Рішення

від 15.09.2009 по справі 33/312-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/312-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.09р.

Справа № 33/312-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій - Дніпро", м. Дніпропетровськ 

до  Приватного підприємства "Аптечний склад НА", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 30 444 грн. 36 коп.

                                                                                                                   Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

  Від позивача: Ліхолетова Н.Ю., довіреність № 1 від 30.06.2009 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій - Дніпро" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Аптечний склад НА" про стягнення  30 444 грн. 36 коп. - основної заборгованості по договору № 4908 від 03.01.2008 року і витрат по справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 30.06.2009 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2009 року розгляд справи відкладений до 14.07.2009 року.

В судове засідання 14.07.2009 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання 30.06.2009 року та 14.07.2009 року, відзив та документи, витребувані ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року та 30.06.2009 року, відповідачем суду не надані. Про слухання справи відповідача було належним чином повідомлено, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 13114124.

         На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів, наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

         У судовому засіданні 14.07.2009 року за згодою представника позивача  оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

         Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

                                                       ВСТАНОВИВ :

        03.01.2008 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 4908 (далі –Договір).

        Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товари медичного призначення в асортименті (далі –товар), а покупець прийняти та оплатити отриманий товар за ціною та у термін, визначений даним Договором.

        Відповідно до пункту 3.3.1. Договору покупець здійснює 100-відсоткову передоплату товару.

        Відповідно до пункту 4.4. Договору датою продажу або поставки товару вважається дата прийому товару покупцем, яка зазначається в накладній.

        Відповідно до пункту 4.5. Договору право власності та ризик випадкової втрати чи пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент його отримання покупцем.

        Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 318 606 грн. 66 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 20-54).

        Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, сплативши та повернувши товару позивачу, всього на суму 288 162 грн. 30 коп., що підтверджується накладними на повернення товару (а.с. 55-67), після чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 30 444 грн. 36 коп.

         Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в силу наступного.  

Відповідно до ч. 1 ст.  224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

         У ч. 2 ст. 224 ГК визначаються види збитків або види витрат, які здійснила управнена сторона та які підлягають стягненню з особи, протиправними діями якої вони були спричинені. Відповідно до цього переліку збитків усі збитки можна поділити на два основних види: реальні збитки, тобто фактично понесені витрати (або реальна, позитивна шкода), до яких відносяться витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна та неодержаний доход (втрачена вигода або упущена вигода).   

         Згідно з ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.              

При цьому, слід враховувати, що саме невиконання зобов'язання за договором  не може розглядатися як реальна шкода, тому сума основного боргу не повинна включатися до складу збитків, тому що порядок примусового стягнення суми основного боргу і збитків суттєво відрізняється, перш за все тим, що основний борг стягується згідно з правилами щодо виконання господарських зобов'язань, а збитки стягуються відповідно до правил про відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що сума в розмірі 30 444 грн. 36 коп. є сумою основного боргу по договору № 4908 від 03.01.2008 року, а не збитками, як це зазначив позивач в позовній заяві та в судовому засіданні, на підставі чого суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

         Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства мають право звертатися за захистом свого порушеного або оспорюваного права.

Згідно статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на позивача.

          Керуючись ст.  ст. 1, 33, 34, 49, 82 –85, Господарського процессуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

  Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                      І.А.Рудовська  

Рішення оформлене відповідно

до ст. 84 ГПК України  - 09.09.2009 року