Рішення

від 27.08.2009 по справі 22/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/252

27.08.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Стім-2005»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-торгівельно-інвестиційна

                       компанія «Ватвік»ЛТД

про                    стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                      Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                    Микитенко В.І. директор;

від відповідача:          не з'явились;

27.08.2009р. у судовому засіданні, за згодою позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стім-2005»(надалі ТОВ «Стім-2005», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-торгівельно-інвестиційна компанія «Ватвік»ЛТД (надалі ТОВ КТІК «Ватвік»ЛТД, відповідач) суми в розмірі 13 185, 62 грн., з них: 7 539, 04 грн. основного боргу, 2 638, 51 грн. пені, 361, 87 грн. 3% річних, 2 646, 20 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 263 від 27.04.2006р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленої продукції. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3 процентів річних.  

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява направлялися на юридичну адресу підприємства (довідка про знаходження в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій станом на 07.07.2009р. наявна в матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду, якими відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилались за адресою вказаною у довідці були повернуті поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2006р. між ТОВ КТІК «Ватвік»ЛТД та ТОВ «Стім-2005»укладено договір поставки № 263 яким сторони погодили намір розпочати близьку співпрацю, яка б приносила взаємну вигоду, в рамках продажу товарів, в чому зацікавлені обидві сторони; стратегією обох сторін є максималізація продажу товарів, отриманих від продавця покупцем. З метою досягнення цілі договору продавець зобов'язувався передати у встановлені строки у власність покупцю товар за найбільш привабливою ціною на українському гуртовому та роздрібному ринку, а покупець (відповідач у справі) зобов'язувався прийняти замовлений товар і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 договору).  

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір, підтверджується видатковими накладними № Стім05104 від 04.04.2007р. на суму 3 607, 40 грн., № стім05103 від 04.04.2007р. на суму 1 805, 48 грн., № Стім06889 від 31.05.2007р. на суму 2 186, 08 грн., які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Згідно з п. 10.1 договору, договір діє до 31 грудня 2007р., відповідно зазначені вище документи свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, згідно акту звірки взаємних розрахунків складеному станом на 01.10.2007р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 539, 04 грн., та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу  відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 3.1 Договору № 263 від 27.04.2006р. покупець мав здійснити оплату товарів шляхом безготівкового розрахунку кожні 7 календарних днів за реалізований товар за умови своєчасного надання продавцем всіх передбачених договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

У зв'язку з неотриманням коштів за поставлений товар у повному обсязі, неповідомленням даних щодо реалізації товару, позивач звертався до відповідача з претензією у якій повідомляв про необхідність перерахування суми заборгованості в розмірі 7 539, 04 грн. за поставлену продукцію. Направлення претензії відповідачу підтверджується поштовим чеком № 8897 від 28.07.2008р., описом-вкладенням та чеком № 9864 від 04.11.2008р., які в оригіналах містяться в матеріалах справи.

Акт звірки складений станом на 01.10.2007р. підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств, у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.

Наведені обставини, свідчать про настання строку для здійснення розрахунків за поставлений товар, і враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленої продукції згідно зазначених видаткових накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 7 539, 04  грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 7.1 Договору № 263 від 27.04.2006р. за несвоєчасну оплату за поставлений згідно замовлення-заявки товар, покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період за який сплачується пеня відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору, зокрема п. 7.1 визначено розмір пені, який за кожний день прострочення становить подвійну облікову ставку НБУ, від суми боргу, що діяла в період за який сплачується пеня відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає вимогам ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним, окрім того розрахунок проведено без врахування строку настання платежу за поставлений товар, тобто не від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалами суду від 28.05.2009р., від 27.07.2009р. позивача зобов'язано надати письмове обґрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням обмежень по строку нарахування встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України із зазначенням підстав нарахування пені більше ніж за півроку.

          Зазначені вимоги суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, у зв'язку з чим  вимоги про стягнення пені суд залишає без розгляду.  

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору  заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 7 539, 04 грн., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2 646, 20 грн. здійсненого за період з 01.10.2007р. по 06.05.2009р., та з розрахунком 3% річних у розмірі 361, 87 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 263 від 27.04.2006р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 7 539, 04 грн. основного боргу, 2 646, 20 грн. інфляційних збитків, 361, 87 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 144, 69 грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 361, 18 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 81, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-торгівельно-інвестиційна компанія «Ватвік»ЛТД (юрид. адреса: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна 12-А, р/р 260003837 в АКБ Легбанк м. Києва, МФО 300056, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 19132566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стім-2005» (юрид. адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7-А, р/р 26007301013682 в ВАТ ВТВ Банк, МФО 321767, ідент. код 33779583) 7 539, 04 грн. (сім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 04 копійки) основного боргу, 2 646, 20 грн. (дві тисячі шістсот сорок шість гривень 20 копійок) інфляційних збитків, 361, 87 грн. (триста шістдесят одну гривню 87 копійок) 3% річних.

3. В іншій частині позов залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 07.09.2009