Рішення

від 18.08.2009 по справі 2659-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2659-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

18.08.2009Справа №2-24/2659-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вега-С" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Луговська, буд. 189, ідентифікаційний код 21868808)

До відповідача - Приватного підприємства "Укрсоюзметал" (95000, АР Крим,                                      м. Сімферополь, вул. Залеська, 81, буд. 46;95026 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14А; ідентифікаційний код 33529661)

про стягнення  164 211,21 грн.  

                                                                                                    Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від   позивача – не з'явився

Від відповідача -  Єрьоменко Є.А., директор

 Обставини справи: Товариство  з обмеженою відповідальністю "Вега-С" звернулося до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Приватного підприємства "Укрсоюзметал"  про стягнення з відповідача  на користь    Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вега-С"  суми основного боргу  у розмірі 150 121,70 грн., пені у розмірі 8 755,79 грн., інфляційних втрат  у розмірі 4 239,24 грн.,  трьох процентів річних у розмірі 1 094,48 грн. -  загальною сумою 164 211,21 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача   судові витрати зі сплати державного мита та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору поставки № В2-200906 від 12 січня 2009 року  відповідач не в повному обсязі сплатив поставлену позивачем металопродукцію на загальну суму 313665,05 грн. Так, позивач  у  позовній заяві зазначає, що відповідно до акту  звірки взаємних розрахунків, заборгованість відповідача складає  150 121,70 грн. На суму основного боргу  позивачем нараховані  пеня,  індекс інфляції, три проценти річних.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, 20.07.2009 р. від нього надійшло клопотання про розгляду справи без участі свого представника (а.с.71).

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві позов повідомив, що визнає суму заборгованості лише на суму 130121,70 грн., оскільки ним 30.03.2009 р. було внесено 20000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, але квитанцію він отримав від ПП Зархин Л.С., йому були надані пояснення, що ця сума буде зарахована  у рахунок оплати заборгованості.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

12.01.2009 р. між ТОВ "Вега-С" (Постачальник) та Приватним підприємством "Укрсоюзметал"   (Покупець) був укладений договір поставки № В2-200906 (а.с. 11).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати чорний та неіржавіючий металопрокат (далі – Товар) у власність Покупця, у визначеній кількості, асортименті, відповідної якості та по узгодженій ціні, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених у дійсному Договорі.

Приймання партії товару по кількості та якості виконується матеріально – відповідальним представником Покупця по довіреності на отримання товаро – матеріальних цінностей, оформленій відповідно до вимог діючого законодавства України: по кількості – відповідно накладної; по якості – по супровідним документам, які посвідчують якість товару, що поставляється (п. 2.5 Договору).

Оплата виконується Покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у вигляді 100 % передоплати, якщо інше не оговорено у Спеці фікціях (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 10.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.12.2009 р.

Відповідно до умов договору сторони підписали специфікації № 2 від 02.02.2009 р., № 3 від 03.02.2009 р., № 4 від 10.02.23009 р., якими узгодили кількість, ціну та асортимент товару, що буде поставлятися, а також погодили умови сплати. Так, відповідно до зазначених специфікацій Покупець виконує оплату за Товар протягом 7-ми календарних днів з дати відвантаження Товару (а.с. 12-14).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача протягом січня 2009 р. по лютий 2009 р. був поставлений товар на загальну суму 313665,05 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи розрахункові накладні (а.с.15,17,19,20,22).

Відповідач отримав зазначений товар, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладних , а також довіреності на отримання товаро – матеріальних цінностей (а.с.16,18,21,23).

З додатних до матеріалів справи платіжних доручень вбачається, що відповідачем були частково виконані свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманого товару у розмірі 161510,35 грн. (а.с.24-39).

