Рішення

від 14.07.2009 по справі 17/51-1111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/51-1111

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2009 р.Справа № 17/51-1111

Господарський суд Тернопільської області у складі

судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Кулагіній Т.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль       

до відповідача  Дочірнього підприємства "Люкс-3" Приватного підприємства "ЛЮКС", м. Тернопіль

про стягнення 14271,58 грн. заборгованості

за участю представників сторін:   

позивача: Решетуха А.В., начальник юридичного відділу, довіреність №128/1 від 19.01.09р.;

відповідача:  Федчишин І.О., юрисконсульт, довіреність №69 від 25.06.09р.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, звернувся до господарського суду Тернопільської області 03.06.2009р. з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Люкс-3" Приватного підприємства "ЛЮКС", м. Тернопіль, 14271,58 грн. заборгованості (в тому числі 5986,17 грн. нарахованої пені), посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1631 від 01.01.2008р.

Позов обґрунтовується копією договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1631 від 01.01.08р. з додатками до нього; копіями актів про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2008/2009р. від 29.10.2008р., 30.10.2008р.; довідкою про розрахунки за теплоенергію; розрахунком пені за період з 01.11.2008р. по 30.04.2009р.; розрахунком суми позову; іншими матеріалами.

В судовому засіданні 25.06.2009р. оголошувалася перерва  в порядку ст. 77 ГПК України до 12:45 год. 14.07.2009р. для надання можливості сторонам подати додаткові документи на обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначає, що після порушення судом провадження відповідачем сплачено 1200,00 грн., тому просить суд в цій частині позову - припинити провадження у справі.

Відповідач в судових засідання та згідно наданого відзиву на позов №66 від 23.06.2009р. позовні вимоги визнає в частині стягнення суми основного боргу за надані послуги з теплопостачання. Щодо нарахованої пені в сумі 5986,17 грн. - просить в позові відмовити, посилаючись на те, що підприємство не в змозі оплатити дану суму через наявність значної дебіторської заборгованості, а також через те, що при нарахуванні квартирної плати, яка є основним джерелом валових доходів підприємства, пеня за несвоєчасне погашення боргу мешканцями житлових будинків підприємством не нараховується та  не стягується.

Окрім того, у відзиві на позов відповідач просив суд реструктурувати заборгованість терміном на 1 рік, зі сплатою рівними частинами по 648,78 грн. в період з липня 2009 року по травень 2010 року, а в червні 2010 року –648,83 грн., відповідно до умов мирової угоди, текст якої додано до відзиву на позов.

Пізніше, в ході розгляду справи, відповідач просив суд не затверджувати текст мирової угоди, однак, згідно поданої суду заяви від 14.07.2009р. (вх. №16473 (н) від 14.07.2009р.) та пояснень представника в судовому засіданні 14.07.2009р. наполягав на реструктуризації боргу за надані послуги по теплопостачанню терміном на 6 місяців. Щодо стягнення пені просив суд відмовити у позові.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти надання підприємству розстрочки сплати боргу на 6 місяців, вказуючи, що КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" також має господарські зобов'язання по розрахунках з постачальниками за теплову енергію, природний газ, виконання яких необхідно здійснити до початку опалювального сезону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача, оцінивши додатково подані докази, суд встановив:

01 січня 2008р. між Тернопільським комунальним підприємством „Тернопільміськтеплокомун-енерго”, як Енергопостачальною організацією та Дочірнім підприємством "Люкс-3" Приватного підприємства "ЛЮКС", як Споживачем укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1631 (далі –Договір), згідно розділу 1 якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Згідно пункту 2.1. Договору теплова енергія постачається „Споживачу” в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на наступні потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального періоду; гаряче водопостачання –протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

При цьому, пунктом 5.1. та  5.5. розділу 5 Договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом; а при відсутності приладів обліку або виходу їх з ладу кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

У відповідності до п.п.6.1., 6.2., 6.3. розділу 6 Договору сторони домовились, що розрахунки за теплову енергію, що  споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно п.10.1. розділу 10 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2010 р.

Як зазначає позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов договору №1631 від 01.01.2008 року, позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на об'єктах відповідача за адресами: вул. 15 Квітня, 15 (адміністративне приміщення), вул. Київська, 7а (бокси) та вул. Куліша, 10 (ліфт) в м. Тернополі, що підтверджується актами про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2008/2009р. від 29.10.2008р., 30.10.2008р.; довідкою про розрахунки за теплоенергію; рахунками №1631 за жовтень 2008р.- січень 2009р. включно та №1631 за квітень 2009р., однак відповідачем взяті зобов'язання згідно договору №1631 по оплаті вартості спожитої теплової енергії в гарячій воді виконувалися неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 03.06.2009р. заборгованість Дочірнього підприємства "Люкс-3" Приватного підприємства "ЛЮКС" склала 8285,41 грн.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України, повинні виконуватися належним чином відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та  в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договором сторони передбачили порядок надання послуг, порядок ведення обліку використаної теплової енергії та проведення розрахунків, а також відповідальність за порушення умов договору.

Разом з тим, як встановлено судом, між сторонами немає розбіжностей щодо кількості та вартості теплової енергії, проданої позивачем відповідачу у заявлений період (листопад 2008 р. - січень 2009 року включно).

Обов'язок по перерахуванню грошових коштів за надані послуги по постачанню теплової енергії на об'єкти відповідача встановлено розділами 3, 6 Договору та випливає із змісту загальних положень про зобов'язання цивільного законодавства та Господарського кодексу України, які суд застосовує до спірних правовідносин (ст.ст. 526, 509 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З матеріалів справи випливає та не заперечено відповідачем у справі, що в порушення умов договору, дочірнім підприємством не виконано своїх договірних зобов'язань та не проведено в повній мірі розрахунків за надані послуги у строки та порядку, визначеному розділом 6 Договору на підставі виставлених йому рахунків, котрі знаходяться в матеріалах справи, внаслідок чого станом на 03.06.2009 року виник борг у сумі 8285,41 грн., доказів погашення якого в повній мірі відповідач на день розгляду справи суду не представив.

Між тим, матеріалами справи підтверджується факт добровільної сплати боргу відповідачем в розмірі 2700,00 грн. згідно платіжних доручень №135 від 06.07.2009р. (на суму 1000,00 грн.), №131 від 24.06.09р. (на суму 500,00 грн.), №109 від 17.06.09р. (на суму 500,00 грн.) та №134 від 25.06.09р. (на суму 700,00 грн.) за отриману теплову енергію, тобто в період після порушення судом провадження у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України з-за відсутності предмету спору на момент прийняття судом рішення, а тому доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 5585,41 грн. основного боргу як підтверджені документально, та в силу вимог ст. 15 ЦК України, підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача цієї суми боргу. Також даний розмір заборгованості відповідачем не заперечується. Розмір заборгованості в сумі 6585,41 грн. підтверджується також шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 25.06.09р.

Статтею 43Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини, на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

Відповідно до  ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі, передбаченому договором.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Належне виконання грошових зобов'язань по здійсненню розрахунків за теплову енергію Споживачем, забезпечено сторонами пунктом 7.2.3. Договору у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.   

Оцінюючи заперечення відповідача з приводу стягнення нарахованої позивачем пені з посиланням на те, що при нарахуванні квартирної плати, яка є основним джерелом валових доходів відповідача, пеня за несвоєчасне погашення боргу мешканцями житлових будинків не стягується та додані на підтвердження наведених обставин договір про виконання робіт та надання послуг по утриманню житлових будинків і прибудинкових територій, структуру основних витрат в межах діючого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №803 від 05.05.08р., довідка №68 від 23.06.2009р., господарський суд вважає, що наведена обставина не може бути підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором у вигляді сплати пені у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за теплову енергію, адже згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання обома сторонами.

Абзацом 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За таких обставин справи, оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені та подані суду розрахунки пені (за період з 01.11.08р. по 30.04.2009р., виходячи з розміру щомісячних нарахувань, що за підрахунками позивача становить 5986,17 грн., господарський суд вважає, що дані вимоги підлягають до задоволення, як такі, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»та п. 7.2.3. договору, а також не суперечать чинному законодавству.

Мирова угода, підписана сторонами 18.06.2009р. не заслуговує на увагу суду, оскільки сторони не наполягали на її затвердженні.

Разом з тим, оцінюючи подані відповідачем клопотання про надання реструктуризації заборгованості за надані послуги по теплопостачанню терміном на 6 місяців (вх. № 16473 (н) від14.07.2009 р., № 15982 (н) від 25.06.2009 р), у зв'язку з важким фінансовим станом підприємства, значною дебіторською заборгованістю та відсутність статті «прибуток»в структурі витрат в межах діючого тарифу, та відмови у стягненні пені, суд відхиляє клопотання, виходячи з наступного.

За змістом пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вправі приймаючи рішення відстрочити або розстрочити  виконання рішення.

Розстрочкою є виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

При цьому, підставою для розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості реструктуризації заборгованості, в тому числі згідно статті 83 ГПК України.

Наведені обставини в обґрунтування поданого клопотання суд не розцінює як такі, що дають підстави для розстрочки сплати боргу. При цьому, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні ним рішення суду у встановлений строк. Однак, в першу чергу, суд враховує такі ж наслідки і для позивача у справі (яке є комунальним підприємством), при затримці виконання рішення з метою недопущення їх настання. Тому, з урахуванням заперечень представника позивача щодо клопотання відповідача, згідно яких зазначено що у КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" також існують господарські зобов'язання, які підлягають до виконання своєчасно та в повному обсязі, а надання відстрочки сплати боргу на 6 місяців спричинить порушення цих зобов'язань, тому суд відмовляє у задоволені клопотання.

Слід також відзначити, що довідкою №68 від 23.06.09р. ДП «Люкс-3»ПП «Люкс»підтверджується наявна у відповідача дебіторська заборгованість у розмірі 94316,51 грн., що також не позбавляє права останнього на її стягнення в судовому порядку.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати вартості відпущеної йому теплової енергії в повному розмірі, та відновлення тим самим порушених майнових прав  кредитора  на момент  розгляду спору судом, матеріали справи не містять.

Згідно вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин справи, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, в розмірі 11571,58 грн., в тому числі 5585,41 грн. основного боргу та 5986,17 грн. пені, як документально підтверджені, правомірні та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Беручи до уваги, що даний спір доведено до судового розгляду з вини відповідача, заборгованість частково погашена ним після порушення провадження у справі №17/51-1111, тому судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Разом з тим, надмірно сплачене державне мито в сумі 7,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 ГПК України.

В судовому засіданні 14.07.2009р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до  ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 20, 173, 193, 230-232  ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Люкс-3" Приватного підприємства "ЛЮКС", м. Тернопіль, просп. Злуки, 55, ідентифікаційний код 35642616, - 5585,41 грн. основного боргу, 5986,17 грн. пені та 455,22 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, вул. Івана Франка, 16, ідентифікаційний код 14034534.

3. В частині стягнення 2700,00 грн. боргу –припинити провадження у справі.

4. Повернути з Державного бюджету України Комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, вул. Івана Франка, 16, ідентифікаційний код 14034534, - 7,00 грн. надмірно сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №1973 від 26.05.2009р.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "21" липня 2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя