Рішення

від 24.07.2009 по справі 2993-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2993-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.07.2009Справа №2-26/2993-2009

За позовом ТОВ «Карпати ЛТД», м. Сімферополь, вул. Павленко, 44, кв. 44.

До відповідача ТОВ «Укрхімагропром», Сакський район, с. Орехове, вул. Польова, 13.

Про стягнення 13332,71 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

Від позивача – Леміш Р.Г., предст., дов. від 15.05.2009р.

Від відповідача – не з'явився.

Суть спору: Позивач - ТОВ «Карпати ЛТД» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача - ТОВ «Укрхімагропром» суми боргу у розмірі 5544,61 грн., індексу інфляції у сумі 1129,21 грн., 3% річних у сумі 196,77 грн., суми пені у розмірі 1462,12 грн., моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару, що є порушенням положень ст.. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України. Також у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем відповідно до ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України нараховано суму пені, індекс інфляції та 3% річних.

Розгляд справи відкладався у зв'язку із неявкою відповідача.

У судове засідання яке відбулося 24.07.2009р. відповідач знову не з'явився, витребуваний судом письмовий документально обґрунтований відзив на позов не надав. Однак від нього надійшла телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що керівник підприємства знаходиться у відрядженні.

Суд розглянувши дану телеграму не вважає, за доцільне відкладення розгляд справи, оскільки присутність у судовому засіданні керівника підприємства не обов'язкова, а представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, які діють на підставі довіреності виданої  за підписом керівника або іншої уповноваженої особи. (ст. 28 ГПК України).

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено приписи ст. 22 ГПК України щодо належного виконання своїх прав та обов'язків, суд вважає за можливе розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

03.01.2008 року між ТОВ «Карпати ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Укрхімагропром» (Покупець) укладено договір за № 0301/08ІІ, у відповідності з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу в визначені договором строки паливно-мастильні матеріали, а останній у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити їх в продовж 3-х банківських днів.

У відповідності із п. 1.6 договору відправлення продукції здійснюється не пізніш 3-х діб з моменту оплати.

В той же час п. 2.1. сторони обумовили, що строки платежу обумовлюються при кожній новій поставці товару.

У виконання своїх зобов'язань за договором позивачем було поставлено  товар на загальну суму 27544,61 грн., який було прийнято відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000038 від 05.08.2008р.; довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії № 001516 від 01.09.2008р., а також податковими накладними від 02.09.2008р. за № 83 та від 05.09.2008р. за № 84.

 Однак відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару виконані частково на суму 22000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з руху коштів по рахунку позивача за період з 04.11.2008р. по 03.02.2009р.

Таким чином за відповідачем виникла заборгованість у сумі 5544,61 грн.

Відповідно до приписів ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем на дату розгляду справи не представлено доказів сплати сформованої заборгованості.

Згідно до ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв  ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.   

За таких обставин, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5544,61 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути суму пені у розмірі 1462,12 грн. нараховану за період з вересня 2008р. по травень 2009р.

П. 4.1 договору визначено, що в випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості товару.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому   Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем у претензії про сплату боргу від 31.10.2008р. за № 18-ДП було встановлено термін виконання зобов'язання до 05.11.2008р., сума пені яка підлягає стягненню з відповідача становить 758,44 грн., тобто за період з листопада 2008р. по травень 2009р., а не як нараховано позивачем за період з вересня 2008р. по травень 2009р.

Крім того, позивач просить стягнути індекс інфляції у сумі 1129,21 грн. та 3% річних у сумі 196,77 грн.

Ст.. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обов'язків згідно ст.. 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати вартості обладнання та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення індексу інфляції у сумі 1129,21 грн. та 3% річних у сумі 196,77 грн. також підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача про стягнення моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., суд має зазначити, що згідно ст.. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців полягає в приниженні ділової репутації. Позивачем не надано доказів, що діями відповідача, йому завдано шкоду діловій репутації, що спричинило спадання попиту на товари та послуги.   

Доводи позивача в обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди стосуються саме фізичної особи та є підставою для звернення із даними вимогами від імені фізичної особи до місцевого загального суду.  

У зв'язку з наведеним, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди має бути відмовлено.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню сторін пропорційно задоволених вимог.  Клопотань щодо повернення зайве сплаченого мита у сумі 0,67 грн. суду не подавалась.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ТОВ «Укрхімагропром» (Сакський район, с. Орехове, вул. Польова, 13; р/р 260015765 в КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ЗКПО 32192073) на користь ТОВ «Карпати ЛТД» (м. Сімферополь, вул. Павленко, 44, кв. 44; р/р 2600301007308 КРФ ВАТ «Кредо банк» м. Сімферополь, МФО 324913, ЗКПО 32843275) заборгованість у сумі 5544,61 грн., суму пені у розмірі 758,44 грн., індекс інфляції у сумі 1129,21 грн., 3% річних у сумі 196,77 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 76,29 грн. та 178,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині вимог про стягнення суми пені у розмірі 703,68 грн. та моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлене та підписане 28.07.2009р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Медведчук О.Л.