Рішення

від 03.09.2009 по справі 22/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/269

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/269

03.09.09

За позовом  Приватного підприємства «Анастасія Т»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»

про                стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                                               суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:         Наливайко Ю.О. (довіреність від 11.08.2009р.);

від відповідача:     Курбаков Л.А. (довіреність № 29-07 від 29.07.2009р.);

03.09.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Анастасія Т»(надалі ПП «Анастасія Т», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»(надалі ТОВ «Бімаркет», відповідач) боргу що становить 29 838, 57 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки, що становить 162, 07 грн., інфляційних збитків в розмірі 417, 74 грн., а всього 31 715, 02 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 09/01-08 від 01.01.2008р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3% річних.   

Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні представник не заперечував проти наявності заборгованості перед позивачем, повідомивши про можливість вирішення питання щодо її погашення.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про о відповідача попереджено ухвалою від 03.08.2009р..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2008р. між ТОВ «Бімаркет»та ПП «Анастасія Т»укладено договір № 09/01-08 за умовами якого останнє зобов'язувалось передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості та по цінах згідно до порядку та на умовах визначених у договорі, а покупець (відповідач у справі) зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Поставка товару з приводу оплати за який виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними, які у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи, їх перелік наведено у позовній заяві.

Згідно з п. 9.1, 9.2 договору, договір діє до 31 12.2008р., і якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію договору, договір вважається пролонгованим на 60 календарних днів наступного календарного року на тих же умовах.  Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійснених поставок товарів з приводу оплати яких виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв'язку з чим зазначені у позовній заяві накладні свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

За умовами договору згідно з п. 5.8 з урахуванням протоколу розбіжностей, оплата здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України кожні 35 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково (банківські виписки залучені до матеріалів справи), згідно акту звірки взаємних розрахунків складеному станом на 01.05.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 29 838, 57 грн., та станом на час вирішення спору у вказаному розмірі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

Акт звірки підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств, у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи та саме заборгованість за вказаним актом є предметом спору у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 5.8. Договору № 09/01-08 від 01.01.2008р. строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних які підтверджують поставку товару на користь відповідача у 2009р. станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснених відповідачем протягом 35 календарних днів після отримання товару за накладними.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 29 838, 57 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 01.05.2009р. підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств та залучений до матеріалів справи у належним чином засвідченій копії. Доказів здійснення розрахунків за товар після підписання вказаного акту звірки відповідачем суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

При цьому судом враховано представлений відповідачем лист за вих. 158 від 29.05.2009р. згідно з яким відповідач повідомляв позивача про заборгованість перед позивачем станом на 25.05.2009р. в сумі 27 718, 73 грн. та необхідність повернення нереалізованого товару на суму 3 939, 78 грн..

Посилання відповідача на положення п. 4.12 договору та надіслання позивачу повідомлення про необхідність повернення нереалізованого товару на суму 3 939, 78 грн. не є підставою для звільнення зобов'язань щодо оплати товару поставленого за накладними сума за якими заявлена до стягнення, та не свідчать що по договору для відповідача такі припинились. Окрім того, жодних доказів повернення товару постачальнику, як те передбачено зазначеним положенням договору, також як і доказів які свідчать про відмову постачальника прийняти товар, що повертається, відповідачем суду не представлено.

Наміри відповідача повернути частину отриманого товару (на суму 3 939, 78 грн.) не спростовують факту прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару на суму 29 838, 57 грн., не є підставою для звільнення від зобов'язань по його оплаті. Таких умов, виду відповідальності тощо, сторони при укладенні договору не погоджували, а належних доказів порушення зобов'язань позивачем по договору № 09/01-08 від 01.01.2008р. суду не представлено.  

Враховуючи відсутність доказів оплати поставленої продукції згідно видаткових накладних вказаних у позовній заяві на повну суму поставленого товару, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі заявленому до стягнення визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 8.7 Договору № 09/01-08 від 01.01.2008р. у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, передбачених п. 5.8 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день такого прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем по кожній накладній з урахуванням строку настання платежу в розмірі подвійної облікової ставки 12% встановленої Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 в межах шестимісячного строку встановленого законом, та складає 1 296, 64 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періоду прострочення є додатком до позовної заяви).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений товар, прострочення оплати за накладними зазначеними у позовній заяві, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 417, 74 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 162, 07 грн. здійсненими за період прострочення станом на 19.05.2009р. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 09/01-08 від 01.01.2008р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 317, 15 грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»(04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва 17, р/р 26007014034619 в філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333, р/р 260070100475 в ЗАТ «Прокредитбанк»МФО 320984, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31814050) на користь Приватного підприємства «Анастасія Т»(03151, м. Київ, вул. Волинська 60, к. 252, р/р 2600030054 в АКБ «Діамант»м. Київ, МФО 320854, ідент. код 30404955) 29 838, 57 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 57 копійок) основного боргу, 1 296, 64 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто шість гривень 64 копійки) пені, 417, 74 грн. (чотириста сімнадцять гривень 74 копійки) інфляційних збитків, 162, 07 грн. (сто шістдесят дві гривні 07 копійок) 3% річних, 317, 15 грн. (триста сімнадцять гривень 15 копійок) витрат по сплаті державного мита та 312, 50 грн. (триста дванадцять гривень 50 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 08.09.2009