Рішення

від 22.06.2009 по справі 2405-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2405-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.06.2009Справа №2-2/2405-2009

за позовом  -  Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" (95053, м. Сімферополь,  вул. Гурзуфська,  буд. 5)

до  - Відкритого акціонерного товариства  "Кримрембудтрест" (95006, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13;  95013, м. Сімферополь,   вул. Дм. Ульянова, 16)

про внесення змін у договір  

Суддя Толпиго В.І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Міркін  -  представник, довіреність у справі.

Від відповідача :  Костюкова -  представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач - Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м.Сімферополя" звернулось   до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про   внесення  змін до договору  на водопостачання  з комунального водопроводу  та водовідведення  стоків в комунальну каналізацію  №217 від 01.10.2007 р.  в редакції  позивача, викладеної  у договорі  від 18.3.2009 р. про внесення  змін до договору №217 від 01.10.2007 р.  на водопостачання  з комунального  водопроводу  та  відведення стоків в комунальну каналізацію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір на водопостачання  з комунального водопроводу  та водовідведення  стоків в комунальну каналізацію  №217 від 01.10.2007р. У зв'язку з прийняттям нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлкомунгоспу України від 27.6.2008р. №190, колишня (стара) редакція договору на водопостачання і водовідведення № 217 від 01.10.2007р., укладеного між позивачем і відповідачем, не відповідає розпорядженням вказаних нових Правил №190. Позивачем на адресу відповідача було спрямовано  проект договору  від 18.3.2009р. про внесення змін  в договір  №217 від 01.10.2007р.  на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію.  09.4.2009р. до позивача від відповідача поступив протокол з підписаним протоколом  розбіжностей, але позивач не погоджується із запропонованими пропозиціями відповідача, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник відповідача у  судовому засіданні 18.6.2009р надав суду заперечення від 18.6.2009р., яким  вказує на те, що не заперечує у задоволенні позовних вимог позивача про зміну  господарських  правовідносин  по водозабезпеченню та водовідведенню  між сторонами  шляхом внесення змін у договір  на водозабезпечення з комунального  водопроводу  та відведення стоків  в комунальну каналізацію  №217 від 01.10.2007р. в редакції  позивача, викладеній у договорі  від 18.3.2009р.  про внесення змін у договір  №217 від 01.10.2007р., за виключенням   пропозицій, викладених ним  в редакції  п.п.4.2.1. 11.3 та 15.8, залишивши ці пункти в  редакції відповідача,  вказаних  у протоколі розбіжностей до договору  від 18.3.2009р.

У судовому засіданні, що відбулося  18.6.2009р, позивач повідомив суду про свою згоду прийняти п.п.4.2.1. 11.3 договору у редакції відповідача, що відображено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 22.6.2009р, після перерви судове засідання було продовжене  за участю тих же представників сторін.

22 червня 2009р у судовому засіданні відповідач повідомив суду, що приймає п.15.8 договору у редакції позивача, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно  ст. 16 ЦК України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту  цивільних  прав   і інтересів   перераховані   в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того,   згідно ч. 3 ст. 16 ЦК   України  суд  може  захистити цивільне право  або  інтерес  іншим способом,  встановленим  договором або законом.  

Між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м.Сімферополя" та Відкритим акціонерним товариством  "Кримрембудтрест", як абонентом, було укладено договір №217 від 01.10.2007р на водопостачання  з комунального водопроводу  та відведення стоків (водовідведення)  в комунальну каналізацію.

У зв'язку з прийняттям Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлкомунгоспу України від 27.6.2008 р. № 190, які вступили в силу з 18.10.2008р., редакція договору на водопостачання і водовідведення № 217 від 01.10.2007р., укладеного між позивачем і відповідачем, не відповідає розпорядженням вказаних нових Правил № 190. Зокрема, в договорі №217 від 01.10.2007р. багато посилань на конкретні пункти Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення у містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлкомгоспу України від 01.7.1994р. № 65, які втратили силу, а також багато норм відсилань, що в даний час не можуть бути реалізовані. Деякі положення договору № 217 від 01.10.2007р. суперечать Правилам №190, у зв'язку з чим виникла необхідність привести первинний старий договір №217 від 01.10.2007р. на водопостачання і водовідведення у відповідність з новими Правилами №190.

