Рішення

від 12.08.2009 по справі 34/84-09-2436

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/84-09-2436

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2009 р.Справа  № 34/84-09-2436

за позовом  Міністерства транспорту та зв'язку України

до відповідачів   Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської залізниці

про визнання права власності   

                                                                                                                 Суддя    Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: Зінченко В.М., діюча на підставі довіреності від 25.12.2008р. №8916/15/14-08;

від ОМР: не з'явилися;

від третьої особи: Зінченко В.М., діюча на підставі довіреності від 08.01.2009р. №153.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Міністерство транспорту та зв'язку України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської залізниці про визнання за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на нежитлову одноповерхову будівлю стрілочного посту площею 8,5 м2, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці та розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава 1,

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Продаєвича В.О. №191-р від 25.05.09р. на період відпустки судді Фаєр Ю.Г. з 25.05.09р. по 19.06.09р. включно, ухвалою  господарського  суду Одеської області від 16.06.09р. суддею Торчинською Л.О. порушено провадження у справі №34/84-09-2436.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.09р. суддя Фаєр Ю.Г. прийняла позовну заяву до розгляду та порушила провадження у справі №34/84-09-2436.

Відповідач Одеська міська рада проти позову заперечує з підстав, викладених у заперечені на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська залізниця позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України підтримує у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Згідно Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №789\2006 від 06.06.2006р., Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.  Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного  простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформації, користування радіочастотним  ресурсом України. Міністерство  відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ефективне використання державного майна  підприємствами, установами та організаціями , що належать до сфери його управління.  

Згідно Статуту Одеська залізниця є територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності та підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.  

Згідно розділу 4 вказаного Статуту майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

На території, що була виділена Одеській залізниці в межах міста Одеси загальною площею 377,06га, здійснювалося будівництво об'єктів нерухомості, у т.ч. у 1912 році було збудовано нежитлову одноповерхову будівлю стрілочного посту площею 8,5 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава 1, що перебуває у Одеської залізниці на праві повного господарського відання.

Площа спірного об'єкту також визначена у технічному паспорті, виготовленому                               Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" станом на 07.07.2007р.

Згідно висновку акту ДПДІ „Одесжелдорпроект” (2008р.) обстеження технічного стану основних несучих конструкцій будівлі стрілочного посту по ст.Одеса-Застава-1 стан цієї будівлі задовільний, придатний для послідуючої експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний об'єкт знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці заснованим на загальнодержавній власності без права юридичної особи і входить до складу Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд.  

На підставі рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. №1234-ХХІІІ, Одеській залізниці було видано Державний акт серії І-ОД №000301 на право постійного користування землею площею 377,06га для виробничої діяльності в межах відповідно до плану землекористування.

Листом від 29.04.2008р. №949 Одеська залізниця, в особі відокремленого структурного підрозділу залізниці - Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 звернулася до Одеської міської ради із заявою про видачу свідоцтв про право власності, зокрема на нежитлову одноповерхову будівлю стрілочного посту Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці, розташовану на ст. Одеса-Застава 1 у м. Одесі.

Проте ані відповідь на цей лист, ані свідоцтво про право власності на нерухоме майно  Одеська залізниця не отримала від відповідача, тобто, залишивши заяву Одеської залізниці без розгляду та виконання, відповідач відмовив Одеській залізниці в оформлені свідоцтв про право власності, у тому рахунку на спірний об'єкт, чим фактично заперечив наявність права власності держави на нерухоме майно, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання.

Будівництво об'єкту здійснювалося Одеською залізницею самостійно, та останній був введений в експлуатацію у 1912р. згідно інвентарної картки обліку основних засобів №010022. Поряд з цим, акти введення в експлуатацію спірних приміщень у Міністерства транспорту та зв'язку України та Одеської залізниці не збереглися.

Посилаючись на вищезазначене, а також те, що Одеська міська рада відмовила у видачі свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна  з причини відсутності документу, на підставі якого здійснюється державна реєстрація та який засвідчує право на вказаний об'єкт –акту прийому об'єкту до експлуатації, Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до суду із позовом про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на об'єкт нерухомого майна –нежитлову одноповерхову будівлю стрілочного посту площею 8,5 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава 1, що перебуває у Одеської залізниці на праві повного господарського відання.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Відповідно до ст.4 Закону УРСР „Про економічну самостійність Української РСР”, прийнятого у 1990р. до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості,   будівництві,  сільському  господарстві, транспорті, зв'язку, банки,  кредитні  установи,  майно  торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР „Про власність” з'явилися нові об'єкти та суб'єкти права власності. Відповідно до ч.4 ст.2 цього Закону власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать: загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб'єкт такого права.

Пункт 1 ст.32 вказаного Закону визначає суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України.

Положеннями ст.3 названого Закону, який діяв в Україні з 1991р., так і приписами ст.ст.2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. (який є чинним на теперішній час),  держава визнана одним із суб'єктів  права  власності в Україні.

Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

У  відповідності до ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є  майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що нежитлова одноповерхова будівля стрілочного посту площею 8,5 м2, розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава 1, на час її створення належали до державної форми власності.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006р. визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах,  визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст.4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.73 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п.12 п.4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст.ст. 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить  до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Згідно п.4.1., п.4.2 статуту майно Залізниці складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах  повного  господарського відання.

Проаналізувавши матеріали справи, з огляду на зміст презумпції виключної державної власності на засоби виробництва, яка діяла на час створення спірного об'єкту нерухомості, а також враховуючи тривалість перебування спірного об'єкту нерухомості на балансі Одеської залізниці, якій цей об'єкт був переданий на праві господарського відання, з урахуванням відсутності з боку інших суб'єктів цивільного обігу майнових претензій на спірний об'єкт, суд доходить висновку, що нежитлову одноповерхову будівлю стрілочного посту розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава 1, що перебуває у Одеської залізниці на праві повного господарського відання.,  належать до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.

Враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці суд доходить висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб'єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням наведеного, невизнання відповідачем права власності на спріне нерухоме майно за позивачем з невиданням свідцтва про право власності позовна вимога позивача щодо визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на нежитлову одноповерхову будівлю стрілочного посту площею 8,5 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава 1, що перебуває в повному господарському віданні Державного підприємства Одеська залізниця, є обґрунтованою та доведеною, у зв'язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 312,5грн

Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити.

2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) право державної власності на нежитлову одноповерхову будівлю стрілочного посту площею 8,5м2 (інвентарний номер 010022), що перебуває в повному господарському віданні Державного підприємства Одеська залізниця, знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 та розташована за адресою: м. Одеса, залізнична станція Одеса-Застава 1.

3. Стягнути з Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1;  код ЄДРПОУ 04056919)  на користь Міністерства транспорту та зв'язку України (м. Київ, пр.-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00017584) витрати по сплаті держмита у сумі 102(сто дві)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 312(триста дванадцять)грн. 50 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

                Наказ видати згідно ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

               Суддя