Рішення

від 01.10.2009 по справі 15/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/101

01.10.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

      м.Чернігів,проспектМиру,20                                                        тел. 77-99-18

Іменем  України

Р І Ш Е Н Н Я

30.09.09.                                                                                   Справа №15/101.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Асанді”, 02081, м. Київ, вул. Здолбуднівська, 7 а.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена”, 14000, м. Чернігів, пр-кт Перемоги, 67 кв.2-3.

Про стягнення 19 745,71 грн.                           Суддя   Федоренко Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Шишкіна Ю.О., дов. від 01.09.09.

Від відповідача: Судак Д.Г., дов. від 01.01.09.

СУТЬ СПОРУ:          

          Рішення прийнято після перерви, яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості штрафу, процентів річних та інфляційних витрат за договором поставки від 22.01.08 № 26.

Відповідач позов не визнав посилаючись на отримання товару від позивача  на підставі договору купівлі-продажу а не поставки, відсутністю вимоги щодо оплати боргу, необґрунтованістю нарахування штрафних санкцій.

В додаткових запереченнях на позов від 30.09.09 відповідач посилається на те, що не надавав позивачу гарантійного листа щодо оплати вказаного боргу.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

Відповідачем отримано у позивача товар на загальну суму 15 513,47 грн., що підтверджується рахунками № 000221 від 22.01.08, №002245 від 08.05.08, № 000400 від 31.01.08, накладними № 000221 від 22.01.08, № 000400 від 05.02.08, № 002245 від 08.05.08, довіреностями відповідача серії ЯОУ № 452727 від 18.01.08, № 453215 від 31.01.08, серії ЯПБ № 993018 від 05.05.08 на отримання товару у позивача.

У виданих відповідачем довіреностях своїм представникам на отримання товару у позивача вказані підстави отримання цінностей: рахунки № 000221 від 22.01.08, № 000400 від 31.01.08, № 002245 від 05.05.08, що підтверджує їх отримання від позивача.

Помилкове зазначення у довіреності  № 993018 від 05.05.08 дати рахунку № 002245 –05.05.08 замість 08.05.08 не підтверджує факту неотримання його відповідачем, оскільки перелік та вартість товару по рахунку співпадає з накладною № 002245 від 08.05.08, а також відповідачем не доведено протилежного.

У рахунках № 000221 від 22.01.08, №002245 від 08.05.08, № 000400 від 31.01.08 вказані найменування сторін, їх постові адреси, поточні рахунки в банківських установах, номенклатурних номер, найменування, сорт товару, його кількість і ціна, загальна сума до сплати, що повністю співпадає з отриманим по накладним товаром відповідачем, та зазначено, що рахунки є дійсними на протязі 3 днів.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк ( термін ) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отримані відповідачем рахунки і є вимогою про оплату боргу, а тому судом відхиляються посилання відповідача на не отримання такої вимоги.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Отже, вимоги про стягнення боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

   Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

   Отже, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 % річних за час прострочення грошового зобов”язання з 21.02.08 по 15.05.09 у сумі 504,91 грн. та витрати від інфляції за період з березня 2008 р. по квітень 2009 р. у сумі 2 951,66 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги в частині стягнення боргу, витрат від інфляції та процентів річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у позові слід відмовити враховуючи таке.

22.01.08 між сторонами укладено договір поставки № 26 за яким ТОВ „Асанді” ( Поставщик ) зобов”язався поставити і передати у власність  ТОВ „Фірма „Вена” ( Покупець ) будівельні матеріали, а останній їх прийняти і оплатити після спливу 30 календарних днів з моменту поставки товару.

У договорі сторони погодили, що найменування, кількість і ціна товару відображається в накладних ( рахунках –фактурах, специфікаціях ) на поставку конкретної партії; поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявки Покупця в якій зазначається конкретний асортимент товару та його кількість ( п. 2.1, 4.1 договору ).

В наявних у справі накладних, рахунках, довіреностях відсутні посилання на те, що передача товару відповідачу здійснюється на підставі договору поставки від 22.01.08. Навпаки  в накладних та довіреностях вказано, що підставою передачі-отримання товару є рахунки.

Доказів про те, що передача товару відповідачу здійснена за заявкою останнього відповідно до п. 4.1 договору позивач суду не надав.

В зв”язку з цим судом відхиляються посилання позивача на поставку товару за договором від 22.01.08 № 26.

У відповідності з положеннями ст.546, 547 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов”язання і правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторонами недотримано вимог закону щодо письмової форми забезпечення виконання зобов”язання у вигляді штрафу, у наданих доказах відсутнє і посилання на Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення № 888 від 25.07.1988 р. для застосування відповідальності за порушення зобов”язань.

На підставі викладеного позов слід задовольнити частково з покладенням судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

         Позов задовольнити частково і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Вена”,  м. Чернігів, пр-кт Перемоги, 67 кв.2-3, код 14245188, ( поточний рахунок невідомий ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Асанді”, м. Українка Обухівського району Київської області, вул. Промислова, 17, код 30930122, ( поточний рахунок невідомий ), 15 513,47 грн. боргу, 2 951,66 грн. витрат від інфляції, 504,91 грн. процентів річних, 189,70 грн. держмита та 300,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову –відмовити.

Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 01.10.2009 р.

          Суддя                                                                                  Ю.Ф.Федоренко