Рішення

від 10.09.2009 по справі 13/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/53

10.09.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства "БТА Банк"

до                 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Активні Медіа"

про               стягнення 189375,00грн.,

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники

від позивача: Демченко С.Ю. дов №115 від 30.03.09,

від відповідача: не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

15.06.09 Відкрите акціонерне товариство “БТА Банк” (далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Активні Медіа” (далі –відповідач) 189375,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що між сторонами у виникли договірні правовідносини відповідно до яких відповідач зобов'язався розробити мультимедійний продукт (веб-сайт), а позивач оплатити роботи, проте, оскільки сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме не визначено і не погоджено технічне завдання то такий договір є неукладеним і перераховані за ним кошти в сумі 189375,00 грн. підлягають поверненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №13/53 від 18.06.09 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду в судовому засіданні 02.07.09, сторони зобов'язано вчинити дії ат надати документи.

Через часткове виконання вимог ухвали в судовому засіданні оголошено перерву до 28.07.09.

14.08.09 ухвалою заступника голови суду №13/53 строк вирішення спору продовжений на один місяць.

В подальшому розгляд справи відкладався через неявку відповідача 28.07.09 і 27.08.09 до 10.09.09.

27.08.09 позивач подав клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, яке господарський суд з підстав ст.ст. 4-4, 22, 81-1 ГПК України задовольнив.

27.08.09 через канцелярію господарського суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову вказуючи , що договір є чинним на його виконання сплачені грошові кошти, а оскільки він у судовому порядку не визнаний не укладеним тому не має підстав вважати доводи позивача обґрунтованими.

10.09.09 позивач подав письмове клопотання про нездійснення технічної фіксації, яке господарським судом визнано таким , що не порушує прав і охоронюваних законом інтересів учасників удового процесу і задоволено.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача вдруге не з'явився в судове засідання, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не надав. Причини неявки повноважного представника позивача та неподання необхідних документів  суду невідомі.

Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75, про час і місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені належним чином, про що свідчить відбиток штампу з відміткою про відправку документа та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвал про відкладення розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача судового процесу  ознайомлено з його правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Крім цього, представнику позивача у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 18.10.2007 підписаний договір на розробку мультимедійного продукта № 18-10-07 (далі - Договір), згідно до умов якого виконавець (відповідач) відповідно до завдання замовника (позивача) зобов'язувався виконати розробку web-сайту, а позивач зобов'язувався за цю роботу сплатити 378750,00 грн. (п.п. 1.1., 1.3. Договору).

Згідно п.п. 1.4., 1.4.1., 1.4.2., 1.4.3. Договору позивач) здійснює оплату вартості робіт на підставі рахунків, виставлених виконавцем (позивачем) в наступному порядку: 50% загальної вартості робіт, що складає 189375,00 грн.  - протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору на підставі рахунку-фактури виконавця (позивача); 30% загальної вартості робіт, що складає 113625,00 грн.  - до 11 грудня 2007 року; 20% загальної вартості робіт, що складає 75750,00 грн.  –протягом 3 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт за Договором.

Строк виконання Договору 84 робочих дня з дня підписання цього Договору (п. 1.6. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору по завершенню робіт відповідач передає позивачу результати, а також складає і передає замовнику Акт виконаних робіт.

Позивач оплатив рахунок-фактуру відповідача від 23.10.2007 № НП-0000054 на суму 189375,00 грн.

У зв'язку з не оплатою позивачем рахунку-фактуру відповідача від 07.12.2007 №ІАМ-00059 про сплату відповідачем 113625,00 грн. відповідач звернувся до господарського суду і постановою Київського апеляційного господарського суду №20/410 від 25.05.09 позов задоволено.

В свою чергу позивач надіслав відповідачу лист від 08.04.2008 № 43-03/688, в якому зазначив що останній, порушуючи умови Договору, не виконав передбачені Договором роботи і не передав замовнику (позивачеві) Акт виконаних робіт, у зв'язку з чим відповідач втратив господарський інтерес до виконання Договору, тому просив повернути протягом 7 календарних днів раніше сплачені відповідачем позивачеві 50% загальної вартості робіт в сумі 189375,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, що виключає можливість його виконання і відповідач має повернути першу з трьох частин платежу за виконання робіт у сумі 189375,00 грн.

