Рішення

від 04.08.2009 по справі 28/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/215

04.08.09

за позовом          приватного підприємства „Ладья”, м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю „СТС –Сервіс”, м. Київ

про                    стягнення 168 774,09 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Денисенко Є.В. за дов. б/н від 04.04.2009

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         Приватне підприємство „Ладья” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СТС - сервіс»про стягнення 168 774,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „СТС –Сервіс” своїх зобов'язань щодо оплати отриманого від приватного підприємства „Ладья” товару в повному обсязі. За невиконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 168 774,09 грн. суми основного боргу та 2 093,10 грн. 3% річних

          Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути 3% річних в розмірі 1 248,50 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 2 548,40 грн.          

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.06.2009 року.

          Розгляд справи відкладався.

          В судові засідання, зокрема засідання призначене на 04.08.2009 року представники відповідача не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

        Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

        Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/215 від 09.07.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 14.07.2009 року.

       Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

   Причини неявки представника відповідача в судове засідання 04.08.2009 року суду не відомі.

   Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 04.08.2009 року від останніх до суду не надходило.

    При цьому, суд враховує, що в зв'язку з неявкою представників відповідача в судове засідання розгляд справи відкладався.

    За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про його дату представників відповідача.

      В судовому засіданні 04.08.2009 року за згодою представника позивача  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

          Протягом 2008 року за усною домовленістю позивач здійснював поставку відповідачеві товару. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно –матеріальних ціностей, а саме: накладною №РН-0002432 від 11.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002482 від 16.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002511 від 18.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002541 від 20.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002594 від 25.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002544 від 24.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002665 від 04.10.08, довіреністю ЯПЛ №416584 від 04.10.08, накладною №РН-0002593 від 19.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002595 від 26.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002542 від 22.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002543 від 23.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002451 від 13.09.08, довіреністю ЯПЛ №416093 від 01.09.08, накладною №РН-0002538 від 24.09.08, довіреністю ЯПЛ №416524 від 24.09.08, накладною №РН-0002537 від 24.09.08, довіреністю ЯПЛ №416524 від 24.09.08, накладною №РН-0002709 від 08.10.08, довіреністю ЯПЛ №416584 від 04.10.08.

Всього позивачем відповідачу протягом зазначеного періоду потавлено товару на 263 752,45 грн. В  зв'язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати його вартості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 168 774,09 грн.

08.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією №147 з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 168 774,09 грн. в 7-денний строк з моменту отримання претензії.

Вказана претензія була отримана відповідачем 10.04.2009 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення.

Відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не погасив.

На день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 168 774,09 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора компанії, скріпленого печаткою та не спростовується матеріалами справи.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ПП „Ладья” та ТОВ “СТС - Сервіс” цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі ПП „Ладья” певного товару у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ “СТС -Сервіс” зазначеного товару і оплати її вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено  договір поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з претензією від 08.04.2009 року № 147 (отримана відповідачем 10.04.2009 року) в якій вимагав погашення існуючої заборгованості, однак відповідач на претензію не відповів, заборгованості у встановлені строки не погасив.

Матеріалами справи встановлено та фактично не заперечується відповідачем наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 168 774,09 грн., а тому позовні в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Матеріалами справи встановлено порушенням відповідачем грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню, 35 річних за розах інком позивача в розмірі 1 248,5 грн. та втрати від інфляції в зв'язку з невірним розрахунком за уточненим розрахунком суду в розмірі 2 538,18 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТС - Сервіс», м. Київ  (02095, м. Київ, вул. Урлівська, 8, оф.123, р/р 26006001314627 в ЗАТ “ОТП Банк” у м. Києві, МФО 300528, ЄДРПОУ 31747460) на користь приватного підприємства „Ладья” (08143, с. Княжичі, вул.. Леніна, 15-а, 03110, м. Київ, вул. О.Пироговського, 19, корп.8, р/р 26001571111652  в КРД „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРПОУ 31364080) 168 774,09 грн. (сто шістдесят вісім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні дев'ять копійок) основного боргу, 3% річних у розмірі 1 248, 5 грн. (одну тисячу двісті сорок вісім гривень п'ятдесят копійок), 2 538,18 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять вісім гривень вісімнадцять копійок) інфляційних витрат, 1 725,61 грн. (одну тисячу сімсот двадцять п'ять гривень шістдесят одну копійку) витрат на сплату державного мита та 312,48 грн. (триста дванадцять гривень сорок вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути приватному підприємству „Ладья” (08143, с. Княжичі, вул.. Леніна, 15-а, 03110, м. Київ, вул. О.Пироговського, 19, корп.8, р/р 26001571111652  в КРД „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРПОУ 31364080) з державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в розмірі 85,29 грн. (вісімдесят п'ять гривень двадцять дев'ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя