Рішення

від 20.07.2009 по справі 20/159/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/159/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.09                                                                          Справа №  20/159/09

Суддя   

м. Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс”, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетфор Фрахт Інтернешнл”, м.Запоріжжя

про стягнення суми  5 428,87 грн.  

                                                                                                      Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –     Дібаєв Ф.А. (довіреність б/н від 04.11.2008р.,

Від відповідача –Кофанова Н.В. (довіреність б/н від 20.01.2009р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення суми 10 253 грн. основного боргу, суми 3520,26грн. пені, суми 4 470,22 грн. інфляційних, суми 440,04грн. –3% річних на підставі Договору №127-п на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.09.2007р.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2009р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/159/09,  судове засідання  призначено на 02.07.2009р. У судовому засіданні 02.07.2009р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 20.07.2009р.

 20.07.2009р. справу  розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, однак надав розрахунок уточнених позовних вимог, згідно з яким, у зв'язку зі сплатою станом на 25.05.2009р. відповідачем суми 10253 грн. основного боргу та новим розрахунком пені, 3% річних та інфляційних фактично зменшив розмір позовних вимог та просить на підставі п.2 ст.625 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позов задовольнити,  стягнути з відповідача суму 3042,64 грн. пені, суму 2005,93 грн. втрат від інфляції,  суму 380,30 грн. 3% річних, всього суму 5428,87 грн.

          Відповідач  проти позову заперечив, зазначивши, що в період з 01.10.2008р. по 08.12.2008р. позивачем дійсно було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі договору №127п на загальну суму 57 322,00 грн. На момент розгляду справи зазначена сума повністю оплачена відповідачем, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Оскільки в договорі, як то встановлено ст.ст.546, 547 ЦК України, сторонами не передбачений обов'язок експедитора (відповідача) сплатити перевізнику (позивачу) неустойку, зокрема, пеню, у разі порушення строків оплати, вимоги позивача щодо стягнення пені є безпідставними. Оскільки позивачем не представлено доказів згідно з п.4.4, які свідчать про отримання відповідачем  комплекту документів згідно з п.4.2 договору, строк виконання зобов'язання щодо оплати суми інфляційних та 3% річних не може вважатися таким, що настав (тобто відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання). Просить провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити, в іншій частині позову відмовити.   Крім того, відповідач в додаткових запереченнях зазначив, що до складу суми згідно з рахунком-фактурою №СФ-124-2 від 22.10.2008р. була включена сума штрафу за простій транспортного засобу в розмірі 4000 грн., нарахованого згідно з п.5.1.1 договору. Таким чином, нарахування позивачем процентів від інфляції на трьох відсотків річних за загальну суму зазначеного рахунку суперечить нормам ст.ст.549, 550, 625 ЦК України.

        Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

         04.09.2007р. між ТОВ “Бетфор Фрахт Інтернешнл” (Експедитор, відповідач у справі) та ТОВ “Дніпромаштранс” (перевізник, відповідач) було укладено договір №127-П на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, пред”являємих Перевізнику Експедитором для транспортування в міжнародному сполученні автомобільним транспортом.  

У розділі 1 договору встановлено, що умови кожного конкретного перевезення оформлюються разовими письмовими заявками, які є невід'ємними частинами договору та мають бути завірені круглими печатками сторін.

Згідно з п.п.4.1, 4.2, 4.3  платежі за виконані послуги згідно умов договору здійснюються шляхом банківського переводу на рахунок Перевізника за узгоджену кількість перевезень. Оплата здійснюється по комплекту документів (оригіналів рахунку, податкової накладної, СМR, акту виконаних робіт). Строк оплати –14 банківських днів після отримання повного комплекту документів, якщо інше не обумовлено в заявці.

Згідно з матеріалами справи  на підставі заявок-додатків до договору  №№1009, 0610, 1711, 1711, 1911, які скріплені печатками сторін, позивачем було надано відповідачу послуги по перевезенню вантажів по міжнародним маршрутам загальною вартістю 57322 грн. Факт здійснення перевезень підтверджується також відповідними подорожніми листами та СМR, які долучено до матеріалів справи.  Позивачем було виставлено до оплати рахунки-фактури №СФ-118-1 від 01.10.2008р., №СФ-124-2 від 22.10.2008р.,  №СФ-143-1 від 08.12.2008р.,  СФ-144-1 від 08.12.2008р., №СФ-145-1-1 від 08.12.2008р. Суперечок щодо факту  надання послуг по перевезенню та їх вартості між сторонами немає.   

28.01.2009р. позивач направив відповідачу претензію, що підтверджується фіскальним чеком №2025 із описом вкладення, з вимогою сплатити суму 57322грн. основного боргу, а також пеню, 3% річних та  інфляційні втрати.

Матеріали справи свідчать, що відповідач згідно з платіжними дорученнями №18 від 26.01.2009р., №43 від 03.02.2009р., №86 від 24.02.2009р., №102 від 03.03.2009р. №120 від 10.03.2009р. сплатив суму 47069грн. Таким чином, станом на  час звернення позивача до суду мав заборгованість у сумі 10253грн.   

          Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

         Згідно з  ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).    

        Відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати боргу за надані послуги у встановлений договором строк.

Після звернення позивача до господарського суду 20.05.2009р. з позовом про стягнення, по якому порушено провадження у даній справі №20/159/09, відповідач сплатив суму 10253грн., що підтверджується  платіжним дорученням №201 від 25.05.2009р.

  У зв'язку  зі сплатою суми після звернення позивача до суду провадження у справі в частині стягнення 10253грн.основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80  ГПК України за відсутністю предмету спору.

  Також позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 2005,93грн.  та 3% річних в сумі 380,30грн. по кожній із заявок та рахунку-фактурі згідно з розрахунком.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення суми втрат від інфляції та суми 3% річних за період, вказаний у розрахунку, отриманого 13.07.2009р., є обґрунтованими і підлягають задоволенню, однак частково у зв'язку з тим, що позивач  помилково врахував 365 - кількість днів у 2008році, замість 366. Також безпідставно нарахував інфляційні втрати та 3% річних на суму 4000грн. штрафу (рахунок –фактура №СФ-124-2 від 22.10.2008р.), оскільки відповідно до ст.ст.549,550 ЦК України штраф є видом неустойки, а проценти на неустойку не нараховуються і неустойка не є грошовим зобов'язанням, відповідальність за порушення якого встановлена ст.625 ЦК України.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 1863 грн. 23 коп. інфляційних втрат, сума 341грн.73 коп. 3% річних.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3042,64грн. на підставі Закону України “Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.

Згідно з приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, вказаний позивачем у підставі позову Закон визначає необхідність встановлення розміру пені за згодою сторін.

            Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. В силу статті 547 ЦК України  правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

         Укладений між сторонами договір №127-п від 04.09.2007р. на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом, не містить умови щодо конкретного виду та розміру забезпечення виконання грошових зобов'язань що випливають з нього (зокрема, пені), а тому відсутні підстави для стягнення пені з відповідача.

У зв'язку з цим позов у цілому задовольняється частково.

На підставі викладеного, спростовуються заперечення відповідача в частині ненадання позивачем доказів отримання передбаченого договором повного комплекту документів. При цьому, в судовому засіданні відповідач пояснив, що він не стверджує, що ці документи не отриманні, а наполягає, що позивач не доказав коли вони отримані відповідачем, і таким чином не доказав факт прострочення грошового зобов'язання.  

Як слідує із представлених позивачем  повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідач отримав від позивача кореспонденцію 13.10.2008р., 05.11.2008р., 23.12.2008р.. Всупереч ст.ст.33,34 ГПК України відповідач не надав доказів неотримання  повного комплекту документів. Крім того, отримавши претензію  №15 від 28.01.2009р. з вимогою сплатити суму боргу, відповідач не заявив  будь-яких заперечень щодо неотримання документів і ненастання строку оплати.       

Згідно з ст.49 ГПК України  судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому суд бере до уваги, що сума 10253грн. основного боргу сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом, тому судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.        

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетфор Фрахт Інтернешнл” (69065, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, 46, ЄДРПОУ 30907347, р/р 26001020023494 в ВАТ “ХОУМ КРЕДИТ БАНК”, м.Запоріжжя, МФО 307123 “) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромаштранс” (49126, м. Дніпропетровськ, житломасив Сокіл, будинок.1, корпус. 9А, квартира 60, ЄДРПОУ 31181359, п/р 26004207580100 в ДОД  “Райффайзенбанк Аваль”, МФО 305653) суму 1863 грн. 23 коп. інфляційних втрат, суму 341грн.73 коп. 3% річних, суму 124 грн. 58 коп. витрат на сплату державного мита, суму 208 грн. 37 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.  

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

           У частині стягнення суми 10 253грн. основного боргу провадження припинити.

           У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя                                                             Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано  у повному обсязі  20.08.2009 р.