Прийняття вказаних Правил №190 є зміною істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні старого договору №217 від 01.10.2007р. на водопостачання і водовідведенні, тоді як відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України  у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах. Якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони.

Але розірвання договору №217 від 01.10.2007р. року на водопостачання і водовідведення приведе до безоблікового водокористування з боку відповідача (самовільне користування комунальним водопроводом і каналізацією), що відповідно до пп. 3.2, 3.3 Правил №190 приведе до обов'язку позивача нараховувати відповідачеві за безоблікове водокористування по пропускній спроможності труби введення при швидкості руху води в ній 2 м/сек і дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу без урахування свідчень водолічильників. Тобто розірвання вказаного договору приведе до розрахунку витрат води для відповідача в значно більшому розмірі, чим той який є в даний час, а тому відповідно і до більшого розміру плати за безоблікове водокористування, яке спричинить для сторін збитки.

Статтею 654 ЦК України визначено, що всі зміни в договір можуть вноситися тільки в такій же формі, як і договір, який змінюється.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

В силу ст. 11 ГПК України підприємство   чи  організація,  які  вважають  за  необхідне змінити  чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про  зміну чи  розірвання  договору,  відповідають  на неї не пізніше 20 днів після  одержання  пропозиції.  Якщо  підприємства і організації не досягли  згоди  щодо  зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання  відповіді  у  встановлений  строк  з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Стаття 188 Господарського кодексу України  встановлює такий же порядок внесення змін в умови договору, а саме: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицію про  внесення змін до договору на водопостачання і водовідведення № 217 від 01.10.2007 р. шляхом направлення з листом №475 від 08.3.2009р  договору від 18.3.2009р. про внесення змін у договір №217 від 01.10.2007р  на водопостачання  з комунального водопроводу  та відведення стоків (водовідведення)  в комунальну каналізацію.

Відповідач склав на вказаний договір від 18.3.2009р. протокол розбіжностей, в якому не погодився з редакцією певних пунктів. Так п.4.2.1 договору від 18.3.2009р. про внесення змін у договір №217 від 01.10.2007р, який звучить « оплата  «Споживачем», який не являється бюджетною організацією, здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок «Виробника» у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітнім). Авансовий внесок вноситься «Споживачем» до 15 числа звітного місяця. Авансовий платіж за перший місяць дії договору вноситься у фіксованій сумі та складає --грн.--коп. Кінцевий розрахунок «Споживача»  за послуги по водопостачанню та водовідведенню здійснюються у продовж 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання «Споживачем» пред'явленого «Виробником» рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, у якому безпосередньо надавалися послуги по даному договору.» відповідач просить викласти у редакції «Розрахунок за спожиті послуги «Споживач» здійснює щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітнім. Звітним вважається місяць, у якому безпосередньо надавалися послуги по  даному договору.»; у п.11.3 «Строк позовної давності, у який «Виробник» має право  звернутися з позовом до «Споживача» у суд з питання виконання  любих умов даного договору складає 5 років» відповідач просить замінити строк «5» років на «3»; з п.15.8 договору виключити абзац «У разі неотримання дозволу на скидання стічних вод і/або не узгодження вищезгаданих документів по всіх своїх територіях в строк, встановлений цим пунктом, "Споживач" зобов'язаний проводити оплату за скидання всіх стічних вод (зокрема зливових, талих і т.п.) в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, а "Виробник"   має  право у будь-який час  в  односторонньому  порядку  розірвати  даний Договір».

