Рішення

від 08.09.2009 по справі 06/113-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06/113-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "08" вересня 2009 р.                                                       по справі  № 06/113-38

   Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варто", м. Івано-Франківськ  

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"  

про стягнення 1 707 793 грн. 81 коп.   

за участю представників сторін:

від позивача : Кривоніс Р. Б. - директор,

від відповідача: Лапковський О. Ю. (дов. №67 від 13.10.2008р.)

Суть спору: позивач - Акціонерне Товариство з обмеженою відповідальністю "Варто" звернулося із позовом до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 707 793 грн. 81 коп.    штрафних санкцій та збитків завданих в результаті неналежного виконання договорів поставки №5 від 27.06.2008р. та №175 12.08.2008р.

    В підтвердження позовних вимог позивач посилається на зазначені договори,  накладні № ВР-000001 21.07.2008р., № ВР-000002 від 27.07.2008р., № ВР-000003 від 27.07.2008р., № ВР-000004 26.08.2008р., № ВР-000005 від 27.08.2008р., № ВР-000006 від 28.08.2008р., № ВР-000007 від 30.08.2008р., № ВР-000008 від 31.08.2008р., № ВР-000009 від 09.09.2008р., № ВР-000010 від 16.09.2008р., № ВР-000011 від17.09.2008р.,  № ВР-000012 від 19.09.2008., № ВР-000013 від 22.09.2008р., № ВР-000014 від 22.09.2008р., № ВР-000015 від 25.09.2008р., № ВР-000016 від 25.09.2008р., платіжні доручення № 37 від 26 серпня 2008 року, № 42 від 29 вересня 2008 року, № 48 від 30 жовтня 2008 року, № 61 від 28 листопада 2008 року, № 64 від 29 грудня 2008 року, договір № 05/06-1 купівлі-продажу щебеню від 05 червня 2008 року, специфікації № ВР-01 від 30 липня 2008 року, додаткову угоду № ВР-01 від 20 серпня 2008 року, накладні №22207 від 18.07.2008р., № 42807 від 25.07.2008р., №52807 від 25.07.2008р., №12208 від 22.08.2008р., №12508 від 25.08.2008р., №22608 від 26.08.2008р., №32608 від 26.08.2008р., 22708 від 27.08.2008р., №10509 від 05.09.2008р., №11509 від 15.09.2008р., №21509 від 15.09.2008р., №11609 від 16.09.2008р., №21909 від 19.09.2008р., №11909 від 19.09.2008р.,№22209 від 22.09.2008р., №32209 від 22.09.2008р..

      Представник відповідача у відзиві на позовну заяву повідомляє, що позову не визнає і просить припинити провадження у даній справі, посилаючись на те, що рішенням суду у господарській справі №06/95-38 позов ТОВ “Варто”про стягнення заборгованості за договором поставки №5 від 27.06.2008р. та №175 12.08.2008р. задоволено. Сума основного боргу за отриману щебеневу продукцію сплачена, а тому за доводами відповідача підстави для нарахування штрафних санкцій та збитків відсутні.

     Крім того нарахування штрафних санкцій та збитків за невиконання  умов договорів вважає   неправомірним, оскільки  у спірному періоді були наявні форс-мажорні обставини, що підтверджує  листом  Волинської торгово-промислової палати № 19-22/01-3/404 від 25.08.2009р.

     Клопотання  відповідача про припинення провадження у справі  судом відхилено, оскільки суперечить  змісту  ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши наявні матеріали по справі, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд , -

                                                 ВСТАНОВИВ:

  27 червня 2008 року та 12 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Варто”та Дочірнім підприємством “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”було укладено договори поставки товару –щебеню гранітного.

  Відповідно до умов вказаних договорів позивач зобов'язався передати у встановлений строк у власність відповідача товар, а останній –прийняти його та оплатити протягом 30-ти календарних днів від дати отримання товару.

  На виконання умов договорів, Товариством з обмеженою відповідальністю “Варто”, передано у власність Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” товар в кількості 4 733,43м3 на загальну суму 751 194 грн. 43 коп.,

   Водночас, відповідач розрахунок за отриманий товар  добровільно здійснив частково, в сумі 100 000 грн. Заборгованість в сумі 651 194 грн. 43 коп., сплачена платіжними  дорученнями  №2965 від 08.12.2008р.  та № 2993 від 09.12.2008р. на виконання рішення господарського суду у справі №  06/95-38.

    Між тим, у відповідності до п.5.1. договору поставки № 175 від 12 серпня 2008 року та п 5.1. договору поставки № 5 від 27 червня 2008 року оплата за Товар повинна бути проведена Відповідачем протягом 30 календарних днів з дати одержання Товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача.

   Водночас, як вбачається із  договорів,  накладних на відпуск товару та платіжних доручень про здійснену оплату отриманої відповідачем щебеневої продукції,  прострочення оплати  в порушення зазначених умов договорів складає з  20.08.2008р.  по 09.12.2008р. ( розрахунок а.с. 54 ).

    Статтею 526 Цивільного кодексу  України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

   Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки товару.

  Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується  передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

      Разом з тим, ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       За таких обставин позивачем правомірно нараховано  3 % річних в сумі

3290,80 грн. та    індекс інфляції в сумі  21 261,07 грн. ( розрахунок а.с. 56-57).

     Подаючи позов до суду позивач - ТзОВ "Варто"   просить стягнути з відповідача  збитки за неналежне виконання  умов договорів поставки у вигляді:

- додаткових витрат по сплаті штрафу  ;

- у вигляді втраченої вигоди;

- у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати;

та  на підставі ст.231 Господарського кодексу України  пеню та штраф за  прострочення виконання зобов'язання , суб'єктом господарювання який відноситься до державного сектора економіки.

    Даючи правову оцінку зазначеним  вимогам,  суд дійшов висновку про те, що  вони заявлені  відповідно до  норм Господарського кодексу, доведені та обгрунтовані відповідними  доказами . При цьому враховано таке.

    Згідно ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

     До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

    Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

  Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

     Правові підстави відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені статтею 22 Цивільного кодексу України. Дана стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків  внаслідок наявності  складу цивільного правопорушення. За загальним правилом для покладення відповідальності  на особу, що заподіяла збитки необхідні слідуючі умови:

а) порушення цивільного права чи інтересу;

б) завдання  збитків;

в)  причинний зв”язок між порушенням права та збитками;

г) наявність вини особи, що заподіяла збитки.

    Отже, збитки –це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника. Така правова позиція викладена у  Постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2004р.( справа № 35/247).

     Як вбачається із матеріалів справи, протиправна поведінка Відповідача виявилась у  неналежному виконанні умов договору поставки №175 від 12.08.2008р. та договору поставки №5 від 27.06.2008р., а саме  відповідач зобов'язувався  придбати товар - щебінь в кількості 30 000 куб.м. на загальну суму 3 531 5000грн. до 30.11.2008р. та оплатити його  на протязі 30-ти днів з моменту отримання . Між тим,  фактично придбав щебеневої продукції  в кількості  4501,76 куб.м. на суму 751194,43 грн.  та з порушенням термінів оплати , починаючи з 28.08.2008р. по 30.11.2008р.

    Водночас, за змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів ля недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за  даних умов здійснення господарської діяльності.

     Між тим, повідомлення про наявність обставин непереборної сили або  про неможливість виконання зобов'язання  з боку відповідача -  ДП "Волинський облавтодор"  у будь-який спосіб   позивачу   не поступало. Подана довідка про наявність форс-мажорних оставин  у ДП "Волинський облавтодор" при виконанні договорів поставки спроставана листом  Торгово-промислової палати України №3081/05-5 від 01.09.2009р.

     Як встановлено,  за період з 21 липня по 25 вересня 2008 року Позивачем  було передано у власність Відповідача щебінь  в кількості 4 733,43 кубічних метри на загальну суму 751 194,43 гривень. Вказаний обсяг товару  позивач придбав  в ТОВ “Будівельна фірма “Київбудпроект”, що підтверджується   договором № 05/06-1 купівлі-продажу щебеню від 05 червня 2008 року (а.с.70-71) , специфікацією № ВР-01 від ЗО липня 2008 року (а.с.72) зі змінами та доповненнями згідно додаткової угоди № ВР-01 від 20 серпня 2008 року (а.с.73), де Вантажоодержувачем вказано ДП “Волинський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та  накладними ( а.с.74-91). Оплату за придбаний Товар здійснено за рахунок кредитних коштів згідно договору про відкриття кредитної лінії

№ 14835/01-18 від 09 червня 2008 року з ВАТ СКБ “Дністер”, що підтверджується випискою ВАТ “СКБ “Дністер” по рахунку № 2600814835 (ГІАН). Згідно виписки від 30 липня 2008 року  проведено видачу траншу кредитної лінії ТОВ “ВАРТО” на суму 700 000,00 гривень, які були перераховані на користь ТОВ “Будівельна фірма Київбудпроект”з призначенням платежу “оплата за щебінь згідно договору купівлі-продажу щебеню №05/06-1 від 05.06.2008р.”.

        Отже , Позивачем для оплати Товару, який був поставлений Відповідачу було використано  кредитні кошти згідно договору № 14835/01-18 від 09 червня 2008 р.

    Дана обставина додатково підтверджується актом перевірки цільового використання кредиту, виданого ТОВ “ВАРТО”згідно Договору про відкриття кредитної лінії № 14835/01-18 від 09.06.2008 року  ( а.с. 92)

        Враховуючи зміст п.1.2. Договору про відкриття кредитної лінії № 14835/01-18 від 09.06.2008 року відповідно до якого проценти за користування Кредитом нараховуються з дня надання Кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості, яка знаходиться в розпорядженні Позичальника за кредитом, при цьому зобов'язання по сплаті відсотків зменшуються залежно від суми погашення, позивачем правомірно нараховано до сплати 23 035,60 грн.  процентів, які  вимушено перераховані банку через несвоєчасно здійснені відповідачем платежі  по розрахунку за щебінь ( а.с.64-69). Водночас, судом взято до уваги те,  що  сплата процентів  в межах строків для здійснення оплати,  визначених  відповідачу згідно з умовами договорів поставки  є безумовними  витратами  позивача.

