Рішення

від 25.06.2009 по справі 2692-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2692-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2009Справа №2-7/2692-2009

За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6)

До відповідача Приватного підприємства «Оптосервіс» (97400, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 28, ідентифікаційний код 25629986)

Про визнання недійсним договору.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Куркчі Р. М., предст.. дов. №220/971/д від 24.11.2008 р.

Від відповідача:   не з'явився.

Від прокуратури – Степанчук М. М., посв. №338.

         Суть справи: Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Приватного підприємства «Оптосервіс» про визнання недійсним інвестиційного договору №12/03-06/1КБтн9 від 16.03.2006 р. про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №Б-1 (АРК, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 9), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном – Міністерства оборони України, в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд» Мельника В. Л. та ПП «Оптосервіс».

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірним договором фактично передбачений протиправний механізм вилучення з володіння держави нерухомого військового майна. Так, прокурор зазначив, що на підставі умов спірного договору, 24.03.2006 р. між сторонами був укладений договір №12/03-06/2КБтн9 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №12/03-06/1КБтн9 від 16.03.2006 р., на підставі якого вказане вище спірне нерухоме майно: баталера (літ. «А» за планом), комора (літ. «а» за планом), прибудова (літ. «а-1» за планом), прибудова (літ. «а-2» за планом) загальною площею 683,1 кв. м., майстерня (літ. «Б» за планом), тамбур (літ. «б» за планом), прибудова (літ. «б-1» за планом) загальною площею 276,4 кв. м., казарма-склад (літ. «В» за планом), прибудова зі сходам (літ. «в» за планом) загальною площею 221,8 кв. м., казарма (літ. «Г» за планом) загальною площею 98,3 кв. м.; склад (літ. «Д» за планом) загальною площею 52,3 кв. м.; склад (літ. «Е» за планом) загальною площею 12,2 кв. м.; огорожа (№№1-6 за планом), підпорна стінка (№7, №8 за планом), розташоване за адресою: м. Севастополь, Таврічна Набережна, 9, перейшло у власність Приватного підприємства «Оптосервіс». При цьому, прокурор посилається на те, що рішення про відчуження військового нерухомого майна Кабінетом Міністрів України, як того вимагає відповідний Порядок, не приймалося.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.05.2009 р. були вжиті заходи до забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «Оптосервіс», а також іншим особам, вчиняти продаж, а також інші дії щодо передачі у власність чи користування іншим фізичним чи юридичним особам наступного нерухомого майна – баталера (літ. «А» за планом), комора (літ. «а» за планом), прибудова (літ. «а-1» за планом), прибудова (літ. «а-2» за планом) загальною площею 683,1 кв. м., майстерня (літ. «Б» за планом), тамбур (літ. «б» за планом), прибудова (літ. «б-1» за планом) загальною площею 276,4 кв. м., казарма-склад (літ. «В» за планом), прибудова зі сходам (літ. «в» за планом) загальною площею 221,8 кв. м., казарма (літ. «Г» за планом) загальною площею 98,3 кв. м.; склад (літ. «Д» за планом) загальною площею 52,3 кв. м.; склад (літ. «Е» за планом) загальною площею 12,2 кв. м.; огорожа (№№1-6 за планом), підпорна стінка (№7, №8 за планом), які розташовані за адресою: м. Севастополь, Таврічна Набережна, 9.

          У судове засідання представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про часта місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Міністерства оборони України та прокуратури, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

16.03.2006 р. між Державою Україна через орган, уповноважений управляти майно, - Міністерство оборони України (Сторона-1), від імені якого діє директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд» Мельник В'ячеслав Леонідович, та Приватним підприємством  «Оптосервіс» (Сторона-2) був укладений інвестиційний договір №12/03-06/1КБтн9 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 9), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Згідно з пунктом 2.1 Договору сторони відповідно до умов цього договору спрямовують свої сумісні дії і зусилля на проектування і будівництво та/або реконструкцію існуючих об'єктів житлово-цивільного призначення; їх матеріально-технічне забезпечення, належну експлуатацію, організацію управління майном при проектуванні, будівництві, реконструкції, що призведе до створення спільної часткової власності сторін цього договору.

