Рішення

від 10.08.2009 по справі 17/177/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/177/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.09                                                                          Справа №  17/177/09

Суддя   

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “СЕА Електронікс”, 02094, м. Київ, вул. Краківська, 36/10

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Термоліт”, 72316,              м. Мелітополь, вул. Зіндельса, 23

про стягнення 612 467,10 грн.

                                                                                                         суддя                 Корсун В.Л.

          У засіданні приймали участь представники:

від позивача:         не з'явився

від відповідача:    Сазонова Ю.С., довіреність від 10.10.08 б/н

                               Макаров Є.В., довіреність від 10.10.08 б/н

СУТЬ СПОРУ:

05.05.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “СЕА Електронікс” (надалі - ТОВ “СЕА Електронікс”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Термоліт” (далі - ТОВ “Термоліт”) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 24.03.08 № 43 в сумі 615 290,19 грн., з яких: 382 738,80 грн. - сума основного боргу, 158 147,59 грн. - доплата, 38 848,40 грн. - пеня, 31 115,63 грн. - інфляційні витрати та 4 439,77 грн. - 3% річних.    

Ухвалою від 05.05.09 судом порушено провадження у справі № 17/177/09, судове засідання призначено на 16.06.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 16.06.09, у зв'язку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 06.07.09.

Ухвалою від 06.07.09 за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено, розгляд справи відкладено на 28.07.09.

В судовому засіданні 28.07.09 оголошено перерву до 10.08.09.

Позивач неодноразово надавав суду заяви про зміну розміру позовних вимог. Остаточно заявою від 13.07.09 № 616, наданою суду 20.07.09, позивач збільшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача основного боргу в сумі 382 737,00 грн., доплату в сумі 158 146,85 грн., пеню в сумі 36 516,80 грн. за період з 01.12.08 по 24.04.09, інфляційні витрати за період з грудня 2008 р. по березень 2009 р. включно сумі 31 115,48 грн., 3% річних в сумі 4 439,75 грн. Всього 612 955,88 грн. Заява подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування  технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 10.08.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, зазначивши наступне. 24.03.08 між сторонами у справі укладено договір поставки на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, зазначених у специфікації, на загальну суму 682 737,00 грн. Зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково в розмірі 300 000,00 грн., внаслідок чого, сума основного боргу складає 382 737,00 грн. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу нарахована пеня за період з 01.12.08 по 24.04.09 в сумі 36 516,80 грн. та за прострочку оплати - інфляційні витрати за період з грудня 2008 р. по березень 2009 р. включно в сумі 31 115,48 грн. і 3% річних в сумі 4 439,75 грн. Крім того, відповідно до п. 3.7 договору, у відповідача виникли зобов'язання по оплаті товару за цінами, збільшеними пропорційно росту курсу євро, що становить 158 146,85 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.  

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 594 823,87 грн., з яких: 382 737,00 грн. - основного боргу, 31 115,48 грн. - інфляції, 4 439,75 грн. - 3% річних, 33 464,55 грн. - пені та 143 067,09 грн. - сума з урахуванням збільшення ціни згідно п. 3.7 договору.   

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

24.03.08 між товариством з обмеженою відповідальністю “СЕА Електронікс” (Постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю “Термоліт” (Покупець) укладено договір поставки № 43, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця у визначені цим договором строки комплектуючі вироби, вимірювальні прилади, паяльне устаткування, електронні компоненти, зазначені у Специфікації (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

У специфікації зазначається найменування товару, його кількість, ціна, термін поставки, загальна вартість товару. Специфікація є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору № 43 відповідно до Специфікації № 1 від 24.03.08 за видатковими накладними від 30.10.08 № 74295  на суму 297 204,72 грн. та від 30.10.08 № 74296 на суму 385 532,28 грн. (рахунок - фактура    № 5456 від 24.03.08) ТОВ “СЕА Електронікс” передано, а ТОВ “Термоліт” прийнято товар на загальну суму 682 737,00 грн. Факт отримання відповідачем поставленого товару, підтверджується довіреністю від 29.10.08 № 303, яка видана уповноваженій особі ТОВ “Термоліт”.

Відповідно до п. 3.4 Договору, оплата товару здійснюється в грошовій одиниці України - гривні безготівковим розрахунком шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника у такому порядку: передплата у розмірі 200 000 гривень протягом 5 днів з дати підписання договору;  100 % вартості товару - не пізніше 30 днів з дати поставки товару Покупцеві.

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, ТОВ “Термоліт” здійснено передоплата на загальну суму 300 000,00 грн. (26.03.08 та 28.03.08), про що свідчать банківські виписки, копії яких залучені до матеріалів справи.  знаходяться в матеріалах справи.

Оплата поставленого товару у визначений договором строк (не пізніше 30 днів з дати поставки товару, тобто - 29.11.08) відповідачем у повному обсязі не здійснена, внаслідок чого, станом на час розгляду справи № 17/177/09 в суді, заборгованість за поставлений товар на підставі спірного договору складає 382 737,00 грн. Факт наявності заборгованості у розмірі 382 737,00 грн. підтверджується матеріалами справи й визнано відповідачем.  

Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 382 737,00 грн. основного боргу на підставі договору поставки від 24.03.08 № 43 доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до п. 3.7. договору від 24.03.08 № 43, у разі зміни на день оплати курсу Євро до гривні, встановленого Національним банком України, більш ніж на 1% у порівняні з курсом на дату підписання Специфікації, оплата товару здійснюється Покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу Євро.

Вбачається, що на дату підписання специфікації № 1 від 24.03.08 була визначена ціна, виражена в гривні по курсу Євро, встановленого НБУ на рівні 7,788 грн. за 1 Євро.

Як було зазначено вище, відповідач повинен був здійснити оплату отриманого товару 29.11.08 (п. 3.4 договору). Офіційний курс євро до гривні, встановлений Нацбанком України на 29.11.08 складав 8,696 грн. за 1 євро, що становить за рахунком від 24.03.09 № 5456 - 11,66% (8,696 грн. : 7,788 грн. = (1,1166-1)* 100 = 11,66%).

Отже, вартість товару з урахуванням п. 3.7 договору збільшилась на 44 627,17 грн. (82 737,00 грн. * 0,1166 = 44 627,17 грн.)

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним розрахунок позивача щодо збільшення вартості поставленого, але неоплаченого в строк товару на підставі п. 3.7 договору станом на 23.12.08 на суму 158 147,59 грн., оскільки спірним  договором чітко визначено день оплати товару.  

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з  відповідача курсової різниці (доплати) суд задовольняє частково в сумі 44 627,17 грн. В іншій частині вимоги відхиляються.   

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної  законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний  сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за порушення Покупцем умов оплати товару Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу.  

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем надано суду розрахунок пені за прострочку оплати товару за період з 01.12.08 по 24.04.09, згідно якого розмір пеня складає 36 516,80 грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений. Пеня розрахована позивачем з урахуванням вимог ст. 258 Цивільного кодексу України. Однак, згідно з розрахунком суду, розмір пені складає 36 470,46 грн. за період з 01.12.08 по 24.04.09. Таким чином, вимогу в цій частині суд визнає доведеною, проте задовольняє частково в сумі                  36 470,46 грн. В іншій частині зазначеної вимоги відмовляється.  

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за грудень 2008 р. - березень 2009 р. складає 31 115,48 грн., 3% річних за період з 01.12.08 по 24.04.09 становить 4 439,75 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 4 993,89 грн. державного мита та 253,64 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45,  22, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Термоліт” (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Зіндельса, 23, код ЄДРПОУ 23791777, р/р 26004039887200 в АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СЕА Електронікс” (02094, м. Київ, вул. Краківська, 36/10, код ЄДРПОУ 32611674, п/р 26004012233761 в філії ВАТ “Укрексімбанк” в м. Києві, МФО 380333) - 382 737 (триста вісімдесят дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 00 коп. основного боргу, 44 627 (сорок чотири тисячі шістсот двадцять сім) грн. 17 коп. курсової різниці, 36 470 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 46 коп. - пені, 31 115 (тридцять одну тисячу сто п'ятнадцять) грн. 48 коп. інфляційних витрат, 4 439 (чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 75 коп. - 3% річних, 4 993 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 89 коп. державного мита та 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

                   Суддя                                                     В.Л. Корсун