Рішення

від 02.07.2009 по справі 2589-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2589-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2009Справа №2-7/2589-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (81750,  Львівська область, м. Ходорів, вул.. Стрілецька, 11   ідентифікаційний код 30028622)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, ідентифікаційний код 33131603)

Про стягнення 68 051,63 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача –  Янклевич Я.Є., представ., дов. б/н від 26.06.2009 р.

Від відповідача    –   не з'явився

Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» 68  051,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обовязків по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем за договором №21/ЦО від 07.05.2008 р. товару, через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» перед Товариством  з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» складає 66 749,20 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 302,43 грн. та 2 041,54 грн. витрат на адвокатську допомогу.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією, про  що свідчить підпис в поштовому повідомлення про отримання поштового відправлення уповноваженою особою.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

07.05.2008 р. між Товариством  з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (Покупець) був укладений договір №21/ЦО, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти і передати у власність Покупцю товар (найменування, кількість і ціна товару вказуються у заявках Покупця та у Додатках до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у порядку  і на умовах, передбачених даним Договором.

Товар постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються Сторонами у накладних  і специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, на основі письмових заявок Покупця, узгоджених з Постачальником.(пункт 2.2. Договору)

Датою поставки Товару вважається дата отримання Покупцем товару згідно видаткової накладної (пункт 3.5. Договору)

Відповідно до п.4.2. Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними Сторонами   видатковими накладними.

Згідно з п.5.1. Договору Товар оплачується Покупцем протягом  30 календарних днів після отримання продукції. Оплата проводиться Покупцем в українських гривнях   шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний  в рахунку-фактурі.

Право власності на товар переходить від Постачальника до покупця в момент підписання представниками Сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі Товару (п. 5.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 68 804,40 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- видаткова накладна  № ЦО-00126 від 31.07.2008р. на суму  38 755,20 грн.;

- видаткова накладна № ЦО-00133 від 07.08.2008р. на суму 1 360,80 грн.;

- видаткова накладна № ЦО-00144 від 22.08.2008р. на суму 28 688,40 грн.;

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика»  в вищевказаних  видаткових  накладних. Проте, вартість товару була сплачена відповідачем лише частково в сумі 2 055,20 грн., про що свідчить відповідна банківська виписка.

Отже, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна»  складає 66 749,20 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку погашена не була.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 66 749,20 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором № 21/ЦО від 07.05.2008 р. товару, через що  стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сумі 66749,20 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3% річних у розмірі 1 302,43 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, а тому підляють  стягненню з Товариством  з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика»  на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна».

Щодо заявленої позивачем до відшкодування суми вартості послуг адвоката у розмірі 2 041,54 грн. суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. у справі №1-17/2000.

Ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розглді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» №2887-ХІІ від 19.12.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями) адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

В матеріалах справи наявне свідоцтво №1095 про право Янклевич Я. Є на зайняття адокатською дяльністю. Також представником позивача був наданий суду договір про надання  юридичних  послуг від  06.05.2009 р., за яким ціна договору складає 2 041,54  грн. Вказана сума була сплачена в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №4001080 від 08.05.2009 р.

Отже, заявлена позивачем до відшкодування сума адвокатських витрат у розмірі 2 041,54 грн. підтверджуються відповідними доказами, через що також підлягає стягненню з Товариства  з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика»   на користь позивача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, ідентифікаційний код 33131603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак-Україна» (81750,  Львівська область, м. Ходорів, вул.. Стрілецька, 11   ідентифікаційний код 30028622)  суму заборгованості у розмірі 66 749,20 грн., 3% річних у розмірі  1302,43 грн.,  витрати на адвокатську допомогу у розмірі 2041,54 грн., 680,52 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.