  суму індексу інфляції  у розмірі  23 818грн.47коп.,  пені у розмірі  25 322грн.58коп., штраф  у розмірі  21 102грн.15коп., всього -   281 264грн.72коп, виключив з вимоги стягнення 3 000,00грн вартості послуг по різкі металу.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду заперечення №117 від 06.6.2009р на позовну заяву, відповідно до якого визнає заборгованість у розмірі 214 021грн52коп та просить суд відмовити у задоволенні  позовних вимог у частині стягнення пені та інфляційних.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за  договором   поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений  строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.    

Між Приватним підприємством "Фірма "Крим-Стілл", як поставщиком, та  Приватним підприємством "Технопласт плюс", як покупцем, було укладено договір поставки №20 від 08.7.2008р, відповідно до п.1.1 якого  постачальник  зобов'язується поставити, а покупець  прийняти та оплатити  на умовах викладених у договорі металопрокат.

Поставщик здійснює відвантаження продукції з відстроченням платежу 5 банківських днів з моменту поставки (п.4.2 договору).

На виконання умов договору, відповідно до витратних накладних від 01.9.2008р  №РН-0001168 на суму 162 458грн52коп та №РН-0001164 на суму 148 563,00грн,  відпустив  відповідачу товар. Товар у повному  об'ємі, вказаному у накладних, було отримано представником відповідача за довіреністю серії ЯПГ №007940  від 01.9.2008р Потяковой В.З.

Але ПП "Технопласт плюс" зобов'язання по оплаті належним чином не виконало, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість за металопродукцію у сумі 211 021грн.52коп, яка підтверджується матеріалами справи.

Сума боргу у розмірі 211 021грн.52коп. за поставлений товар  на момент розгляду спору відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів  виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 211 021грн.52коп. боргу та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок. Більш того, відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 211 021грн.52коп.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості  у розмірі 211 021грн.52коп.  позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім|крім| вимоги про стягнення боргу,  позивачем заявлена вимога про стягнення індексу інфляції  у розмірі  23 818грн.47коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як  позивач спрямовував  на адресу відповідача претензію №11 від 19.02.2009рр з вимогою погасити заборгованість за телекомунікаційні послуги з урахуванням індексу інфляції, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, тому позовні вимоги у частині стягнення індексу інфляції  у розмірі  23 818грн.47коп за період з вересня 2008р по лютий 2009р обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені у розмірі  25 322грн.58коп. та штрафу  у розмірі  21 102грн.15коп., то як вже зазначалося, зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що  виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин  щодо забезпечення  виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин   щодо   забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У обґрунтування даних вимог  позивач посилається на п.8.3 договору, відповідно до якого  за прострочення строків оплати продукції покупець сплачує поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від розміру не внесеного у строк платежу. Крім сплати пені покупець сплачує поставщику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Отже, у частині стягнення 21 102грн.15коп штрафу позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст..83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання. Виходячи з цього суд вважає за необхідне зменшити суму пені на 5 322грн.58коп та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 20 000,00грн.

Доводи відповідача, щодо того, що в договорі  не встановлений строк оплати неспроможні, тому як з п.4.2 договору убачається, що відповідач зобов'язаний оплатити продукцію у продовж 5 банківських днів з моменту поставки.

Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться відповідно до ст..49 ГПК України  на відповідача.

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини  рішення.

Рішення оформлене та підписане 19.6.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,82,83,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Приватного підприємства "Технопласт плюс" (98100, м. Феодосія, вул. Українська, 44, р/р 26009052000208 КРУ КБ «Приватбанк» м.Сімферополь, ЗКПО 32641735, МФО 384436, св.00443303, ІНН 326417301115)  на користь Приватного підприємства "Фірма "Крим-Стілл" (95007, м. Сімферополь,  вул. Плотинна, 9; поштова адреса: 95493,  м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17, р/р 2600901300586 в СФ ТОВ «Укрпромбанк» м.Сімферополь, МФО 384867,ЗКПО 24696325, св. 100126700, ІНН 246963201099) 211 021грн.52коп. боргу, 23 818грн.47коп індексу інфляції, 20 000,00грн пені, 21 102грн.15коп штрафу, 2 812рн.65коп державного мита, 301рн.63коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення пені  у сумі  5 322грн.58коп. відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.