В судових засіданнях представник позивача вказав, що жодних документів на паперових носіях, які б свідчили про виконання договору сторони надати не можуть, оскільки все листування здійснювалось за допомогою, електронної пошти, а з плином часу і відсутністю потреби в збереженні електронного листування воно було знищене.

Предметом договору є зобов'язання виконавця відповідно до завдання замовника виконати за рахунок останнього розробку web-сайту шляхом  здійснення  зазначених робіт.

Згідно з п. 1.4 договору замовник здійснює оплату вартості робіт виконавця в безготівковому порядку в національній валюті України на підставі рахунків, виставлених виконавцем, в наступному порядку: 50% загальної вартості робіт, що складає 189375,00 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору на підставі рахунку-фактури виконавця; 30% загальної вартості робіт, що складає 113625,00 грн. –до 11.12.07; 20% загальної вартості робіт, що складає 75750,0 грн. –протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за договором.

Господарський суд дійшов висновку, що за правовою природою це договір підряду, тому правовідносини сторін регулюються положеннями законодавства про підряд.

Згідно до ст..837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

З умов договору вбачається, що перша оплата в сумі 189375,00 грн. пов'язана з настанням події: протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору, друга оплата в сумі 113625,00 грн. пов'язана з настанням дати: до 11.12.07, а третя в сумі 75750,00 грн. знову пов'язана з настанням події протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Чинним цивільним законодавством не заборонено здійснення оплати робіт шляхом проміжних платежів (за етапи, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт та послуг). Проміжні платежі повинні здійснюватись у встановлені строки.

Строки виконання роботи за договором підряду регламентовано статтею 846 ЦК України. Цією нормою передбачено, що: строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду; якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Отже, істотними умовами договору підряду є предмет договору (робота) та його ціна.

Відповідно до п.1.1.1-1.1.4 договору встановлено, що виконавець повинен розробити концепцію графічного дизайну продукту, flash-анімацію (мультимедійне наповнення) і 3D графіку, кодування в HTML та розробку адміністративної частини Продукту.

Вимоги до Продукту визначаються у Технічних завданнях (додатки №1 та №2), які є невід'ємною частиною договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги містяться і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач повинен був за умовами договору від 18.10.07 виконати зобов'язання у строк 84 робочих дні, які станом на день звернення до Господарського суду міста Києва 15.06.09 минули.

При укладанні спірного договору сторони були вільними у визначенні його умов, то відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до п.2.1.1-2.1.3 договору відповідач був зобов'язаний виконувати роботи відповідно до технічного завдання та умов договору, своєчасно передати позивачу результати виконаних робіт у електронному виді та скласти та передати для підписання акт виконаних робіт за договором.

Позивач відповідно до п. 2.2.1. повинен був надати всю необхідну інформацію для належного виконання робіт відповідачем.

Аналізуючи зміст п.1.2 і п.2.2.1 господарський суд дійшов висновку про те, що терміни «Технічні завдання» та «необхідна інформація для належного виконання робіт»не є тотожними, з огляду на те, що згідно ГОСТ 34.602-89 ТЗ є основним документом, що визначає вимоги і порядок створення (розвитку або модернізації) інформаційної системи, відповідно до якого проводиться її розробка і приймання при введенні в дію. Згідно з ГОСТом ТЗ повинне містити такі основні розділи: 1. загальні відомості, 2. призначення і цілі створення (розвитку) системи, 3. вимоги до системи, 4. характеристика об'єктів, 5. склад і зміст робіт із створення системи, 6. порядок контролю і приймання системи, 7. вимоги до складу і змісту робіт з підготовки об'єкту розробки до введення в дію, 8. вимоги до документування, 9. джерела розробки.

Додатки №1 та №2 господарському суду не надані , позивач зазначив, що їх не має, оскільки технічні завдання не розроблялись і сторонами не підписувались.

Із змісту ст. 837 ЦК України вбачається, що підрядник має виконувати роботі за завданням замовника.

Договір визнається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов (тобто тих, які визнані такими за законом або необхідні для договорів такого виду), а також всіх умов, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У судовій практиці нерідко виникають питання, чи застосовується зазначене правило до актів іншого галузевого спрямування, як-то: трудового, сімейного, законодавства про соціальне забезпечення. Більшість нормативно-правових актів, зокрема ЦК, мають комплексні положення, які містять норми різних галузей права.