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що  відповідач свої обов'язки за договором щодо оплати отриманого товару не виконав у повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у специфікаціях, які є додатком до договору від 12.01.2009 р., в результаті чого за ним склалася заборгованість  за отриманий товар у розмірі 150121,70 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вега-С"  із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов'язання за договором  -  поставлений товар на загальну суму 313665,05 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи накладними, довіреностями, та по суті не заперечується відповідачем.

Проте відповідач свій обов'язок щодо оплати отриманого товару виконав лише частково на суму 161510,35 грн., таким чином на час розгляду справи за відповідачем існує заборгованість зі сплати вартості отриманого товару у розмірі 150121,70 грн.

У відзиві на позов та у судовому засіданні відповідач повідомив суд, що 30.03.2009 р. сплатив частку заборгованості на суму 20000,00 грн. Зазначене відповідач підтвердив  квитанцією до прибуткового касового ордеру № 10.

Проте, із зазначеного касового ордеру вбачається, що сума у розмірі 20000,00 грн.  була сплачена на користь ПП Зархина Л.С., а не на користь позивача по справі. Крім того, відповідно квитанції, зазначена сума проведена 20.02.2009 р., а не 30.03.2009 р., як стверджує відповідач у відзиві на позов.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що йому були надані пояснення, що ця сума буде зарахована у рахунок сплати заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю  "Вега-С", проте відповідних доказів того, що зазначена сума зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості, відповідачем не надано, тоді як позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

У зв'язку з чим суд не може прийняти до уваги квитанцію до прибуткового касового ордеру № 10 від 20.02.2009 р. як належний доказ сплати відповідачем частки заборгованості за отриманий товар у розмірі 20000,00 грн. на корить Товариства з обмеженою відповідальністю  "Веа-С".

При таких обставинах, відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати  отриманого товару у розмірі 150121,70 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з Приватного підприємства "Укрсоюзметал" 150121,70 грн. заборгованості зі сплати виконаних робіт підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1094,48 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 11.02.2009 р. по 05.05.2009 р. та 4239,34 грн. індексу інфляції за період з лютого 2009 р. по березень 2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору від 12.01.2009 р. в частині своєчасності проведення розрахунків за отриманий товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов'язання відповідача щодо оплати вартості отриманого товару, суд визнає суму 3 % річних у розмірі 1094,48 та індексу інфляції у розмірі 4239,24 грн.  обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 8755,79 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якою відповідно до ст.230 ГК України є пеня), якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглянувши розрахунок пені позивача, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов'язання відповідача щодо сплати вартості отриманого товару, суд визнає суму пені  у розмірі 8755,79 грн., розрахованої за кожної накладною окремо за загальний період з 11.02.2009 р. по 05.05.2009 р.  обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до постанови КМУ від 14.04.2009 р. № 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових  процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», що була чинна на момент звернення позивача з позовом до суду, встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового  процесу у господарських судах -   розмірі   50   відсотків   однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлений розмірі мінімальної заробітної плати з 01.04.2009 р. – 625,00 грн.

Таким чином, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового  процесу за подання зазначеного позову складає 312,50 грн., тоді як з платіжних доручень № 1660 від 06.05.2009 р., № 2015 від 25.05.2009 р. вбачається, що ІТО сплачено у розмірі 156,25 грн.

Отже сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового  процесу у розмірі 156,25 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вега-С".

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  20.08.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Укрсоюзметал" (95000, АР Крим,                                      м. Сімферополь, вул. Залеська, 81, буд. 46;95026 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14А; ідентифікаційний код 33529661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вега-С" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Луговська, буд. 189, ідентифікаційний код 21868808; р/р 26002118356001в КБ «Приватбанк», МФО 305299) 150121,70 грн. заборгованості, 4239,24 грн. індексу інфляції, 1094,48 грн. 3 % річних, 8755,79 грн. – пені, 1642,11 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Вега-С" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Луговська, буд. 189, ідентифікаційний код 21868808) в доход Державного бюджету України (Одержувач – 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026)  156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим.

     Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.