Рішення

від 24.09.2009 по справі 42/101-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/101-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2009 р.                                                            Справа № 42/101-09

вх. № 3884/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Горбатенко А.В. (дов.)

 відповідача - Ігрушина І.Г. (дов.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ "Золота Балка", м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТИСА", м. Харків  

про стягнення 46773,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "АФ "Золота Балка", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Торговий дім "ТИСА", про стягнення заборгованості в сумі 46773,55 грн., в т.ч. основний борг - 34927,42 грн., пеня - 3773,20 грн., 3% річних - 470,40 грн. та інфляційні втрати - 7602,33 грн., а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 03/09/07-4 від 03.09.2007р.

24.09.2009р. позивач надав пояснення по справі, в яких вказує на те, що під час розгляду справи в суді відповідач повністю сплатив основну суму заборгованості, у зв"язку з чим просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3773,20 грн., 3% річних у сумі 470,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 7602,33 грн., а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує, вказує на те, що основна сума заборгованості ним сплачена, а в частині нарахування штрафних санкцій не визнає позовні вимоги, оскільки вважає, що поставка товарів відбувалась не по договору № 03/09/07-4 від 03.09.2007р., а у зв'язку з іншими домовленостями сторін, а отже строк оплати отриманого товару настав не в строки передбачені а договором, а після пред"явлення позивачем вимоги про оплату товару.

Крім того відповідачем 23.07.2009р. надана заява про розстрочення стягнення основної суми заборгованості на 6 місяців.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

03 вересня 2007 р. між ТОВ "Агрофірма "Золота Балка", Київська філія (далі -позивач) та ТОВ "Торговий Дім "Тиса" Харків" (далі - відповідач) було укладено договір купівлі - продажу № 03/09/07-4, відповідно до умов якого позивач зобов"язався передати, а відповідач, відповідно прийняти та оплатити товар - алкогольну та /або безалкогольну продукцію.

Згідно п.4.3 договору покупець зобов"язується сплатити вартість отриманого товару протягом 30 календарних днів з дати поставки.

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар згідно видаткових накладних №26/09/08-18 від 26.09.08 р. на суму 4996,80 грн., №01/10/08-8 від 01.10.08 р. на суму 2498,40 грн., №14/10/08-1 від 14.10.08 р. на суму 1134,00 грн., №15/10/08-3 від 15.10.08 р. на суму 5277,60 грн., №24/10/08-11 від 24.10.08 р. на суму 3081,60 грн., №30/10/08-5 від 30.10.08 р. 16752,96 грн., №03/11/08-3 від 03.11.08 р. на суму 3722,40 грн., тобто на загальну суму 37463,76 грн.

Як зазначив позивач в позовній заяві, отриманий відповідачем товар був оплачений частково, а саме в сумі 2000,00 грн.

12.03.2009 р. відповідач здійснив повернення товару на суму 536,34 грн.

Таким чином за даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий товар склала 34927,42 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У судовому засіданні відповідач не заперечує факту отримання товару від позивача та вважає, що оскільки в вищезазначених видаткових накладних відсутнє посилання на номер та дату догвоору, то поставка даного товару відбулась не в межах виконання договору № 03/09/07-4 від 03.09.2007р., а згідно інших домолвенойстей між сторонами, а отже в даному випадку строк оплати товару настає після пред"явлення продавцем відповідної вимоги на оплату товару.

Щодо посилання відповідача на відсутність в видаткових накладних вказівки на вищезазначений договір, то суд зазначає, що оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Отже посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Судом встановлено, що між сторонами не укладались інші договори та не було інших взаємовідносин, тому суд вважає, що поставка товару згідно видаткових накладних, які заявлені позивачем, відбувалась в межах виконання умов договору № 03/09/07-4 від 03.09.2007р.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив позивачу суму основної заборгованості в повному обсязі, що підтверджується сторонами в судовому засіданні та карткою по розрахункам між сторонами, що надана позивачем у справі.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті відсутній предмет спору щодо стягнення заборгованості в розмірі 34927,42 грн., тому суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що розрахунок за отриманий товар проведений відповідачем з порушенням строків, що передбачені умовами договору № 03/09/07-4 від 03.09.2007р.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.

Відповідно до п. 6.2. договору в разі прострочення виконання зобов'язань з оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 3773,20 грн.

Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3773,20 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого сума інфляційних складає 7602,33 грн., а також розрахунок 3% річних, відповідно до якого нараховані річні складають 470,40 грн.

Наданий розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат, то суд зазначає, що з наданого розрахунку вбачається, що нарахування інфляційних проводиться позивачем за декілька днів затримки оплати товару.

Однак в листі Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно  порядку  застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином нарахування індексу інфляції неможливо за затримку оплати на декілька днів, а лише за місяць в цілому.

Таким чином, позивачем не доведений розмір інфляційних втрат, які він просить стягнути, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 7602,33 грн.

Враховуючи вищевикладене суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3773,20 грн., 3% річних у сумі 470,40 грн., в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 34927,42 грн., в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 7602,33 грн. відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 391,71 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду, а основна сума заборгованості сплачена після звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 80, 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тиса" Харків" (62461 Харківська область, м. Південне, вул. Петровського, 39, код 34690171, р/р 26008310030701 у Філії АБ "Південний" м. Харків МФО 350761, р/р 26000805800762 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (юридична адреса: 01011 м.Київ, вул.Копиленка, 3, к.7, поштова адреса: 04071 м.Киїі, вул. Набережно - Лугова, 9; р/р 26008005925801 у ВАТ "Сведбанк" м. Київ           МФО 300164, код 33786166) пеню в сумі 3773,20 грн., 3% річних у сумі 470,40 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 391,71 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

В частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 34927,42 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 7602,33 грн. відмовити в задоволенні позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.

Рішення підписано 29.09.2009р.