Cлід зауважити, що загальні умови визнання цивільно-правового і господарсько-правового договорів укладеними наводяться в ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України. За змістом ці норми розрізняються лише тим, що за вказаною нормою ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, у той час, коли у названій статті ГК України додатково зазначається, що згода з усіх істотних умов має бути досягнута у передбачених законом порядку та формі.

Аналіз загального змісту цих норм дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий та господарсько-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони договору мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі (належній формі); 3) сторони господарсько-правового договору мають досягти такої згоди у передбаченому законом порядку.

Необхідність при укладенні договору узгоджувати всі істотні умови передусім обумовлена юридичною природою договору як зобов'язання, на підставі якого боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦКУ, ч. 1 ст. 175 ГКУ). Саме через істотні умови договору сторони мають конкретизувати свої права та обов'язки. В іншому разі неможливо зрозуміти, про що домовилися сторони або яким чином досягнута домовленість має виконуватися.

У зв'язку з цим у ч. 1 ст. 638 ЦК України і ч. 2 та ч. 3 ст. 180 ГК України законодавцем визначено істотні умови, які обов'язково слід погоджувати при укладенні кожного цивільно-правового або господарсько-правового договорів. За змістом вказані норми ЦК України та ГК України істотно не відрізняються, однак мають деякі особливості. Так, за ЦК України істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Вказані види істотних умов дублюються в ч. 2 ст. 180 ГК України. Разом із цим у ч. 3 ст. 180 ГК України прямо передбачається обов'язок сторін господарсько-правового договору в будь-якому разі погоджувати предмет, ціну та строк дії договору.

Сторони не надали доказів наявності ТЕХНІЧНИХ ЗАВДАНЬ у виді Додатків № 1 та № 2 до договору у простій письмовій формі.

Господарський суд вважав би за можливе вивчити електронне листування в сукупності з іншими доказами в розумінні ст.ст. 32-34, 43 ГПК України враховуючи положення п. 2.1.2 договору, однак без належної участі відповідача, позбавлений такої можливості.

Отже, належних доказів узгодження сторонами технічних завдань господарському суду не надано.

Оскільки обов'язкових умов - технічних завдань не має, і виконувати їх відповідач не міг, і відповідно не міг об'єктивно виконати умови п.2.1.1 -2.1.3 та 1.6 договору тому господарський суд дійшов висновку про те, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору підряду, тому договір є не укладеним.

За таких обставин, оскільки договір на розробку мультимедійного продукта № 18-10-07 від 18.10.07 є неукладеним то відповідач набув грошові кошти у сумі 189375, 00грн. без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто норми інституту набуття або збереження майна без достатньої правової підстави підлягають застосуванню і у випадку, коли перерахування грошової суми здійснено на виконання договору, який згідно з законом не може бути визнаний укладеним, а тому господарський суд дійшов висновку суду про обґрунтованість позову і задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач реалізував свій намір на створення веб-сайту уклавши договір з іншим суб'єктом господарської діяльності вбачається, що господарський інтерес банком втрачений не був проте він був доведений до логічного завершення про що свідчить договір №01072008 від 18.08.08 з додатками №1, №2 та №3 від 18.08.08 і актом №ОУ 0000039 здачі-приймання робіт.

Доводи відзиву на позовну заяву про те, що позивач безпідставно просить стягнути грошові кошти перераховані за договором, оскільки він не визнаний неукладеним у судовому порядку в іншому позовному провадженні не заслуговують на увагу з огляду не та, що позивач посилався на те що договір неукладений опосередковано зазначаючи, що сторони при його укладенні не дійшли згоди щодо всіх істотних умов, а встановлення того факту, що договір є неукладеним являється наслідком не додержання всіх істотних умов договору підряду.

При доведеності безпідставного одержання коштів відповідачем спосіб їх одержання не має значення для вирішення питання про зобов'язання відповідача повернути їх позивачу.

Згідно ст.49 ГПК України витрати, які пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Активні Медіа” (код ЄДРПОУ 34762963, 04107, м.Київ, вул.Багговутівська,8/10, р/р 2600633190 в АК «Діамант»в м. Києві МФО 320854 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення,) на користь Відкритого акціонерного товариства “БТА Банк” (04111,м. Київ, вул. Щербакова,35 р/р351970001 ВАТ «БТА Банк»в. Києві МФО 321723 ) 189375,00 (сто вісімдесят дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять),00 грн., 1893(одну тисячу вісімсот дев'яносто три),75 грн. державного мита та 312(триста дванадцять), 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                    Суддя                                                                                 І.Д.Курдельчук