Вимагаючи в судовому порядку прийняти рішення про виклад п.4.2.1. у редакції позивача, останній посилається на те, що чинні в даний час нормативні акти не передбачають конкретного внесення плати споживачами, а також на свої виробничі труднощі, при цьому вважаючи справедливим, добросовісним і розумним умову, коли відповідач частково проводитиме попередню оплату (розмірі 75%) за послуги водопостачання і водовідведення і остаточно розраховуватиметься протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку.

З подібною позицією Позивача погодитися не можна, оскільки Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.6.2008р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 01.10.2008р. за №936/15627 не передбачена авансова оплата споживаних комунальних послуг в процентному відношенні від вартості послуг, спожитих відповідачем в попередньому періоді.

Згідно п. 3.1 вказаних Правил розрахунки за спожиту питну воду і скидання стічних вод повинні здійснюватися на підставі свідчень засобів обліку, а п. 3.7. Правил передбачено, що ці розрахунки повинні здійснюватися щомісячно. Системний аналіз вказаних положень Правил дозволяє  зробити вивід, що розрахунки повинні здійснюватися після закінчення розрахункового періоду на підставі засобів обліку. Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць, відповідно, саме після його закінчення повинні фіксуватися свідчення засобів обліку і на підставі цих свідчень здійснюватися розрахунки. Такий засіб обліку у відповідача є і це зафіксовано в договорі.

Крім того, об'єктом, що одержує послуги від позивача, є гуртожиток, що належить відповідачу. Згідно з угодами, укладеними зі всіма особами, що проживають в гуртожитку, оплата послуг мешкання в гуртожитку, включаючи і комунальні послуги з водоспоживання і водовідведення. здійснюється ними до 10 числа місяця, наступного за місяцем мешкання.

Слід зазначити, що посилаючись в обґрунтування своїх вимог щодо вказаного пункту договору від 18.3.2009р. про внесення змін у договір №217 від 01.10.2007р, на раніше діючі Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держкомітету України по житлово-комунальному господарству від 01.7.1994р. №65, що передбачали ведення розрахунків в порядку попередньої оплати, позивач не врахував те, що п.п. б) п. 12.3 вказаних Правил передбачалося, що розрахунки з житлово –експлуатаційними організаціями (яким по суті являється Відповідач, оскільки мова йде про надання послуг гуртожитку) здійснюються один раз в місяць, а також  те, що при укладенні договору №217 від 01.10.2007р, він вже врахував доводи відповідача і погодився з аналогічною редакцією цього пункту, підписавши протокол розбіжностей до нього.

Таким чином, суд вважає доцільним відмовити позивачу у викладі п.4.2.1 договору в його редакції, залишивши вказаний пункт в редакції відповідача.

Пункт 11.3 договору від 18.3.2009р. про внесення змін у договір №217 від 01.10.2007р в редакції позивача передбачає, що термін позовної давності, у який позивач має право звернутися з позовом до відповідача до суду з питання виконання будь-яких умов вищенаведеного договору складає п'ять років.

Вимога позивача в судовому порядку встановити п'ятирічний термін позовної давності суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки згідно ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена тільки за домовленістю сторін, але ні як ні за рішенням суду. Подібну угоду між позивачем і відповідачем не досягнуто, і, в даному випадку повинна застосовуватися позовна давність, передбачена  діючими нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Крім того, у судовому засіданні, що відбулося  18.6.2009р, позивач повідомив суду про свою згоду прийняти п.п.4.2.1. 11.3 договору у редакції відповідача, що відображено у протоколі судового засідання від 18.6.2009р.

