Рішення

від 10.09.2009 по справі 7/462

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/462

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/462

10.09.09

За позовом    Приватного підприємства «Теллур»

до                      Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»

про                 стягнення 228 787, 83 грн.

                                                                                                                     Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:   Яценко Я.В. –довіреність б/н від 09.06.2009р.

від відповідача:  Шевченко В.С. –довіреність № 430 від 09.09.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного підприємства «Теллур»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»про стягнення 228 787, 83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/08/08-01 від 01.08.2008 р. не сплатив вартість переданого товару, заборгувавши позивачу 228 787, 83 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 195 027, 42 грн. - боргу, 18 013, 19 грн. –пені, 13 456, 87 грн. –індекс інфляції, 2 290, 35 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –2 287, 88 грн. –державного мита, 312, 50 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 17.06.2009 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 03.09.2009 р.

В судовому засіданні 03.09.09р. представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з знаходженням провідного юриста у відпустці.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання, однак враховуючи невиконання відповідачем вимог ухвали про порушення провадження від 17.06.2009р. в судовому засіданні 03.09.2009р. оголошено перерву до 10.09.2009р.

В судовому засіданні 10.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, згідно з якого відповідачем позовні вимоги визнаються в повному обсязі, однак відповідач просить розстрочити виконання рішення суду.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.09.2009 р. за згодою представників позивача та відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -  

                                                               ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/08/08-01 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що позивач зобов'язується передати відповідачу товар, а останній зобов'язується оплатити його на умовах даного Договору.

Ціна, кількість, асортимент товару визначається попередньо сторонами з наступним відображенням в рахунку-фактурі (п. 2.1. Договору).

Оплата поставленого товару здійснюється на протязі 5 банківських днів з моменту доставки товару (п. 2.2. Договору).

Датою поставки товару є дата, що міститься у видатковій накладній (п. 3.3. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 730 303 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 195 027, 42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих платежів.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 7.2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 376 846, 49 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно п. 4.1. Договору, яким передбачено, що позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несплаченого товару.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

В пункті 4.1. Договору передбачено, що позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми несплаченого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 18 013, 19 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 13 456, 87 грн. –індекс інфляції та 2 290, 35 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат нарахованих позивачем, здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»(03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 3, код ЄДРПОУ 03333937) на користь Приватного підприємства «Теллур»(03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 8, код ЄДРПОУ 30176568) – 195 027 (сто дев'яносто п'ять тисяч двадцять сім) грн. 42 коп. - боргу, 18 013 (вісімнадцять тисяч тринадцять) грн. 19 коп. – пені, 13 456 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 87 коп. –індекс інфляції, 2 290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 35 коп. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 88 коп. –державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                  М.М. Якименко

Дата підписання рішення: