Рішення

від 10.07.2009 по справі 2683-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2683-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

10.07.2009Справа №2-2/2683-2009

за позовом  Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) (01000, м. Київ, пров. Шевченко, 12) в особі Філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку" (95011,  м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7" ( 95011, м.Сімферополь,  вул. Пушкіна, 36)

про стягнення  267 319грн.76коп.

                                           Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Чернова -  начальник відділу, довіреність у справі, Таранець  - головний ю/к, довіреність у справі.

Від відповідача :Халецький – представник. довіреність у справі.  

Суть спору:

Позивач - Акціонерний комерційний  промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі Філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку" звернувся    до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - ТОВ "Аптека 36,7"  про стягнення    232 673грн.18коп. заборгованості за кредитом з урахуванням індексу інфляції, 18 879грн.70коп  заборгованості за процентами за користування кредитом з урахуванням індексу інфляції, 15 321грн56коп пені за несвоєчасне  погашення кредиту, 445,32 пені за прострочення  сплати відсотків, всього – 267 319грн.76коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено  кредитний договір про відкриття кредитної  лінії №79-2007 від 17.12.2007 р., відповідно до якого відповідачу був виданий кредит. Згідно умов договору  датою остаточного повернення кредиту  є 16.12.2008 р., але  відповідач лише частково погасив кредит, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

15 червня 2009 р. від позивача до суду надійшло  клопотання №09/2775 від 05.6.2009р., яким просить суд  стягнути з відповідача на користь позивача  232 673грн.18коп.  заборгованості за кредитом  з врахуванням індексу інфляції, 24 772грн.62коп.  заборгованості  за  процентами  за користування  кредитом з врахуванням індексу інфляції, 20 035грн.83коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 833грн.79коп. пені за  прострочення сплати процентів, всього – 278 315грн.42коп.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 09.7.2009р, надав суду клопотання про уточнення суми позову, яким просить суд стягнути 232 673грн.18коп. заборгованості за кредитом з врахуванням індексу інфляції, 24 772грн.62коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом з врахуванням індексу інфляції, 20 023грн.61коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 8323грн.62коп. пені за простроченя сплати відсотків, всього 278 302грн03коп.

Відповідач 09.7.2009р у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву від 08.7.2009 р., яким зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем  по поверненню кредиту складає 214 244грн.94коп., також відповідач не погоджується із сумою 9 808грн.27коп. кредиту та нарахованих на нього процентів, пені та інфляції, та вважає необхідним перерахувати розмір нарахованих відсотків, пені, інфляційних втрат за кредитом.

9 липня 2009 року у судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що сума пені за  прострочення сплати процентів складає 832грн.62коп, що підтверджується залученим до клопотання про уточнення суми позову розрахунком, що відображено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 10.7.2009р, після перерви судове засідання було продовжене за участю того ж представника відповідача, інтереси позивача представляла лише Чернова.

Позивач у судовому засіданні, що відбулося 10.7.2009р,  надав суду пояснення по справі, відповідно до якого додатково обґрунтовує суму боргу, що була заявлена до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 173 Господарського  кодексу України  господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право  вимагати від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).  

Відповідно до ст..530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання являється його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором  банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До  відносин   за   кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1 глави 71,  якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7", як позичальником,  був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії  № 79-2007 від 17.12.2007 року,  відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 500 000,00грн (ліміт кредитної лінії)  на умовах, встановлених договором. Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: з 01.8.2008р ліміт встановлюється у сумі 450 000,00грн, з 01.9.2008р ліміт встановлюється в сумі 300 000,00грн, з 01.10.2008р ліміт встановлюється в сумі 200 000,00грн, з 01.11.2008р ліміт встановлюється в сумі 400 000,00грн, з 01.12.2008р ліміт встановлюється в сумі 200 000,00грн з 16.12.2008р ліміт встановлюється в сумі 0,00грн. Відповідач у свою чергу зобов'язався  своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. (п.2.1, 4.2.2 договору з урахуванням договору про внесення змін №1 від 06.8.2009р до кредитного договору № 79-2007 від 17.12.2007 року).