Предметом договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: військове містечко №Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна набережна, 9) (п. 2.5 Договору).

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що на будівельному майданчику (території, що підлягає забудові за цим договором, площею 5,4917 га згідно додатку №1 до цього договору) знаходиться нерухоме майно, яке в цілому складається з: баталера (літ. «А» за планом), комора (літ. «а» за планом), прибудова (літ. «а-1» за планом), прибудова (літ. «а-2» за планом) загальною площею 683,1 кв. м., майстерня (літ. «Б» за планом), тамбур (літ. «б» за планом), прибудова (літ. «б-1» за планом) загальною площею 276,4 кв. м., казарма-склад (літ. «В» за планом), прибудова зі сходам (літ. «в» за планом) загальною площею 221,8 кв. м., казарма (літ. «Г» за планом) загальною площею 98,3 кв. м.; склад (літ. «Д» за планом) загальною площею 52,3 кв. м.; склад (літ. «Е» за планом) загальною площею 12,2 кв. м.; огорожа (№№1-6 за планом), підпорна стінка (№7, №8 за планом).

Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) Сторони-1 по цьому договору.

В пункті 6.6 Договору сторони визначили, що сторона-2 справі в будь-який момент з дати укладання цього договору здійснити дострокову компенсацію (викуп) пайової участі Сторони-1 у цьому договорі за згодою Сторін, шляхом укладення договору про компенсацію пайової участі (паю) Сторони-1 у цьому договорі.

24.03.2006 р. між сторонами був укладений договір №12/03-06/2КБтн9 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 16 березня 2006 року №12/03-06/1КБтн9 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 9), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Відповідно до пункту 1 цього договору Сторона-2 здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Сторони-1 в інвестиційному договорі від 16 березня 2006 року №12/03-06/1КБтн9, за ціною та в строки, що визначені цим договором.

Пунктом 2 цього договору передбачено, що Сторона-2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони-1 у договорі від 16 березня 2006 року №12/03-06/1КБтн9 шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка №Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 9), та становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1, а саме: баталера (літ. «А» за планом), комора (літ. «а» за планом), прибудова (літ. «а-1» за планом), прибудова (літ. «а-2» за планом) загальною площею 683,1 кв. м., майстерня (літ. «Б» за планом), тамбур (літ. «б» за планом), прибудова (літ. «б-1» за планом) загальною площею 276,4 кв. м., казарма-склад (літ. «В» за планом), прибудова зі сходам (літ. «в» за планом) загальною площею 221,8 кв. м., казарма (літ. «Г» за планом) загальною площею 98,3 кв. м.; склад (літ. «Д» за планом) загальною площею 52,3 кв. м.; склад (літ. «Е» за планом) загальною площею 12,2 кв. м.; огорожа (№№1-6 за планом), підпорна стінка (№7, №8 за планом).

Викуп Стороною-2 пайової участі (паю) Сторони-1 в договорі від 16 березня 2006 року №12/03-06/1КБтн9 здійснюється за 610 000 грн. з урахуванням ПДВ.

Сторона-2 приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1 за договором від 16 березня 2006 року №12/03-06/1КБтн9, шляхом підписання акта приймання-передачі майна (п. 6 Договору).

Відповідний акт приймання-передачі був підписаний між сторонами 24.03.2006 р.

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону ) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просить визнати недійсним інвестиційний договір №12/03-06/1КБтн9 від 16.03.2006 р., оскільки вважає, що спірним договором фактично передбачений протиправний механізм вилучення з володіння держави нерухомого військового майна.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

По-перше, суд звертає увагу на те, що зазначений  договір був укладений від  імені Міністерства оборони України представником з перевищенням наданих йому повноважень та підписаний особою, не уповноваженою на це органом управління державним майном Міністерства оборони України.

Як вбачається з тексту договору, він був укладений від імені Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного правління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України “Укроборонбуд” Мельником В.Л. на    підставі довіреності Міністерства оборони України виданої Міністром оборони України Гриценком Анатолієм Степановичем від 09.03.2006 р. по реєстру 610 (ВСР №232423), та/або довіреності Міністерства оборони України, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. 14.02.2006 р. по реєстру №162з (ВСО №831447).

Згідно з довіреністю від 09.3.2006 р. по реєстру №610 (ВСР №232423) Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України Гриценка А. С. уповноважило   директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельника В.Л. укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир), а також укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України за бюджетні кошти правочини (договори, контракти) про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво купівлі-продажу житла  (квартир).

Таким чином, довіреністю від 09.03.2006 р. було встановлено певні умови, лише за наявності яких вказана особа набувала повноважень вчиняти відповідні правочини від імені Міністерства оборони України – наявність рішення тендерного комітету Міністерства оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

Проте, відповідні умови при укладенні між сторонами спірного договору дотримані не були.

Іншого суду доведено не було, у той час які відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

У той же час, в листі ТВО начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління №127 від 14.03.2008 р. зазначено, що в Центральному спеціалізованому будівельному управлінні відсутня інформація щодо відчуження військового майна, розташованого на території військового містечка №Б-1 (АР Крим, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 9), а договір від 16 березня 2006 року №12/03-06/1КБтн9 у Центральному спеціалізованому будівельному управлінні філією «Укроборонбуд» не погоджувалися та кошти по вказаному договору на поточні рахунки не надходили.

Таким чином, при підписанні спірного інвестиційного договору №12/03-06/1КБтн9 від 16.03.2006 р. Мельник В. Л. перевищив свої повноваження та вийшов за межі наявної в нього цивільної дієздатності.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Проте, відповідне схвалення укладеного між сторонами інвестиційного договору №12/03-06/1КБтн9 від 16.03.2006 р. не відбулося, про що безпосередньо свідчить лист ТВО начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління №127 від 14.03.2008 р. та, власне, подання до суду позову у цій справі.

Таким чином, суд вважає, що спірний договір №12/03-06/1КБтн9 від 16.03.2006 р. має бути визнаний недійсним через недотримання при його укладенні вимог, встановлених частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, законодавство передбачає особливий порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, яке являється пайовим внеском Міноборони за інвестиційним договором №12/03-06/1КБтн9 від 16.03.2006 р.

Передача майна як вклад у спільну діяльність є його відчуженням, оскільки право власності на це майно переходить у спільну часткову власність учасників.

Відповідно до вимог статті 1 цього Закону військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Постановою Кабінет Міністрів України від 28 грудня 2000 р. N 1919 було затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил.

Відповідно до пункту 2 цього Положення відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Пунктом 6 Положення передбачено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

Згідно з абзацом 2 пункту 12 цього Положення (в редакції, станом на момент укладення спірного договору) реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном.

У той же час, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, сторони не представили суду доказів наявності прийнятого у встановленому порядку рішення Кабінету Міністрів України про відчуження військового майна, що також свідчить про суперечність спірного договору положенням чинного законодавства України.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів в доход Державного бюджету у поряду статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним укладений між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном – Міністерства оборони України, в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «Укроборонбуд» Мельника В. Л. та Приватним підприємством «Оптосервіс» інвестиційний договір №12/03-06/1КБтн9 від 16.03.2006 р. про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №Б-1 (АРК, м. Севастополь, Таврічна Набережна, 9), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Оптосервіс» (97400, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 28, ідентифікаційний код 25629986) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим  м. Сімферополь,  МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) держмито  в сумі 85,00 грн.

4.          Стягнути з Приватного підприємства «Оптосервіс» (97400, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 28, ідентифікаційний код 25629986) в доход Державного бюджету України (р/р 31218259700002, код платежу 22050000, в банку одержувача: Управління держказначейства в м. Сімферополі ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 34740405) 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.