Рішення

від 28.07.2009 по справі 17/50-1070 (9/42-888)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/50-1070 (9/42-888)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2009 р.Справа № 17/50-1070 (9/42-888)

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді  Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ від імені якого діє Львівська філія АТ “Укрінбанк”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства “В-В-Л”, м. Тернопіль

За участю представників сторін:

Позивача: Хоростковська Я.І., юрисконсульт, довіреність №146 від 10.06.09р.;

Відповідача:  не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв'язку з  відсутністю письмового клопотання.

Позивач - Акціонерне товариство "Український інноваційний банк", м. Київ, в особі Львівської філії АТ "Укрінбанк", м. Львів, звернувся 14.05.09р. до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "В-В-Л", м. Тернопіль, про  стягнення 70150,37 грн. боргу за кредитним договором № 33/07 від 05.03.2007р. (в тому числі 50000,00 грн. боргу по кредиту, 6621,01 грн. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом та 13529,36 грн. пені).

Позов обґрунтовується копією кредитного договору №33/07 від 05.03.07р.; розрахунком заборгованості; виписками по рахунку позичальника; копіями свідоцтв про державну реєстрацію сторін як юридичних осіб;  іншими матеріалами.

У відповідності до ухвали від 05.06.09р.  матеріали судової справи № 9/42-888 прийнято до провадження з присвоєнням справі номеру №17/50-1070 (9/42-888)  у зв'язку з тим, що суддя  Кропивна Л.В., яка розглядала дану справу Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2009 року призначена на посаду судді  Київського апеляційного господарського суду.

Судове засідання, призначене вперше на 23.06.2009р., відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 14.07.09р., а пізніше на 28.07.09р. у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів та неявкою в судове засідання представника відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Окрім того, 28.07.2009р. в судовому засіданні позивачем подано додаткове обґрунтування позовних вимог №42/1788 від 27.07.09р., у відповідності до якого позивач просить відновити пропущений строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені, посилаючись на поважні причини з яких пропущено строк, а саме: здійснення реорганізації банківської установи та проведення контролюючими органами, зокрема податковою інспекцією, Пенсійними фондом перевірок фінансово-господарської діяльності банку.

Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не представив. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Процесуальні документи, які надсилалися судом за адресою зазначеною в позовній заяві позивачем, довідці Головного управління статистики у Тернопільській області №31-22 від 15.07.2009р. та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №805230 від 16.07.2009р., а саме: м. Тернопіль, вул. В. Великого, 3/84, - повернуті 16-им відділенням поштового зв'язку м. Тернопіль  на адресу господарського суду із зазначенням  причини невручення адресату: “За зазначеною адресою не проживає”.

За таких обставин, враховуючи п. 26.4.71 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. „Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого господарського суду України”, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи у відповідності до ст. 64 ГПК України. Справа розглядається за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача,  оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд встановив наступне.

Згідно п. 15 Положення Національного Банку України "Про кредитування", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.09.1995 року № 246 (далі —Положення), кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом України

Згідно ст.ст. 345,346 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

05 березня 2007 року між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк” в особі Тернопільської філії АТ “Укрінбанк” (Банк) та Приватним підприємством «В-В-Л»(Позичальник) було укладено кредитний договір №33/07 (далі –Договір), у відповідності до п.п. 3.1., 3.2.1., 3.4.1. якого Банк надав Позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії  в сумі 50000,00 грн. для оплати за комп'ютерну техніку, пиломатеріали та інші потреби, з кінцевим терміном погашення –до 04.03.2008р. та зі сплатою 20% річних, що нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів на основі календарної кількості днів в році, котрі підлягають сплаті на дату платежу по процентах за кредитом в гривнях.

Згідно п.п. 3.5.1., 5.3.2. Договору Позичальник зобов'язався погашати кредит згідно графіку зменшення ліміту заборгованості, що є додатком №1 до кредитного договору і невід'ємною частиною Договору, сплатити проценти, комісії та інші платежі в порядку, передбаченому п.п. 3.2., 3.4., 3.5., 3.6., 4.1. кредитного договору №33/07 від 05.03.07р.

У відповідності до п. 5.1.3. Договору банк зобов'язався відкрити позичальнику рахунок в гривнях №20628000172001 для обліку заборгованості по кредиту, рахунок №20684000172001 - для сплати відсотків та рахунок 35787000172001 - для сплати комісії за невикористану кредитну лінію.

Як випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору, згідно розпоряджень директора Тернопільської філії АТ «Укрінбанк»від 12.03.07р. та від 03.07.07р. на видачу кредиту, позивачем у відповідності до платіжних доручень № 23 від 12.03.07р. (на суму 15000,00 грн.), №21 від 12.03.2007р. (на суму 25500,00 грн.) та №33 від 03.07.07р. (на суму 9500,00 грн.) перераховано на розрахунковий рахунок відповідача №20628000172001 кредитні кошти в загальній сумі 50 000,00 грн.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується поданими документами та не заперечується у встановленому законом порядку відповідачем у справі.