Відповідно до пунктів 2.2, 3.2, 3.4, 4.2.1 і 4.2.2 кредитного договору, відповідач прийняв  на себе зобов'язання  повернути кредит до 16.12.2008р та сплачувати проценти щомісячно не пізніше останнього робочого дня. Відсоткова ставка 17% встановлена договором від 27.11.2007р, відсоткова ставка 22% річних встановлена договором про внесення змін №2 від 27.10.2008р до кредитного договору № 79-2007 від 17.12.2007 року, а у випадку порушення відповідачем встановленого строку  остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 30% річних.

На виконання умов кредитного договору, а також договорів про внесення змін №1 від 06.8.2009р  та №2 від 27.10.2008р до кредитного договору № 79-2007 від 17.12.2007 року, позивачем відповідачеві був виданий кредит у розмірі 500 000,00грн. на закупівлю медикаментів та товарів медичного призначення, що підтверджується  випискою з позичкового рахунку 20620302321436, чим банк виконав свої зобов'язання за договором у повному об'ємі.

Проте, відповідач у порушення умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії  № 79-2007 від 17.12.2007 року, а також договорів про внесення змін №1 від 06.8.2009р  та №2 від 27.10.2008р до кредитного договору № 79-2007 від 17.12.2007 року  не повернув кредит у встановлений договором строк та не сплачує проценти за користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно розрахунків позивача заборгованість відповідача за кредитним договором, у тому числі по відсоткам за користування кредитом,  на час звернення позивача з позовом до суду  склала 248667грн76коп., з яких: 224 053грн21коп - заборгованість по кредиту; 24 614грн55коп. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 02.02.2009р по 15.6.2009р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів  виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 248 667грн76коп. заборгованості за кредитним договором, у тому числі по процентам за користування кредитом, та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Таким чином, вимоги про стягнення 224 053грн21коп. - заборгованість по кредиту; 24 614грн55коп. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені та індексу інфляції  за прострочення повернення кредиту та сплати процентів.

Учасники господарських відносин згідно зі ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання  господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник  господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні їм правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вже зазначалося, зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).  Ст. 546 ЦК України визначає, що  виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин  щодо забезпечення  виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин   щодо   забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства   (ст. 551 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.5.2, 5.3 кредитного договору  позичальник у випадку  прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або відсотків надання кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

В зв'язку з тим, що до цього часу заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії  № 79-2007 від 17.12.2007 року повністю не погашена, а також враховуючи, що у силу ст..625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  позивачем згідно умов кредитного договору та вимог діючого законодавства нараховані пеня та інфляційні за несвоєчасну сплату сум кредиту та відсотків за користування кредитом.

Виходячи з вищенаведеного, також  підлягають задоволенню вимоги про стягнення 20023грн61коп пені (за період з 31.01.2009р по 15.6.2009р) за несвоєчасну сплату суми кредиту, 832грн62коп пені (за період з 01.3.2009р по 15.6.2009рз суми 4 541грн81коп, з 01.4.2009р по 15.6.2009р з суми 5 892грн90коп, з 01.5.2009р по 15.6.2009р з суми 5 524грн60коп, з 01.6.2009р по 15.6.2009р з суми 5 340грн45коп) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом,  8 619грн97коп інфляційних за кредитом та 158грн07коп інфляційних за процентами за період лютий – квітень 2009р, оскільки  позивачем нараховані правомірно.

Отже позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно з ст. 44, 49 ГПК України.

За згодою представників сторін в засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений і підписаний 10.7.2009р.

Керуючись ст. ст. 49,77,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Прийняти клопотання позивача про уточнення суми позову

2.          Прийняти усне пояснення щодо суми пені за  прострочення сплати процентів.

3.          Позов задовольнити.

4.          Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7" ( 95011, м.Сімферополь,  вул. Пушкіна, 36, ЄДРПОУ 20739121,п/р 26001301321436 у філії «Кримське Центральне відділення Промінвестбанку», МФО 324430) на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (01000, м. Київ, пров. Шевченко, 12), в особі Філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку " (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 10, ЄДРПОУ 09324431) 224 053грн21коп. заборгованості за кредитом, 24 614грн55коп заборгованості по процентам  за користування кредитом, 20 023грн61коп пені за прострочення повернення кредиту, 832грн62коп пені за прострочення сплати процентів, 8 619грн97коп інфляційних за кредитом, 158грн07коп інфляційних за процентами, 2 783грн02коп державне мито, 312грн50коп витрати по оплаті інформаційно – технічного забезпечення судового процесу   

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.