Рішення

від 25.08.2009 по справі 3008-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3008-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.08.2009Справа №2-24/3008-2009

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Челсі" ( 50065, м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 17, ідентифікаційний код 32692795)

до  відповідача - Відкритого  акціонерного товариства  "Кримзалізобетон" ( 95493, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, ідентифікаційний код 01267308)

про стягнення  809 744,49 грн.  

                                                                                                    Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від   позивача – Тригуб В.І., довіреність б.н. від 01.08.2007 р., у справі

Від відповідача -  не з'явився  

 Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю  "Челсі" звернулося до Господарського суду АР Крим  з позовом до відповідача – Відкритого  акціонерного товариства  "Кримзалізобетон"  про стягнення з відповідача на користь  позивача суми заборгованості за поставлений за договором  № 27/12-07-КЖБ від 27.12.2007р. щебеневий матеріал  у розмірі  729 396,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 69 701,65  грн.,  трьох відсотків річних у розмірі 10 646,84 грн. – загальною сумою 809 744,49 грн.  

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Челсі"  судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 8 097,44 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі  312,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  у порушення умов договору  № 27/12-07-КЖБ від 27.12.2007р.  та додатків до нього  №9 від 29.08.2008р.  та № 10 від 26.09.2008р., відповідно до яких позивач  поставив на  адресу Відкритого  акціонерного товариства  "Кримзалізобетон"  матеріал щебеневий  у кількості 11 776,00 тон, відповідач по справі  неналежним чином виконував свої зобов'язання  з  оплати  отриманого товару  за договором, а саме лише частково оплатив  вартість поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість  у розмірі 729 396,00 грн. 13 квітня 2009 року  відповідачеві була направлена претензія з вимогою сплатити  вказану суму, проте вказана претензія була залишена  Відкритим акціонерним товариством "Кримзалізобетон" без відповіді, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника жодного разу у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, витребувані судом документи не представив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

27.12.2007 р. між ТОВ "Челсі" (Постачальник) та ВАТ "Кримзалізобетон" (Покупець) був укладений договір № 27/12-07-КЖБ (а.с. 129-131).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар відповідно Специфікації, що надається до Договору, а Покупець прийняти товар та сплатити його на умовах дійсного Договору.

Згідно з п. 1.2 договору виробником товару є ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького».

Поставка Товару здійснюється залізничним транспортом, на умовах FCA – ст. Інкерман-2 Придніпровської залізничної дороги відповідно Інкотермс-2000 (п. 3.1 Договору).

У якості додатку до залізничної накладної та сертифікату (паспорту) якості, що направляються разом із товаром, Постачальник зобов'язаний направити Покупцю протягом 4-х днів з дати відвантаження наступний пакет документів: рахунок – фактура; податкова накладна, розрахункова накладна або акт приймання – передачі (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів від дати поставки товару на підставі рахунків – фактур, що виставлені Постачальником за фактично поставлений товар.

Дійсний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє по 31.12.2008р. (п. 10.2 Договору).

У матеріалах справи наявний договір від 27.12.2007 р. № 27/12-07- КЖБ за тими ж умовами, але п. 10.2 Договору встановлено, що останній діє до 31.12.2007 р. (а.с.9-11). Щодо строку дії договору, суд вважає за необхідним зазначити наступне. Як слідує із пояснень позивача при первісному підписанні зазначеного договору сторонами була допущена друкарська помилка при визначенні в п. 10.2 терміну дії договору – замість 31.12.2008 р. зазначено 31.12.2007 р.

Сторонами була усунута зазначена помилка шляхом повторного підписання зазначеного договору з редакцією п. 10.2 щодо терміну дії договору - до 31.12.2008 р. У судовому засіданні були досліджені оригінали обох зазначених договорів. Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що строк дії договору від 27.12.2007р. складає до 31.12.2008 р.

На підтвердження того, що строк дії договору був змінений до 31.12.2008 р., тобто договір діяв на протязі 2008 року, сторонами 29.08.2008 р. та 26.09.2008 р. були підписані специфікації із узгодженням асортименту, кількості, ціни товарів, що поставляються за договором № 27/12-07-КЖБ від 27.12.2007 р. (а.с.12-13).

Заперечення з боку відповідача щодо строку дії договору до суду не надходили.

Як зазначає позивач, ним протягом вересня 2008 р. - грудня 2008 р. на адресу відповідача залізничним транспортом був відправлений товар, обумовлений умовами договору та специфікаціями до нього, на загальну суму 734822,40 грн.

Вартість поставленого товару була оплачена відповідачем лише частково на суму 5426,40 грн. (платіжним дорученням № 8142 від 01.12.2008 р. на суму 180000,00 грн., залишок після зарахування суми платежу в оплату попередніх рахунків (а.с.100).

Оскільки вартість отриманого товару з боку відповідача сплачена у повному обсязі не була, за ним склалася заборгованість  за отриманий товар у розмірі 729396,00 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю  "Челсі"  із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на залізничні квитанції про приймання вантажу, перелік яких вказаний у позовній заяві, які підтверджують факт поставки товару відповідачеві.

Також до матеріалів справи надані рахунки-фактури та податкові накладні.