       Разом з тим,   невиконання відповідачем зобов'язання щодо придбання  товару в кількості, передбаченій договором поставки №175 від 12.08.2008р. потягло за собою порушення  позивачем - ТзОВ "Варто"  зобов'язання  за договором поставки №05/06-1 від 05.06.2008р. , укладеним  з  ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект"  щодо забезпечення  об'ємів  придбання у нього  щебеню для  ДП "Волинський  облавтодор".

      Як вбачається із копій платіжних доручень № 83 та № 98   та угоди про порядок погашення заборгованості від 20.02.2009р.  ТзОВ "Варто"  в зв'язку з порушенням п.6.5. зазначеного договору щодо  забезпечення  придбання заявлених об'ємів з вини  ДП "Волинський  облавтодор"    сплачено 25 %  вартості щебеню   в сумі  724 603,46 грн. ( а.с.101-103).

    Крім того, матеріалами справи, а саме  договором поставки № 175 від 12.08.2008р.,  специфікацією №ВР-01 від 20.08.2008р., договору № 05/06-1 від 05.06.2008р. , специфікацією №1 від 12.08.2008р.  підтверджені вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача  неодержаного прибутку з розрахунку 5 грн. від продажу одного кубічного метра щебеню ( незалежно від фракції)   в кількості

25 498,24 метрів кубічних    на загальну суму  127 491,20 грн.

         За змістом  ч.2. ст.231 Господарського кодексу України , у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.   

          Стаття 22 Господарського кодексу України визнає суб'єктами господарювання державного сектора економіки суб'єктів, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єктів, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків.

      ДП “Волинський облавтодор” є  дочірнім підприємством ВАТ “Державна акціонерна компанія”Автомобільні дороги України”, яке створене відповідно до Указу Президента України від 08.11.2001 р. № 1056, постанови Кабінету Міністрів України від 2$.02.2002р. № 221. Згідно вказаної постанови у державній власності закріплено 100 % акції Компанії з забороною їх відчуження. Засновником Компанії та вищим органом управління є держава в особі Державної служби автодоріг. ДП “Волинський облавтодор” створено як дочірнє підприємство ВАТ ДАК “Автомобільні дороги” та згідно вищевикладеного є повністю державним підприємством.

        Зобов'язання згідно договору поставки № 175 від 12 серпня 2008 року пов'язане з виконанням державного контракту, що підтверджується оголошенням про проведення відкритих торгів, яке було опубліковано у Віснику державних закупівель № 14(312)/07.2008 (номер оголошення 12191 (БУД) .

     Отже, Відповідач, як суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, який порушив зобов'язання, пов'язане з виконання державного контракту зобов'язаний сплатити  пеню  0,1 відсотка  за період з 01.12.2009р. по 31.05.2009р.  від суми  невиконання зобов'язання -   3 025 905,04 грн., що становить  550 714,72 грн. та штраф в розмірі семи відсотків від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання в частині :

-оплати понад 30 днів, який станом на 10 грудня 2008 року  становить - 45 583,61 гривень (розрахунок а.с.60).

- непридбання товару на суму 3 025 905,04 грн.  в сумі  211 813,35 грн. ( 3 025 905,04 грн.х 7 % =   211 813,35 грн. ).

         Враховуючи викладене, позов ТзОВ "Варто"   про стягнення з відповідача ДП "Волинський облавтодор" збитків за неналежне виконання  умов договорів поставки у вигляді:

- додаткових витрат по сплаті штрафу в сумі 724 603,46 грн ;

- у вигляді втраченої вигоди 127 491,20 грн;

- у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредиом в період прострочення  оплати 23 035,60 грн.;

та   45 583,61 грн. штрафу за несвочасну оплату , 550 714,72 грн. пені  та 211813,35 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов'язання в частині непридбання товару  на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, 3 290,80 грн. - 3 % річних, 21 261,07 грн. індексу інфляції, підтверджений матеріалами справи, підставний та підлягає до задоволення в повній сумі.

     Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються із державного мита в сумі 17 077 грн. 93 коп. та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. слід покласти на нього.      

Керуючись викладеним та ст.ст. 11, 526, 712 Цивільного кодексу України,ст.ст.224-226, ст.231 Господарського кодексу України,  ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                      в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити в сумі 1 707 793 грн.81 коп.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м. Луцьк, вул.. Ковельська, 41, р/р 26000010007301 в ВФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 303592, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варто»(м. Івано –Франківськ, вул. Старозамкова, 2, п/р 2600814835 в Івано –Франківській філії ВАТ СБК «Дністер», МФО 336923, код ЄДРПОУ 31790542) 1 707 793,81 грн. в т.ч. 724,603,46 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу, 127 491,20 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди,  3290,80 грн. - 3 % річних, 21261,07 грн. індексу інфляції, 45 583,61 грн.  штрафу за несвоєчасну оплату, 23 035,60 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом, 550714,72 грн. - пені за порушення строків виконання зобов'язання  ,  211 813,35 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов'язання  та 17 077 грн. 93 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                               Суддя