Рішення

від 03.09.2009 по справі 3082-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3082-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2009Справа №2-23/3082-2009

За позовом Концерну "Військторгсервіс", м. Київ в особі Філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", м. Сімферополь

До відповідача  Державного підприємства "Санаторій "Алуштинський", м. Алушта

За участю третьої особи - Державного Управління справами, м. Київ

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 32 667,00 грн.

Суддя Доброрез І.О.    

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Івашин О.І., представ. за довір. 15.01.2009р. №7/07

Від відповідача  – Буриченко М.В., представ. за довір. від 05.08.2008р. №696

Від третьої особи -  не з'явився

            Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 32667,00 грн. матеріальної шкоди, спричиненої в результаті пожежі, яким було знищено кафе «Кипарис», та спонукання відповідача не вчиняти перешкоди у  проведенні робіт, необхідних для відновлення приміщення кафе «Кипарис».

Відповідач з позовом не згоден, за мотивами, викладеними у відзиві на позов, вважає, що вирок про винність у виникненні пожежі повинен виносити суд. Крім того, вказує, що працівниками вартової служби  відповідача були здійснені усі заходи щодо погашення полум'я та не дозволяння його розповсюдження на сусідні будівлі. Наголошує, що, оскільки кафе «Кипарис» є власністю позивача, той усі дії щодо звернення у компетентні органи для розшуку та притягнення до відповідальності осіб, винних у виникненні пожежі, є тягарем Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс".

  13.08.2009р. від третьої особи надійшли письмові пояснення, яка вказує, що згідно ст.ст.2,5 Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки кафе «Кипарис» є обов'язком саме позивача та жодним чином не належить до обов'язків відповідача. Крім того зазначає, що зміст позовної заяви та  додані до неї документи не свідчать про відмову Державним підприємством "Санаторій "Алуштинський" в доступі до кафе «Кипарис» посадової особи, яка б за своїми службовими обов'язками відповідала за пожежну безпеку даного об'єкта.

 В судовому засіданні 03.09.2009р. представник позивача надав зауваження на відзив відповідача та на пояснення третьої особи.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача,  суд

Встановив :

У ніч з 8 на 9  січня 2009р. внаслідок пожежі, що виникла на території  Державного підприємства "Санаторій "Алуштинський", згоріло приміщення кафе «Кипарис», яке є власністю держави у особі Верховної Ради та знаходилося у повному господарському віданні  Державного підприємства Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі"  на підставі свідоцтва  про право власності (а.с.46).

Згідно Наказу Міністра оборони України №137 від 05.04.2007р. Державне підприємство Міністерства оборони України "Кримське управління військової торгівлі"  було реорганізоване шляхом приєднання до  Концерну "Військторгсервіс" (а.с.27).

Позивач просить стягнути з Державного підприємства "Санаторій "Алуштинський" 32667,00грн. матеріальної шкоди, оскільки вважає, що пожежа виникла внаслідок того, що відповідач не прийняв міри по охороні кафе та заходи по запобіганню пожежі.

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають за наступними підставами.

        Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

         Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є завдання  майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

        Частина 1 ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 статті 1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стосовно розгляду спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди 01.04.1994р. Вищим арбітражним судом України дани роз'яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» №02-5/215, пунктом 6 яких встановлено, що для   правильного   вирішення   спорів,    пов'язаних  з відшкодуванням шкоди,  важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку  доказування,  тобто  визначення,  які  юридичні   факти повинен довести позивач або відповідач.