На підтвердження факту отримання відповідачем товару позивачем були надані акти приймання – передачі за період з вересня 2008 р. по листопад 2008 р., які підписані обома сторонами (а.с. 134-151).

Оригінали вказаних актів були досліджені у судовому засіданні, судом встановлено, що ці акті підтверджують отримання відповідачем товару на загальну суму 691516,80 грн.

Різниця між вказаною сумою та сумою, яку просить стягнути позивач - 729396,00 грн., становить 37879,20 грн., та складається з вартості товару, що був відправлений на адресу відповідача 01.12.2008 р. та 02.12.2008 р. згідно квитанцій про приймання вантажу, проте доказів що зазначений товар був отриманий відповідачем, зокрема актів приймання-передачі, позивачем суду надано не було (а.с.70,72).

Оскільки п. 3.5 договору передбачена передача Постачальником Покупцю у якості додатку до залізничної накладної та сертифікату (паспорту) якості, що направляються разом із товаром, пакету документів, а саме: рахунку – фактури; податкової накладної, розрахункової накладної або акт приймання – передачі, позивач пояснив, що разом з актами приймання – передачі товарів та податковими накладними на адресу відповідача були спрямовані рахунки про сплату отриманого товару. Слід зазначити, що акти приймання – передачі товарів та рахунки – фактури на оплату товарів мають однакову нумерацію, оскільки виписуються позивачем одночасно.

Згідно з ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Докази того, що відповідачем застосовані наслідки, передбачені ст. 666 Цивільного кодексу України, у матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що факт підписання відповідачем актів приймання-передачі товару на суму 691516,80 грн. свідчить про отримання ним на вказану суму як рахунків-фактур, так і податкових накладних.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Оскільки матеріалами справи підтверджується отримання  відповідачем товару на суму 691516,80 грн., відповідачем не надано доказів оплати зазначеної вартості товарів, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  "Челсі" в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 691516,80 грн.

Слід зазначити, що на підтвердження факту отримання відповідачем товару, судом ухвалою суду з відповідача були витребувані залізничні накладні №№ 45256363, 45256367, 45256401, 45256418, 45256419, 45256420, 45256425, 45256430, 45256431, 45256946, 45257689, 45257690, 45257691, 45431678, 45431679, 45431680, 45431681, 45431694, 45431870, 45431880, 45431881, 45431884, 45431885, 45431886, 45431966, 45431967, 45431968, 45431969, 45431987, 45431999, 45432339, 45432340, 45432341, 45432342, 45432343, 45432344, 45432345, 45432346, 45432384, в яких має місце відмітка станції призначення про видачу вантажу. Проте, відповідач вимоги суду не виконав, витребувані документи суду не представив.

Крім того, ухвалою від 04.08.2009р. суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення з актами приймання-передачі товару, які є належним доказом отримання відповідачем товару, а також рахунків-фактур та податкових накладних.

Позивачем вимоги суду виконані не в повному обсязі, акти приймання-передачі товару на суму 43305,60 грн. не надані.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, в матеріалах справи наявні документи, які свідчать про відправлення товару на суму 43305,60 грн. відповідачеві ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького» згідно з умовами п. 1.2 договору, але позивачем не надані докази отримання товару на вказану суму відповідачем.

Тому з урахуванням суми часткової оплати позовні вимоги в частині стягнення 37879,20 грн. заборгованості судом залишені без розгляду.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10646,84 грн. - 3 % річних, нарахованих за період з 01.10.2008 р. по 28.04.2009 р. на кожну поставку товару окремо та 69701,65 грн. індексу інфляції за період з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, 3% річних та індекс інфляції розраховані ним з дотриманням вимог п.п. 3.6 та 5.1 договору, згідно з якими відповідач повинен сплатити товар на протязі 3-х банківських днів від дати поставки товару, яка визначається як дата, вказана у залізничній накладній на штемпелі станції відправки на підтвердження прийому вантажу до перевезення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору від 27.12.2007 р. в частині своєчасності проведення розрахунків за отриманий товар на суму 691516,80 грн. згідно з актами  приймання – передачі товарів за період з вересня 2008 р. по листопад 2008 р., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 65804,15 грн. індексу інфляції та 10139,66 грн. 3 % річних.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення 37879,20 грн. заборгованості судом залишені без розгляду,  у задоволенні вимог в частині стягнення 3897,50 грн. індексу інфляції та 507,18 грн. 3 % річних слід відмовити через ненадання позивачем доказів отримання товару відповідачем на суми 21528,00 грн. та  21777,60 грн., на які були нараховані індекс інфляції та 3 % річних.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27.08.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого  акціонерного товариства  "Кримзалізобетон" ( 95493, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, ідентифікаційний код 01267308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Челсі" ( 50065, м. Кривий Ріг, вул. Революційна, 17, ідентифікаційний код 32692795) 691516,80 грн. заборгованості, 65804,15 грн. індексу інфляції, 10139,66 грн. 3 % річних, 7674,60 грн. державного мита та 296,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 37879,20 грн. заборгованості позов залишити без розгляду.

4.          В частині стягнення 3897,50 грн. індексу інфляції  та 507,18 грн. 3 % річних у задоволенні позову відмовити.

     Видати накази після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.