Рішення

від 04.08.2009 по справі 30/96-09-3019

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/96-09-3019

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2009 р.Справа  № 30/96-09-3019

За позовом: Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини 1489

До відповідача:   Одеська міська рада;

                              Виконавчий комітет Одеської міської ради;  

Про  визнання права власності  

                                                                                                                 Суддя   РОГА Н.В.

                                                      Представники:

Від прокуратури: Свентицький І.С.- довіреність №4869 від 16.09.2008р.

Від позивача: Копач С.І.-  довіреність № 41\33 від 29.12.2008 р.

Від позивача: В\ч 1489- Журавель М.В.- довіреність  від 09.06.2009 р.

Від відповідача: виконком - Дягілєв О.В.- довіреність №03-10\вих-д від 30.01.2009р.

Від відповідача:  Одеська міська рада - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини 1489 (далі –В\ч 1489),  звернувся до господарського  суду Одеської області  з позовною заявою  до виконкому Одеської міської ради про визнання за державою Україна  в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України  права державної  власності на  нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато,1 та перебуває в оперативному управлінні В\ч 1489, а саме: адміністративний корпус (літ.А) площею 239,9 кв.м; адміністративний корпус (літ.Б) площею 44,7 кв.м; адміністративний корпус (літ.П) площею 191.5 кв.м; спальний корпус (літ.Р) площею 589,6 кв.м; спальний корпус (літ.Ф) площею 321,4 кв.м; спальний корпсу (літ.Х) площею 667,1 кв.м; житловий корпус (літ.Ш) площею 77,9 кв.м; житловий корпус (літ.Щ) площею 92 кв.м; житловий корпус (літ.Ю) площею 195,5 кв.м; літній павільйон (літ.Ц) площею 157,1 кв.м; клуб-столова (літ.О) площею 1188,5 кв.м; кафе (літ.С) площею 88,8 кв.м; літній кінотеатр з кіноапаратною (літ.У) площею 57 кв.м; тепло пункт (літ.Л) площею 320,8 кв.м; гараж (літ.Н) площею 479,6 кв.м; майстерня (літ.М) площею 85,4 кв.м; склад (літ.Г) площею 36,9 кв.м; склад (літ.Д) площею 64,3 кв.м; склад (літ.Е) площею 18.3 кв.м; туалет (літ.Ч) площею 17,2 кв.м; туалет (літ.Я) площею 10,3 кв.м; навіс (літ.З) площею 101,2 кв.м; навіс (літ.И) площею 50,4 кв.м; навіс (літ.К) площею 71 кв.м; будинок пляжний (літ.А1) площею 39,9 кв.м; навіс (літ.Б1) площею 281,1 кв.м; літній душ (літ.В1) площею 4,0 кв.м; роздягальня (літ.Г1) площею 4,0 кв.м.

Представник прокуратури позовну заяву підтримує та наполягає  на її задоволенні.

Позивач - Адміністрація Державної прикордонної служби України  повністю підтримує позовну заяву Військового прокурора Одеського гарнізону  та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач –В\ч 1489 повністю підтримує позовну заяву Військового прокурора Одеського гарнізону  та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач - виконком Одеської міської ради  письмових заперечень щодо позову до суду не надав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

В ході розгляду справи, за клопотанням  виконкому Одеської міської ради , до участі у справі у якості іншого відповідача судом залучено Одеську міську раду. Зазначений відповідач про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, але представник відповідача у судове засідання не з'явився, письмових заперечень щодо позову до суду    не надав. За таких обставин, справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та  сторін, суд встановив:

Адміністрація Державної прикордонної служби України відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999р. №1573\99 „Про зміну у структурі організації центральних органів виконавчої влади” є центральним органом виконавчої влади  зі спеціальним призначенням, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Військовий прокурор Одеського гарнізону зазначив, що військова частина 1489 є військовою установою , яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а майно, закріплене за військовою частиною 1489 є державною власністю, що перебуває в оперативному управлінні зазначеної частини.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників прокуратури та позивачів, спірні об'єкти нерухомості знаходяться на балансі  В\ч 1489, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про балансову належність та вартість.

Спірні будівлі  складають оздоровчий центр „Одеса Аркадія”, який було збудовано у 1960-1980 роках  у м. Одеса, на Гагарінському плато, 1.

