Рішення

від 22.06.2009 по справі 2366-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2366-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2009Справа №2-31/2366-2009

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Гражда - ДС” (90630, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясеня, вул. Визволення, 41;  90630, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясеня, вул. Київська, 39, ЗКПО 34305494)

До відповідача – фізичної особи – підприємця Туровської Лариси Володимирівни (98500, АРК, м. Алушта, вул. Судакська, 10, кв. 24; ідент. код 2406717409)  

Про визнання договору недійним  

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Трофімова Г.І., дов. у справі

Від відповідача – Туровський Є.В. дов у справі,  Семілетова Н.Л., дов. у справі  

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гражда - ДС” звернулось до господарського суду АРК з позовом до фізичної особи – підприємця Туровської Лариси Володимирівни про визнання недійсним договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 29.08.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про спільну діяльність не містить усіх істотних умов, які необхідні для договорів даного виду. Вказує, що даний договір укладений в порушення вимог ст..203 Цивільного кодексу України в частини невідповідності змісту договору нормам діючого законодавства і  направленості угоди на реальне настання правових  наслідків, обумовлених нею. В правове обґрунтування щодо підстав недійсності правочину посилається на ст.ст.203, 215, 216 ЦК України.  

Відповідач надав суду письмові пояснення до позовної заяви, згідно яким згоден повернути сторони за спірним договором у первісне становище, за умови того, що позивач не буде йому перешкоджати у вивозі майна, належного відповідачу з території ділянки, розташованої за адресою : Сімферопольський район, с.Заречне, вул..Передгірна, 60.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,   дослідивши надані сторонами докази, суд,

                         ВСТАНОВИВ:

29.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гражда - ДС” та фізичною особою – підприємцем Туровської Лариси Володимирівни був укладений договір про спільну діяльність, згідно якому сторони за цім договором зобов'язуються діяти без створення юридичної особи для досягнення цілей та здійснення підприємницької діяльності на майданчику площею 0,2064 га, розташованої за адресою : с.Заречне, вул..Передгірна, 60, Сімферопольського району АРК. Мета використання земельної ділянки – розміщення сторонами торгової точки, кафе, офісу та інше.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гражда - ДС” звернулось до господарського суду АРК з вимогою визнати вказаний договір недійсним. Вказує на те, що сторонами при укладенні договору не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, таких як ціна договору, статусу майна, що є предметом за договором, а також те, що умови договору не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, яка є предметом договору.

Свої позовні вимоги щодо підстав недійсності спірного договору  позивач обгрунтовує  нормами  ст.203, ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України.

Дослідивши спірну угоду про спільну діяльність, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України,  суд  вважає,  що  позов  не  підлягає  задоволенню  у  зв'язку  з  наступним.

Зі змісту статті 203 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема,  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Таким  чином, виходячи з вказаних норм  закону, недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін  повинна бути досягнута згода.

При укладені господарського договору сторони зобов'язані  у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк  дії договору.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до якої  договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.1 ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Таким чином, зі змісту наведених норм закону слідує, що істотними умовами договору про спільну діяльність є  взаємні права та обов'язки учасників спільної діяльності, розмір та порядок внесення учасниками грошових і майнових внесків у спільну діяльність, координація  спільних дій учасників або ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, порядок наступного спільного використання майна і покриття витрат на його утримання, участь учасників у результатах спільних дій, строк дії договору та  умови його припинення.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами за спірним договором не досягнуто згоди з усіх умов договору, які є істотними для даного виду договорів, а саме -  правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, координація спільних дій учасників, ціна договору по зобов'язанням сторін з поставки пиломатеріалів та інше.

За таких обставин, суд вважає, що сторони не уклали договір від 29.08.2007 р. про спільну діяльність без створення юридичної особи, тому що вони (сторони) в належній формі не  досягли згоди з усіх істотних умов договору, як передбачено ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України.

Пунктом 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарських договорів, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

В  даному  випадку  суд  вважає,  що  договір від 29.08.2007 р. про спільну діяльність без створення юридичної особи є неукладеним сторонами, оскільки відсутня згода між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Таким  чином,  позивач  не  приймав  на  себе  зобов'язань щодо умов, які передбачені договором від 29.08.2007 р. про спільну діяльність без створення юридичної особи через відсутність передбаченими нормами права загальних умов, необхідних для здійснення угоди сторонами.

Суд не приймає визнання відповідачем позову, оскільки заяву про визнання позову здійснено відповідачем під умовою, що не відповідає наданим ст.22 Господарського процесуального кодексу України процесуальним правам відповідача, зокрема визнання позову (в повному обсязі або в частині), яке має бути повним і безумовним. Відповідач вказує на те, що визнає позов за певних умов, що не свідчить про безумовне визнання позову. Відповідно до ст.ст.22, 78 Господарського процесуального кодексу України суд не зв'язаний заявою відповідача про визнання позову і  не приймає визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права інших осіб.

На підставі викладеного та враховуючи, що договір від 29.08.2007 р. про спільну діяльність без створення юридичної особи є неукладеним (таким, що не відбувся), а, відповідно до закону, недійсним  (повністю або частково) може бути визнаний лише укладений правочин, суд  вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 43, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                          ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Копію рішення надіслати на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.