Рішення

від 30.07.2009 по справі 15/58/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/58/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09                                                                          Справа №  15/58/09

Суддя   

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково –виробнича фірма «Ютам», юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського 4, фактична адреса: 04655, м. Київ, просп. Московський 24 А       

до відповідача Приватного підприємства Науково виробнича фірма «Центр холодильних технологій», юридична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська 10, кв. 55, поштова адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів 39        

про стягнення 45 131,46 грн.    

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача:       не прибув

від відповідача:   не прибув       

Сутність спору:

04.06.2009 на адресу господарського суду надійшла позірна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково –виробнича фірма «Ютам», м. Київ до відповідача Приватного підприємства Науково виробнича фірма «Центр холодильних технологій», м. Запоріжжя про стягнення 44 033,64 грн. основного боргу, 217,15 грн. відсотків річних, 880,67 грн. втрат від інфляції грошових коштів.              

Ухвалою господарського суду від 04.06.2009 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2009. Ухвалою суду від 16.07.2009 розгляд справи було відкладено до 30.07.2009.  

Позивачем було надіслано на адресу суду заяву з проханням розглянути справу без участі представника позивача.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги наступним: протягом деякого часу відповідач придбавав у позивача обладнання без оформлення письмових договорів, оплату здійснював по мірі можливості. У відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар. 02.03.2009 на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. Відповідь на претензію не отримано, заборгованість не погашено. Просить позов задовольнити.          

Відповідач у судові засідання не прибув, представника не направив, про причини неявки не повідомив. Своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про час та місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.   

За клопотанням позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Справу розглянуто відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.       

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що в період часу з 26.05.2006 по 17.06.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Ютам»було здійснено поставку Приватному підприємству Науково виробнича фірма «Центр холодильних технологій»холодильного обладнання.

Поставка холодильного обладнання позивачем та отримання обладнання відповідачем підтверджується наступними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, а саме: видаткова накладна № РН-342 від 08.06.2006 на суму 8976 грн. –довіреність серія ЯМБ № 451520 від 08.06.2006; видаткова накладна № РН-233 від 11.05.2006 на суму 22 325 грн. –довіреність серія ЯМБ № 451513; видаткова накладна № РН-427 від 04.07.2006 на суму 10 500 грн. –довіреність серія ЯМБ № 451521 від 04.07.2006; видаткова накладна № РН-448 від 12.07.2006 на суму 3254 грн. –довіреність серія ЯМБ № 451521 від 04.07.2006; видаткова накладна № РН-505 від 08.08.2006 на суму 1782,84 грн. –довіреність серія ЯМР № 257116 від 07.08.2006; видаткова накладна № РН-552 від 29.08.2006 на суму 1070 грн. –довіреність серія ЯМР № 257123 від 29.08.2006; видаткова накладна № 670 від 13.10.2006 –довіреність серія ЯМР № 257133 від 05.10.2006; видаткова накладна № РН-388 від 09.07.2008 на суму 34 718,80 –довіреність серія ЯПД № 882707 від 09.02.2008.

Всього було поставлено товару на суму 124 063,64 грн., оплачено було продукції на суму 80 030 грн., залишок не сплаченого товару становить 44 033,64 грн.

02.03.2009 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою сплатити заборгованість за придбану продукцію в розмірі 49 467,90 грн. до 15.03.2009 року. Претензія відповідачем залишена без відповіді заборгованість не сплачена.        

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, ст. 205 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.  

Між позивачем та відповідачем склались господарські взаємовідносини з поставки товару.  

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за кого певну грошовому суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі –продажу.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.     

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносно сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, строк виконання продавцем обов'язку передати товар покупцеві встановлюється у договорі, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.  

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення з вимогою поставити товар. Відповідь на претензію не отримано. Заборгованість не сплачена.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідної заяви до винесення судового рішення у справі від сторін не надходило.

Враховуючи викладене суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 217,15 грн. та інфляційні витрати в розмірі 880,67 грн. Ухвалю господарського суду від 04.06.2009 про порушення провадження у справі позивача було зобов'язано надати обґрунтований розрахунок стягуваної суми із зазначенням періоду виникнення заборгованості.

Дані вимоги суду не виконано відповідного розрахунку не надано. Розрахунок, який зроблено позивачем у позові не містить періоду за який розраховується інфляційні витрати та 3 % річних, і за таких умов не є обґрунтованим.

В частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд залишає позовні вимоги без розгляду.

Позовні вимоги задовольняються частково.  

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Судові витрати на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.  

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 5 ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Науково виробничої фірми «Центр холодильних технологій»(юридична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська 10, кв. 55, фактична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів 39, код ЄДРПОУ 33471442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничої фірми «Ютам»(юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Боровського 4, фактична адреса: 04655, м. Київ, проспект Московський 24 А, код ЄДРПОУ 21459613) суму заборгованості в розмірі 44 033,64 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині позов залишити без розгляду.

4. Стягнути з Приватного підприємства Науково виробничої фірми «Центр холодильних технологій»(юридична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська 10, кв. 55, фактична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів 39, код ЄДРПОУ 33471442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничої фірми «Ютам»(юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Боровського 4, фактична адреса: 04655, м. Київ, проспект Московський 24 А, код ЄДРПОУ 21459613) судові витрати з державного мита в розмірі 440,34 грн., витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 304,90 грн. Видати наказ.

Суддя                                                                                                 І.С. Горохов