Наявним у матеріалах справи листом № 2049 исх від 15.04.2008 р., надісланим у відповідь на звернення В\ч 1489 юридичним управлінням Одеської міської ради було повідомлено про відмову в задоволенні заяви щодо оформлення свідоцтв про право власності на спірний об'єкт за відсутності документів, що посвідчують право власності, визначених Тимчасовим положенням реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України № 6/5 від 28.01.2003р. Такі дії Військовий прокурор Одеського гарнізону вважає порушенням прав та інтересів Держави, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом та просить суд  визнати за державою Україна  в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України право державної  власності на  нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато,1 та перебуває в оперативному управлінні В\ч 1489, а саме: адміністративний корпус (літ.А) площею 239,9 кв.м; адміністративний корпус (літ.Б) площею 44,7 кв.м; адміністративний корпус (літ.П) площею 191.5 кв.м; спальний корпус (літ.Р) площею 589,6 кв.м; спальний корпус (літ.Ф) площею 321,4 кв.м; спальний корпсу (літ.Х) площею 667,1 кв.м; житловий корпус (літ.Ш) площею 77,9 кв.м; житловий корпус (літ.Щ) площею 92 кв.м; житловий корпус (літ.Ю) площею 195,5 кв.м; літній павільйон (літ.Ц) площею 157,1 кв.м; клуб-столова (літ.О) площею 1188,5 кв.м; кафе (літ.С) площею 88,8 кв.м; літній кінотеатр з кіноапаратною (літ.У) площею 57 кв.м; тепло пункт (літ.Л) площею 320,8 кв.м; гараж (літ.Н) площею 479,6 кв.м; майстерня (літ.М) площею 85,4 кв.м; склад (літ.Г) площею 36,9 кв.м; склад (літ.Д) площею 64,3 кв.м; склад (літ.Е) площею 18.3 кв.м; туалет (літ.Ч) площею 17,2 кв.м; туалет (літ.Я) площею 10,3 кв.м; навіс (літ.З) площею 101,2 кв.м; навіс (літ.И) площею 50,4 кв.м; навіс (літ.К) площею 71 кв.м; будинок пляжний (літ.А1) площею 39,9 кв.м; навіс (літ.Б1) площею 281,1 кв.м; літній душ (літ.В1) площею 4,0 кв.м; роздягальня (літ.Г1) площею 4,0 кв.м.

В обґрунтування позову військовий прокурор  посилається на те, що згідно ст.28 Закону України „Про державну прикордонну службу України”  майно, закріплене за військовими частинами та установами Державної прикордонної служби України, є державною власністю та належить їй на праві оперативного управління.  Згідно ст.ст.1,3 закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України”, який розповсюджується і на Державну прикордонну службу України, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Крім того, військовий прокурор Одеського гарнізону зазначив, що згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Адміністрація Державної прикордонної служби України повністю підтримує позов Військового прокурора Одеського гарнізону.  Крім того, представник позивача зазначив, що рішенням виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих №64 від 23.01.1952р.  «Об отводе свободного земельного участка в районе Аркадии Одесскому погранотряду МГБ под строительство дома отдыха» вирішено відвести Одеському прикордонотряду МДБ вільну земельну ділянку площею до 2 га в районі Аркадії на Гагарінському плато –під будівництво будинку відпочинку . Рішенням виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих №583 від 25.06.1956р. «Об отводе земельных участков под строительство государственным организациям» вирішено підтвердити рішення виконкому Кагановичської райРади депутатів трудящих від 27.04.1956р. №310 та відвести Окружному будинку відпочинку «Одеса»прикордонних віськ МВС СРСР дві земельні ділянки в районі Аркадії, що примикають до основної території ; вільну площею 1,45 га та площею 1,80 га з будівлею Управління дачами та пляжами , під будівництво додаткових обєктів будинку відпочинку.  Актом від 15 березня 1957р., на підставі рішення виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих від 04.10.1954р. №719а «Об отводе земельных участков под строительство государственным организациям», був здійснений відвід в натурі земельної ділянки загальною площею 0,12 га у Приморському районі м. Одеси в районі Аркадії, на береговій полосі  Окружному Будинку відпочинку прикордонних військ. Рішенням виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих №660 від 05.09.1968р. „О выделении участков береговой полосы для организации лечебных пляжей» вирішено дозволити будинку відпочинку погранвійськ благоустрій ділянки узберіжжя  між траверсами 18 та 18-а для організації  лікувального пляжу.  

Позивач - В\ч 1489  повністю підтримує позов Військового прокурора Одеського гарнізону, пояснення Адміністрації Державної прикордонної служби України, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.  Крім того, представник В\ч 1489 пояснив, що спірне майно перебуває в оперативному управлінні  В/ч 1489, та використовується    для здійснення функцій, пов'язаних з охороною державного кордону.

Представник виконкому Одеської міської ради проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.    

Розглянув матеріали справи суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог   за таких підстав:

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р.  № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірних будівель та  споруд,  державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В період існування СРСР, згідно вимог ст.11 Конституції СРСР  1977р., державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань , що стоять перед державою.

У 1990р. був прийнятий Закон України „Про економічну самостійність УРСР”, згідно якого у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР „Про власність” з'явилися нові об'єкти та суб'єкти права власності. Відповідно до  ч.4 ст.2 Закону України „Про власність” власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.  Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб'єкт такого права. Пункт 1 ст.32 Закону України „Про власність” визначає суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України, а згідно з п.21 ст34 цього ж Закону  загальнодержавну (республіканську) власність  складає ,зокрема, майно Збройних Сил, прикордонних і внутрішніх військ.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності „ покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах,  визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління);  органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Адміністрація Державної прикордонної служби України відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999р. №1573\99 „Про зміну у структурі організації центральних органів виконавчої влади” є центральним органом виконавчої влади  зі спеціальним призначенням, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ст.28 Закону України „Про державну прикордонну службу України”  майно, закріплене за військовими частинами та установами Державної прикордонної служби України, є державною власністю та належить їй на праві оперативного управління.  Згідно ст.ст.1,3 закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України”, який розповсюджується і на Державну прикордонну службу України, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема про визнання права власності на майно  та за іншими позовами, пов'язаними з охороною права власності.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу  України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але як свідчать матеріали справи Одеська міська рада  в супереч названим нормам закону створила реальні умови, які обмежують права держави в особі  Адміністрації Державної прикордонної служби України та В\ч 1489 у здійсненні ними своїх прав на  спірне майно .

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу  України правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 цього ж Кодексу, згідно з якою власникові   належать  права  володіння,  користування  та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України  власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд і  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).  

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право  або інтерес, зокрема, шляхом,  визнання права (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, суд вважає за необхідне, при вирішенні даного спору, звернутися до приписів Тимчасового положення про порядок реєстрації  прав  власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5  та зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387, з послідуючими  змінами та доповненнями (далі по тексту Положення).    Відповідно до п. 1.3  Положення  про реєстрацію  прав власності  на нерухоме майно здійснюють  комунальні  підприємства  бюро  технічної    інвентаризації.  Згідно з пунктом  1.1 це  Положення  визначає  порядок реєстрації   прав власності на нерухоме майно в Україні   і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав,  створення умов  для функціонування  ринку нерухомого майна,  активізації інвестиційної діяльності.  

Приписами п. 1.2 Положення встановлено, що воно діє на всій території України і є обов'язковим  для  виконання  громадянами, міністерствами, іншими  центральними і  місцевими   органами   виконавчої  влади  та  органами  місцевого самоврядування,   підприємствами,    установами   й   організаціями незалежно від форм власності. Порядок подання   документів на реєстрацію прав власності  врегульований п. 2.1 Положення, яким встановлено, що для  реєстрації   виникнення,  існування,  припинення прав власності  на  нерухоме   майно  та  оформлення  прав  власності на нерухоме  майно  до  БТІ  разом  із  заявою  про  реєстрацію  прав власності подаються правовстановлюючі документи (додаток 1),  їх    копії   (нотаріально  засвідчені),  а  також  інші  документи,  що визначені цим Положенням.

