Рішення

від 21.05.2009 по справі 2437-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2437-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2009Справа №2-7/2437-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» (49000, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, бульвар Слави, буд. 6, кв. 52, ідентифікаційний код 34774654)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Санаторій ім. С. М. Кірова» (52050, Дніпропетровський район, с. Степове, вул. Механізаторів, буд. 7, ідентифікаційний код 02650653)

Про визнання дійсним договору, визнання права власності та спонукання до виконання певних дій

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача  - Чугунов В. М., предст., дов. від 08.01.2009 р.

        Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства «Санаторій ім. С. М. Кірова», в якому просить визнати дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу нерухомого майна №13/1 від 17.01.2008 р.; визнати за позивачем право власності на наступне нерухоме майно: будинок літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №1 загальною площею 51,3 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №3 загальною площею 95,0 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а. Крім того, позивач просить зобов'язати Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» на наступне нерухоме майно: будинок літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №1 загальною площею 51,3 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №3 загальною площею 95,0 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач – Закрите акціонерне товариство «Санаторій ім. С. М. Кірова», ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, який, відповідно до норм цивільного законодавства, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

У судовому засіданні, що відбулося 18.05.2009 р., представником відповідача були визнані позовні вимоги в повному обсязі.

          Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

По справі оголошувалася перерва у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

            17.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» (Покупець) та Закритим акціонерним товариством «Санаторій ім. С. М. Кірова» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №13/1, пунктом 1.1 якого передбачено, що на умовах, передбачених цим договором, Продавець передає, а Покупець приймає у власність нерухоме майно: будинок літ. «Б» (колишній гуртожиток) за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №1 загальною площею 51,3 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №3 загальною площею 95,0 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а.

В пункті 1.2 Договору зазначено, що Продавець є власником відчужуваного майна. Цей факт також підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №16669611 від 15.11.2007 р.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна майна, вказаного в пункті 1.1, складається з: будинок літ. «Б» - 130 000,00 грн., квартира №1 – 50 000,00 грн., квартира №3 – 100 000,00 грн. Разом вартість майна складає 280 000,00 грн., ПДВ – 56 000,00 грн., всього з ПДВ – 336 000,00 грн. Вартість майна є договірною, та не залежить від балансової, експертної, ринкової чи будь-якої іншої вартості. Оплата вартості майна здійснюється Покупцем Продавцю шляхом безготівкового розрахунку.

Згідно з пунктом 3.1 Договору передача об'єкта Продавцем Покупцю здійснюється протягом трьох днів з дати підписання та нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору та посвідчується відповідним Актом прийому-передачі нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що вартість придбаного майна була сплачена відповідачем в повному обсязі, про що свідчить відповідне платіжне доручення №17 від 23.02.2009 р.

В пункті 2.2 Договору сторони передбачили, що Продавець повинен підготувати та передати Покупцеві на протязі трьох календарних днів з моменту отримання оплати згідно пункту 2.1 цього Договору всі документи, що будуть необхідні для нотаріального посвідчення цього договору та з'явитися до нотаріуса для підписання договору. Однак, вказані обов'язки відповідачем не були виконані та до теперішнього часу нотаріальне посвідчення цього договору не відбулося, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно з частиною 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку   набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і  виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Судом встанвлено, що спірний договір №13/1 від 17.01.2008 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Судом встановлено, що сторонами не здійснено нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.

Частиною  1   статті  220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на зазначене, сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови, одна сторона має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій навіть тоді, коли він судом не визнаний недійсним.

Виходячи з того, що Договір купівлі-продажу №13/1 від 17.01.2008 р. нотаріально не посвідчений, у відповідності до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України він є нікчемним, а отже згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не покладає на сторін ніяких зобов'язань.

Однак, при цьому відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, зокрема, частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання Договору дійсним суду необхідно з'ясувати наявність досягнення сторонами згоди всіх істотних умов Договору, наявність повного або часткового виконання Договору та факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши текст Договору купівлі-продажу №13/1 від 17.01.2008 р., судом встановлено, що сторонами узгоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, в ньому визначені предмет, ціна, строк його дії.

Що стосується виконання Договору, то матеріали судової справи свідчать про фактичну повну оплату вартості відчужуваного майна.

Вказане дає підстави суду стверджувати, що сторони частково виконали умови Договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості  №13/1 від 17.01.2008 р., що безпосередньо винається самим відповідачем.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

З огляду на наявність всіх трьох умов, Договір купівлі-продажу №13/1 від 17.01.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» та Закритим акціонерним товариством «Санаторій ім. С. М. Кірова» підлягає визнанню дійсним.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже вказана стаття закріплює презумпцію правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно.

Суду не надано на час розгляду справи доказів неправомірності володіння позивачем майном, придбаним за договором купівлі-продажу №13/1 від 17.01.2008 р., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Згідно з пунктом 3.2 Договору купівлі-продажу №13/1 від 17.01.2008 р. право власності на об'єкт купівлі-продажу у Продавця виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, а в разі прийняття рішення суду про визнання права власності – з моменту набрання чинності рішення суду.

У зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості №13/1 від 17.01.2008 р. судом визнаний дійсним, він є підставою для набуття позивачем права власності на наступне нерухоме майно: будинок літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №1 загальною площею 51,3 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №3 загальною площею 95,0 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про спонукання Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» на наступне нерухоме майно: будинок літ. «Б» (колишній гуртожиток) за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №1 загальною площею 51,3 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №3 загальною площею 95,0 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а, суд зазначає наступне.

Так, по-перше, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 21 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги можуть бути пред'явлені виключно відповідачам, у той час як Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» взагалі не є учасником процесу у цій справі.

Крім того, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

У той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що права чи охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» порушувалися саме з боку Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації».

З урахуванням цього, в частині позову до КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» слід відмовити. При цьому, суд звертає увагу на те, що рішення суду у цій справі є, згідно з додатком 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, є правовстановлювальним документом, на підставі якого КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на відповідача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №13/1 від 17.01.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» (49000, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, бульвар Слави, буд. 6, кв. 52, ідентифікаційний код 34774654) та Закритим акціонерним товариством «Санаторій ім. С. М. Кірова» (52050, Дніпропетровський район, с. Степове, вул. Механізаторів, буд. 7, ідентифікаційний код 02650653).

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» (49000, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, бульвар Слави, буд. 6, кв. 52, ідентифікаційний код 34774654) право власності на наступне нерухоме майно: будинок літ. «Б» (колишній гуртожиток) за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №1 загальною площею 51,3 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №3 загальною площею 95,0 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а.

4.          Відмовити в позові в частині спонукання Комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» на наступне нерухоме майно: будинок літ. «Б» (колишній гуртожиток) за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №1 загальною площею 51,3 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а; квартиру №3 загальною площею 95,0 кв. м. в будинку літ. «Б» за адресою: м. Ялта, вул. Кірова, 39-а.

5.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Санаторій ім. С. М. Кірова» (52050, Дніпропетровський район, с. Степове, вул. Механізаторів, буд. 7, ідентифікаційний код 02650653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-К» (49000, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, бульвар Слави, буд. 6, кв. 52, ідентифікаційний код 34774654) 3360,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.