Суд також  приходить до висновку, що погодитися з виключенням  відповідачем з п.15.8 договору абзацу «У разі неотримання дозволу на скидання стічних вод і/або не узгодження вищезгаданих документів по всіх своїх територіях в строк, встановлений цим пунктом, "Споживач" зобов'язаний проводити оплату за скидання всіх стічних вод (зокрема зливових, талих і т.п.) в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, а "Виробник"   має  право у будь-який час  в  односторонньому  порядку  розірвати  справжній Договір» не можна, керуючись тим, що вказана пропозиція відповідача не відповідає вимогам законодавства, оскільки згідно пункту 6.2 Правил прийому стічних вод підприємств в систему каналізації м. Сімферополя (затверджені рішенням виконкому Сімферопольської міськради № 469 від 26.3.2004р., із змінами рішенням № 3334 від 12.12.2007 р.) відповідач зобов'язаний отримати дозвіл на скидання стічних вод і представити позивачу схему або план всіх об'єктів відповідача в масштабі 1:500, а також паспорт водного господарства. У разі порушення цього обов'язку відповідно до пункту 8.2 цих же Правил відповідач зобов'язаний проводити оплату за скидання всіх стічних вод в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, при цьому позивач на підставі пункту 2.1 тих же Правил має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Крім того, у судовому засіданні, що відбулося  22.6.2009р, відповідач повідомив суду, що приймає п.15.8 договору у редакції позивача, що відображено у протоколі судового засідання від 22.6.2009р.

При таких обставинах позовні вимоги позивача щодо внесення  змін до договору  на водопостачання  з комунального водопроводу  та водовідведення  стоків в комунальну каналізацію  №217 від 01.10.2007 р.  в редакції  позивача, викладеної  у договорі  від 18.3.2009 р. про внесення  змін до договору №217 від 01.10.2007 р.  на водопостачання  з комунального  водопроводу  та  відведення стоків в комунальну каналізацію підлягають лише частковому задоволенню.

Відповідно до ч.5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо  судовим  рішенням  договір  змінено  або  розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним  рішенням.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо  договір  змінюється або  розривається у судовому порядку,  зобов'язання змінюється або припиняється з  моменту  набрання  рішенням  суду  про  зміну  або розірвання договору законної сили.

Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

За згодою представників сторін в засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 26.6.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Пункт 4.2.1 договору від 18.3.2009р. про внесення змін у договір №217 від 01.10.2007р викласти в такій редакції: « Розрахунок за спожиті послуги «Споживач» здійснює щомісячно не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітнім. Звітним вважається місяць, у якому безпосередньо надавалися послуги по  даному договору.»

3.          Пункт 11.3 договору від 18.3.2009р. про внесення змін у договір №217 від 01.10.2007р викласти в такій редакції: «Строк позовної давності, у який «Виробник» має право  звернутися з позовом до «Споживача» у суд з питання виконання  любих умов даного договору складає 3 роки».

4.          Пункт 15.8 договору від 18.3.2009р. про внесення змін у договір №217 від 01.10.2007р викласти в такій редакції: «У трьохмісячний строк від дати укладення даного договору «Споживач» зобов'язаний отримати дозвіл на скидання стічних вод, для чого необхідно надати у абонентську службу «Виробника» та узгодити з останньою наступні документи: 1)схему або план усіх об'єктів «Споживача» у масштабі 1:500 з нанесенням внутрішньомайданчикових мереж водопроводу та каналізації, випусків у міську систему каналізації з позначенням контрольних колодязів; 2) паспорт(а) водного господарства «Споживача». У разі неотримання дозволу на скидання стічних вод і/або не узгодження вищезгаданих документів по всіх своїх територіях в строк, встановлений цим пунктом, "Споживач" зобов'язаний проводити оплату за скидання всіх стічних вод (зокрема зливових, талих і т.п.) в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, а "Виробник"   має  право у будь-який час  в  односторонньому  порядку  розірвати  даний Договір».

5.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  "Кримрембудтрест" (95006, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13;  95013, м. Сімферополь,   вул. Дм. Ульянова, 16, ЄДРПОУ 03335008) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська,  буд. 5, ЄДРПОУ 20671506) 28грн.33коп держмита, 104грн17коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.