        За загальними   правилами   судового  процесу  кожна  сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона  посилається  як  на підставу своїх   вимог   і   заперечень  (стаття  33  ГПК  України.  Виходячи  з  цього,  позивач повинен довести,  що шкода заподіяна відповідачем,   безпосередній  причинний  зв'язок  між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

         При цьому встановлення причинного  зв'язку  між  протиправною поведінкою  особи,  яка  завдала  шкоду,  та  збитками  потерпілої сторони  є  важливим  елементом  доказування  наявності   реальних збитків.   Слід  довести,  що  протиправна  дія  чи  бездіяльність завдавача є причиною,  а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

        Питання про  наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою  має  бути  вирішено  судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів розслідування обставин та причин виникнення пожежі 09.01.2009р. в кафе «Кипарис» Філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (а.с.22-24), складеного за участю заступника начальника Кримського територіального управління пожежної безпеки та з акту щодо виявлення обставин пожежі кафе «Кипарис», складеному представниками відповідача (а.с.57-59), причиною виникнення пожежі було необережне поводження з вогнем не встановленою особою.

Згідно статті 2 Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та  іншої  діяльності  посадових  осіб,  працівників  підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах  підприємств,  установ та організацій.

Забезпечення  пожежної  безпеки  підприємств,  установ  та організацій покладається на їх  керівників  і  уповноважених  ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані:

        розробляти  комплексні  заходи  щодо  забезпечення   пожежної безпеки, впроваджувати  досягнення  науки  і  техніки,  позитивний досвід;

        відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші  нормативні  акти,  що діють у межах підприємства, установи та  організації,  здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

         забезпечувати додержання  протипожежних  вимог   стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов  органів державного пожежного нагляду;

         організовувати навчання працівників правил   пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

         у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних  для забезпечення  пожежної  безпеки,  вживати  відповідних    заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

         утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту  і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати  їх використання не за призначенням;

         створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та  необхідну  для  їх  функціонування матеріально-технічну базу;

        подавати на вимогу державної пожежної  охорони  відомості  та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що  ними виробляється;

        здійснювати заходи  щодо  впровадження  автоматичних  засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

        своєчасно  інформувати  пожежну  охорону  про    несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

Статтею  32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки позивачем не надані докази існування договору, згідно якому обов'язок забезпечення  пожежної  безпеки був покладений на іншу особу, то суд приходить до висновку, що такий обов'язок покладений саме на позивача.  

Також з акту про пожежу в кафе «Кипарис» (а.с.24) вбачається, що стан пожежної безпеки Філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" станом на липень 2008р. оцінюється «задовільно».

        Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про недоведеність того, що протиправна поведінка відповідача стала причиною пожежі  у кафе «Кипарис», а збитки, які виникли у позивача  є наслідком цієї поведінки працівників Державного підприємства "Санаторій "Алуштинський".

Крім того, з довідки про залишкову балансову вартість нежитлового приміщення кафе «Кипарис» (а.с. 19) вбачається, що його залишкова балансова вартість на момент пожежі станом на 09.01.2009р. складала 32267,00грн. Таким чином, позивачем не обґрунтована сума матеріальної шкоди у розмірі 32667,00грн., яку він просить стягнути, та відсутні правові підстави для її стягнення з відповідача.

         Позивачем також не доведено суду факту перешкоджання відповідачем  у  проведенні робіт, необхідних для відновлення приміщення кафе «Кипарис», навпаки, з наявних у матеріалах справи листів (а.с.8,21) вбачається, що відповідач просив здійснити санітарне очищення території та навіть гарантував технічну допомогу.

За таких обставин справи позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст.49 ГПК України з позивача підлягає стягненню 85,00грн. недоплаченого державного мита за немайнову вимогу.   

         Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя  може  оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як  позивача,  так  і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності  представника  лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

         За згодою представників сторін в судовому засіданні 03.09.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 07.09.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу  Україні, суд

ВИРІШІВ:

У позові відмовити.

Стягнути з Концерну "Військторгсервіс", м. Київ в особі Філії "Кримське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Вузлова, 7, р/р 26008029507 у КФ АБ «Експрес-Банк», м.Сімферополь, ЗКПО 35123238, МФО 384674) в дохід держбюджету України (р/р 31115095700002; одержувач: Держбюджет м.Сімферополь, код платежу 22090200, ЕДРПОУ 34740405, Банк – ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026) держмито в розмірі 85,00 грн.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.