Рішення

від 18.08.2009 по справі 2857-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2857-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

18.08.2009Справа №2-19/2857-2009

За позовом – ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізінг», м.Київ

До відповідача – ТОВ «Широке-С», с.Широке Сімферопольський район АР Крим

Про стягнення 413244,51 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача –  Рискін Д.Ю., представник, довіреність № 14/20-252-09 від 04.03.2009 р.      

Від відповідача –  не з'явився  

Суть спору:  

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 413244,51 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не провів розрахунки відповідно до умов договору фінансового лізингу № 1-04-747 фл.

Відповідач відзив на позов не надав, правом на участь у судовому засіданні не скористувався, повідомлявся належним чином: замовленою кореспонденцією на юридичну адресу.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представника позивача він  давав пояснення на російський мові.

Клопотань відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) щодо фіксації судового процесу технічними засобами не надходило, фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Справа розглядалася за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В :

19 травня 2004 року між ВАТ НАК «Украгролізинг» (код ЄДРПОУ 30401456) та Військовим радгоспом «Азовський» МО України (код ЄДРПОУ 33524834) укладено договір фінансового лізингу № 1-04-747фл, згідно якого  ВАТ НАК «Украгролізинг» прийняла на себе зобов'язання передати Військовому радгоспу «Азовський» МО України на визначений договором строк предмет лізингу.

Позивач передав Військовому радгоспу «Азовський» МО України майно, а саме: зернозбиральний комбайн КЗС-9-1-01 «Славутич» вартістю 452059,00 грн.; пристосування для збирання кукурудзи ПЗКС-6  вартістю 60090,00 грн., що підтверджують акти приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 10 від 18.10.2004 р.; № 14 від 20.05.2004 р. (а.с.20-21).

21 лютого 2005 року додатковим договором № 2 до договору № 1-04-747/фл від 19.05.2004 р. змінено лизенгоодержувача на ЗАТ Інвестиційну фірму «Завтра», до якого перейшли всі права та обов'язки, покладені за договором фінансового лізингу № 1-04-747/фл від 19.05.2004 р. (а.с.22-23).

14 листопада 2005 р. додатковим договором № 3 до договору № 1-04-747фл від 19.05.2004 р. було змінено лізенгоодержувача на ТОВ «Широке-С», до якого згідно умов додаткового договору перейшли всі права та обов'язки за договором фінансового лізингу № 1-04-747/фл від 19.05.2004 р. (а.с.25).

Відповідно до 3.5.2 вказаного договору, лізенгоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі згідно положеного з лізенгодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Проте станом на 23.04.2009 р. за даними позивача борг відповідача становить 287351,74 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436 із змінами та доповненнями) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно,  сплатити  гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436 із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавстом.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436 із змінами та доповненнями) суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником  або  виконання  приймається  належним кредитором чи уповноваженою на це особою,  і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідач ненадав доказів виконання прийнятих на себе зобовґязань у звґязку з чим суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості у повному обсязі.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми індексу інфляції у розмірі 86522,53 грн. та 3% річних у розмірі 11982,28 грн.

Відповідно до п.7.1 вказаного договору сторони передбачили за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізигодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Проте пеня відповідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязень» (від 22.11.1996 року № 543 із змінами та доповненнями) не може перевищувати подвійної ставки НБУ.

Пеня відповідно до положень ст.258 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.), п.6 ст.232 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.), ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязень» (від 22.11.1996 року № 543 із змінами та доповненнями)  підлягає стягненню частково у межах позовної давності у розмірі 12923,43 грн.

Судові витрати суд покладає на сторони відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд, -

В И Р І Ш И В :

·          Позов задовольнити частково.

·          Стягнути з ТОВ «Широке-С» (97510, АР Крим, Сімферопольський район, вул.60 років Жовтня, 14, р/р 26006097900001 СФ АКІБ «УкрСіббанк», МФО 384588, ЄДРПОУ 33524834) на користь ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізінг» (01023, м.Київ, вул.Мечникова, 16А, р/р 26006010890602 у ЗАТ «Альфа-банк» м.Київ, МФО 300346, ЄДРПОУ 30401456) 287351,74 грн. заборгованості; 12923,43 грн. пені; 86522,53 грн. індексу інфляції; 11982,28 грн. – 3% річних; 4132,45 грн. державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·          У іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

24.08.2009 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.