Враховуючи  обов'язковість  дотримання суб'єктами цивільного обігу зазначеного Положення,  яким встановлено, що державна  реєстрація прав власності на об'єкти нерухомості  є обов'язковим елементом  при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, пов'язаних з реалізацією     права власності, суд звертає увагу відповідача, що  відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Адміністрацію Державної прикордонної служби України як органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном,  як здійснити реєстрацію права власності на спірний об'єкт на виконання приведених вище законодавчих положень,  так і позбавляє даного суб'єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав  власника щодо   володіння, користування та розпорядження цим майном.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінює позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини 1489  щодо визнання за державою Україна  в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України  права державної  власності на  нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато,1 та перебуває в оперативному управлінні В\ч 1489, а саме: адміністративний корпус (літ.А) площею 239,9 кв.м; адміністративний корпус (літ.Б) площею 44,7 кв.м; адміністративний корпус (літ.П) площею 191.5 кв.м; спальний корпус (літ.Р) площею 589,6 кв.м; спальний корпус (літ.Ф) площею 321,4 кв.м; спальний корпсу (літ.Х) площею 667,1 кв.м; житловий корпус (літ.Ш) площею 77,9 кв.м; житловий корпус (літ.Щ) площею 92 кв.м; житловий корпус (літ.Ю) площею 195,5 кв.м; літній павільйон (літ.Ц) площею 157,1 кв.м; клуб-столова (літ.О) площею 1188,5 кв.м; кафе (літ.С) площею 88,8 кв.м; літній кінотеатр з кіноапаратною (літ.У) площею 57 кв.м; тепло пункт (літ.Л) площею 320,8 кв.м; гараж (літ.Н) площею 479,6 кв.м; майстерня (літ.М) площею 85,4 кв.м; склад (літ.Г) площею 36,9 кв.м; склад (літ.Д) площею 64,3 кв.м; склад (літ.Е) площею 18.3 кв.м; туалет (літ.Ч) площею 17,2 кв.м; туалет (літ.Я) площею 10,3 кв.м; навіс (літ.З) площею 101,2 кв.м; навіс (літ.И) площею 50,4 кв.м; навіс (літ.К) площею 71 кв.м; будинок пляжний (літ.А1) площею 39,9 кв.м; навіс (літ.Б1) площею 281,1 кв.м; літній душ (літ.В1) площею 4,0 кв.м; роздягальня (літ.Г1) площею 4,0 кв.м,  доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить  засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов  у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів по справі.

                     Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

                                              ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву  Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та військової частини 1489  - задовольнити.

2.Визнати за  державою Україна в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України  права державної  власності на  нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато,1 та перебуває в оперативному управлінні В\ч 1489, а саме: адміністративний корпус (літ.А) площею 239,9 кв.м; адміністративний корпус (літ.Б) площею 44,7 кв.м; адміністративний корпус (літ.П) площею 191.5 кв.м; спальний корпус (літ.Р) площею 589,6 кв.м; спальний корпус (літ.Ф) площею 321,4 кв.м; спальний корпсу (літ.Х) площею 667,1 кв.м; житловий корпус (літ.Ш) площею 77,9 кв.м; житловий корпус (літ.Щ) площею 92 кв.м; житловий корпус (літ.Ю) площею 195,5 кв.м; літній павільйон (літ.Ц) площею 157,1 кв.м; клуб-столова (літ.О) площею 1188,5 кв.м; кафе (літ.С) площею 88,8 кв.м; літній кінотеатр з кіноапаратною (літ.У) площею 57 кв.м; тепло пункт (літ.Л) площею 320,8 кв.м; гараж (літ.Н) площею 479,6 кв.м; майстерня (літ.М) площею 85,4 кв.м; склад (літ.Г) площею 36,9 кв.м; склад (літ.Д) площею 64,3 кв.м; склад (літ.Е) площею 18.3 кв.м; туалет (літ.Ч) площею 17,2 кв.м; туалет (літ.Я) площею 10,3 кв.м; навіс (літ.З) площею 101,2 кв.м; навіс (літ.И) площею 50,4 кв.м; навіс (літ.К) площею 71 кв.м; будинок пляжний (літ.А1) площею 39,9 кв.м; навіс (літ.Б1) площею 281,1 кв.м; літній душ (літ.В1) площею 4,0 кв.м; роздягальня (літ.Г1) площею 4,0 кв.м.

3. Стягнути з Одеської міської ради  (м. Одеса, пл. Думська, 1)  на користь Державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22090200)  держмито у сумі 12750 грн.   

4. Стягнути з Одеської міської ради  (м. Одеса, пл. Думська, 1)  на користь Державного бюджету України (р/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22050000)  витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 156грн.25 коп.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1)  на користь Державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22090200)  держмито у сумі 12750 грн.   

6. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1)  на користь Державного бюджету України (р/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22050000)  витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 156грн.25 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

              Рішення підписане 07 серпня 2009 р.

              Суддя