Забезпеченням виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором є застава деревообробного обладнання та оргтехніки, що належать Позичальнику, загальною заставною вартістю 91800,00 грн., що знаходяться за адресами: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30А, вул. Макаренка, 2; товари в обороті, а саме: комп'ютерна техніка в кількості 13 одиниць, загальною заставною вартістю 41400,00 грн., що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Макаренка, 2 (п. 3.7.1. Договору). Окрім того, наданий кредит, згідно п. 3.7.3. Договору, забезпечується всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли зобов'язання з  кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у  строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, тобто щодо правового регулювання договору позики, а відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Всупереч згаданих приписів закону, умов укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту у термін, передбачений Додатком №1 до кредитного договору, тобто до 04.03.2008 року, допустивши станом на 06.05.2009р. заборгованість перед Банком в розмірі 50000,00 грн. по неповернутому кредиту, що підтверджується банківськими виписками по рахунках відповідача за 01-1-05 –02-20-09, за 20.02.2009р. –07.05.09р., за 03-5-07 –02-20-09 та розрахунком заборгованості, у зв'язку з чим  АТ «Укрінбанк»” згідно п.п. 3.4.1 Договору за період з 01.08.2008 р. по 30.04.2009 р. правомірно нараховано відповідачу відсотки за користування кредитом в розмірі: 6621,01 грн.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, представленими суду доказами, позивач у справі довів наявність заборгованості відповідача перед ним за наданий кредит, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу за кредитом на суму 50000 грн. та 6621,01 грн. боргу по нарахованих відсотках за користування кредитом (за період з 05.03.2007р. по 06.05.2009р., з урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків в сумі 13092,13 грн.), як правомірно заявлені, підтверджені документально, не заперечені відповідачем у встановленому законом порядку, підлягають до задоволення.

Чинним законодавством України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

Отже, як випливає із змісту Цивільного кодексу України –відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає лише у випадках, передбачених законом або встановлено договором.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п.  7.3. та п. 7.4. договору Позичальник повинен сплати Банку пеню, яка нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів та на суму простроченої заборгованості за кредитом, починаючи із дати їх виникнення до дати фактичного повернення кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, позивач здійснив нарахування пені на прострочену заборгованість по кредиту (за період з 31.03.2008р. по 06.05.2009р.) та пені на прострочені відсотки по кредиту (за період з 03.05.07р. по 06.05.09р.), що становить 13027,71 грн. та 501,26 грн. відповідно, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Разом з тим, в поданому обґрунтуванні до позову, Банк також просив суд відновити пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Проте, заявлене клопотання  є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення п. 3.1. Договору, відповідач повинен був виконати зобов'язання по поверненню кредитних коштів до 04.03.2008 року включно, а відтак, пеня може бути нарахована відповідачеві лише за період з 05.03.2008 по 02.09.2008 р.

Згідно ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи, що нарахування пені почалось 05.03.2008 р. та припинилось 03.09.2008 р. (по кредиту), а позивач звернувся з позовом до суду в травні 2009 р., тому встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк давності для стягнення пені не сплив. За таких обставин, немає необхідності поновляти строк для нарахування та стягнення пені. Також слід зазначити, що матеріали справи не містять заяви з боку відповідача про застосування строку позовної давності, поданої в порядку ст. 267 ЦК України.

Разом з тим, зважаючи, що банком здійснено нарахування пені без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тому суд вважає, що правомірними та обґрунтованими є вимоги за період з 05.03.2008 по 03.09.2008 р. (182 дні), в розмірі 5666,66 грн. пені, нарахованої за порушення терміну повернення кредиту, та 601,26 грн. пені, нарахованої за порушення термінів сплати процентів за його користування, всього –6 167,92 грн. пені, як правомірні та такі, що відповідають вимогам чинного законодавства, умовам укладеного договору, а тому підлягають до задоволення.

В задоволенні решти позову слід відмовити за безпідставністю здійснення нарахування пені.

Окрім того, господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 0,39 грн. пені, нарахованої на прострочену комісію по кредиту, виходячи з приписів ст. 547 ЦК України, у відповідності до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Однак, умовами кредитного договору сторони не передбачили нарахування пені у разі порушення строків сплати комісії, відтак, такі вимоги є безпідставними.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в сумі 62788,93 грн., з яких: 50000,00 грн. боргу по кредиту, 6621,01 грн. відсотків за користування кредитом та 6167,92 грн. нарахованої пені як доведені позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 33-34 ГПК України, документально обґрунтованими, належним чином доведеними, не запереченими відповідачем у встановленому законом порядку.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 28.07.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення господарського суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України”, ст. ст. 11, 15, 258, 259, 267, 509, 526, 549, 599, 612, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 231-232, 345, 346 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44 - 49, 75, 82- 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В :

1.   Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “В-В-Л”, м. Тернопіль, вул. Володимира Великого, 3/84, ідент. код 33539348, - 50000,00 грн. заборгованості по кредиту, 6621,01 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 6167,92 грн. пені та 907,59 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ, вул. Інститутська, 12-А, ідент. код 05839888, від імені якого діє Львівська філія Акціонерного товариства “ Український інноваційний банк ”, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, ідентифікаційний код 20817074.

3. В решті позову –відмовити.

Наказ  видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „31” липня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя