Рішення

від 25.06.2009 по справі 3079-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3079-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2009Справа №2-23/3079-2009

За позовом Фірми "ТЕС",  м. Сімферополь

До відповідача Малого підприємства «Адоніс», м.Сімферополь  

Про стягнення  189675,12грн.

Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Домарацький Д.Р., представ. за довір. від 05.05.2009р.

Від відповідача – не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 189675,12грн. заборгованості, в тому числі: 141275,00грн. основного боргу, 19514,43грн. пені, 12152,19грн. 15% річних,  16733,50грн. інфляційних витрат, також позивач просить державне мито та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Представник позивача  у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача  у судове засідання не  з'явився, направив клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи  представника позивача, суд

                                                                Встановив :

           03.012008р. між Фірмою "ТЕС" (постачальник) та Малим підприємством «Адоніс» (покупець) укладений договір поставки, предметом якого є зобов'язання позивача поставити товар (нафтопродукти), зобов'язання відповідача  прийняти та своєчасно оплатити вартість кожної партії товару (пункт 1.1.) шляхом оплати товару на умовах відстрочки платежу протягом 10 календарних днів з моменту виписки постачальником витратної накладної на товар (п.3.1. договору).                               

          За умовами п.4.1. договору, ціна товару вказується у виставленому постачальником рахунку – фактурі.

У відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну згідно з витратними накладними: №РТ-0009380 від 22.09.2008р. на суму 33750,00 грн.,  №РТ-0009639 від 29.09.2008р. на суму 66000,00 грн., №РТ-0010541 від 21.10.2008р. на суму 32500,00 грн.,  №РТ-0010856 від 30.10.2008р. на суму 37800,00 грн., №РТ-0011234 від 07.11.2008р. на суму 35400,00 грн.

Вказані накладні  підписані з боку позивача  та з боку відповідача.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями, що знаходяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

        Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій  договорів та інших правочинів, а також дій  осіб. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох  або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до  п.3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які  йому не суперечать.

        Відповідач у встановлені строки заборгованість у повному обсязі не погасив, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у сумі 141275,00грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

        Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору передбачена відповідальність відповідача за прострочення здійснення розрахунку за товар у вигляді штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженої партії товару за кожен день прострочки.

Позивач просить стягнути з відповідача 19514,43грн. пені, однак розрахунок пені зроблений невірно.

Відповідно до ч.1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення   грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлені за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При таких обставинах справи періоди, вказані позивачем у розрахунку (додаток №4), підлягають зменшенню до шести місяців та з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 18609,73грн., у частині стягнення 904,00грн. належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.5.6 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань  покупець сплачує постачальнику 15 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Таким чином, 15% річних в сумі 12152,19грн., нараховані позивачем, обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача.

Також, на підставі ст.625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати у розмірі, нарахованому позивачем - 16733,50грн.

        Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя  може  оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як  позивача,  так  і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності  представника  лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

        За згодою представника позивача в судовому засіданні 25.06.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 26.06.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

        2.  Стягнути з Малого підприємства «Адоніс» (95026, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Гагаріна, 14а,  р/р №26009320221 та р/р  №26008321771 у філії ВАТ «МТБ», м.Сімферополь, МФО 384748, р/р 2600839406861 у АБ «Діаматбанк», м.Київ, МФО 320854, ЄДРПОУ 23894543, ІПН 238945401278, св-во ПДВ №100140538) на користь Фірми "ТЕС" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11  р/р №26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, р/р 2600800014943 в філії ВАТ «Укрексімбанк», м. Армянськ  МФО 384878, ЄДРПОУ 16512506, ІПН 165125001091, св-во ПДВ №00399019) 141275,00грн. основного боргу, 18609,73грн. пені, 12152,19грн. 15% річних, 16733,50грн. інфляційних витрат, 1896,75грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

         3.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         4. У частині стягнення 904,00грн.  пені відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.