Рішення

від 31.08.2009 по справі 2960-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2960-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2009Справа №2-15/2960-2009

За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, ідентифікаційний код 19355964)

До відповідача Приватного підприємства «Сатурн» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Калініна,14а, кв. 40, ідентифікаційний код 30169723)

Про  стягнення  1142,07 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Погосян С.Г., довіреність № 3277 від 29.10.2008  р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Сатурн» про стягнення 1142,07 грн., в тому числі 985,54 грн. основного боргу, 9,88 грн. 3% річних, 67,59 грн. збитків від інфляції, 79,06 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за договором  № 75/58-08 від 20.02.2008 р. про відшкодування витрат на утримання житлових приміщень, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 985,54 грн., що і стало приводом для звернення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

25.06.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1171,54 грн., в тому числі 985,54 грн. основного боргу, 12,64 грн. 3% річних, 72,86 грн. збитків від інфляції, 100,50 грн. штрафних санкцій.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру  позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними в ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

20.02.2008 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (позивач) та Приватним підприємством «Сатурн» (відповідач) була укладена угода № 75/58-08 про відшкодування витрат на утримання житлових приміщень. (а.с. 10-11)

Згідно з пунктом 1.1 Угоди позивач зобов'язується надати відповідачу жилі приміщення площею 33,8 кв.м, кімнати № 97, розташовані в гуртожитку «Славутич», який знаходиться за адресою: вул.. Центральна, 2, корп. 2, для проживання працівників відповідача, а відповідач зобов'язується відшкодувати у повному обсязі витрати позивача на утримання будинку та прибудинкової території пропорційно площі наданих жилих приміщень.

Розмір плати за обслуговування і ремонт гуртожитку, при будинкової території, утримання допоміжних приміщень гуртожитку залежить від складу робіт і послуг, які виконує позивач, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт гуртожитку, комунальні та інші послуги позивача. (пункт 3 Угоди)

Відповідно до пункту 4 Угоди розрахунковим періодом є календарний місяць. Позивач виставляє відповідачу до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, рахунок по фактичним витратам. Платежі вносяться не пізніше 20го числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов угоди позивачем надавалися відповідні послуги та 05.01.2009 р. відповідачу був направлений рахунок –фактура за грудень 2008 р. № 541 від 25.12.2008 р. на суму 985,54 грн. за проживання робітників, виконуючих підрядні роботи на ВП ЗАЕС, у гуртожитку «Славутич», що знаходиться на балансі ВП ЗАЕС.

Проте відповідачем  не була здійснена оплата у повному обсязі за надані послуги, в результаті чого склалася заборгованість у розмірі 985,54 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.

 Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати робіт в повному обсязі.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже наявність заборгованості у розмірі 985,54 грн. підтверджена матеріалами справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12,64 грн. 3% річних та 72,86 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджена заборгованість, сума інфляційних втрат за період з січня 2009 р. по травень 2009 р. у розмірі 72,86 грн., визнається судом обґрунтованою.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Сатурн» 3% річних за період з 21.01.2009 р. по 22.05.2009 р. у розмірі 12,64 грн. підтверджуються матеріалами справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 100,50 грн. пені.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Пунктом 5 Угоди встановлено, що у випадку порушення строків оплати відповідачем, сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такої прострочки.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 100,50 грн. за період з 21.01.2009 р.  по 25.06.2009 р. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість а також річні, інфляційні втрати  та штрафні санкції у розмірі 1142,07 грн., погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжним дорученням № 49 від 26.08.2009 р.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі в частині стягнення 1142,07 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заборгованості  в цій частині погашена.

Отже, за таких обставин стягненню з ПП «Сатурн» підлягає сума в розмірі 29,47 грн., в тому числі 21,44 грн. пені, 5,27 грн. інфляційних втрат та 2,76 грн. річних.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу були сплачені відповідачем у повному обсязі платіжними дорученнями № 50 від 26.08.2009 р. та № 51 від 26.08.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Сатурн» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Калініна,14а, кв. 40, ідентифікаційний код 30169723) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, ідентифікаційний код 19355964)  21,44 грн. пені, 5,27 грн. інфляційних втрат та 2,76 грн. річних.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.