Рішення

від 16.07.2009 по справі 18/154/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/154/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09                                                                          Справа №  18/154/09

Суддя   

за позовом закритого акціонерного товариства “Запорізький завод важкого кранобудування” (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшко, 16А)   

до відповідача: приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Центр холодильних технологій” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 10, кв. 55)

про розірвання договору та стягнення 19 031,04 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Бондарєв І.В. (довіреність № 15/126 від 25.01.2007 р.);

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

15.06.2009 р. заявлені позовні вимоги про розірвання укладеного між закритим акціонерним товариством “Запорізький завод важкого кранобудування” (далі –            ЗАТ “Запоріжкран”) та приватним підприємством “Науково-виробнича фірма “Центр холодильних технологій” (далі – ПП “НВФ “Центр холодильних технологій”) Договору  № 29/259 від 10.07.2008 р., а також стягнення з ПП “НВФ “Центр холодильних технологій” на користь ЗАТ “Запоріжкран” 19 031,04 грн. (10 771,04 грн. –пені; 8 260,00 грн. –збитків), на підставі ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст.ст. 174, 175, 193, 202, 216, 217, 226, 230, 231 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.ст. 1, 12, 49 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

18.06.2009 р. порушено провадження у справі № 18/154/09, справу призначено до розгляду на 16.07.2009 р.

В судовому засіданні 16.07.2009 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити, розірвавши укладений 10.07.2008 р. між ЗАТ “Запоріжкран” та ПП “НВФ “Центр холодильних технологій” Договір № 29/259, а також стягнути з відповідача 10 771,04 грн. пені та 8 260,00 грн. збитків. В обґрунтування заявлених вимог, представник позивача зазначив, що 10.07.2008 р. між ЗАТ “Запоріжкран” та ПП “НВФ “Центр холодильних технологій” був укладений Договір № 29/259ДП, відповідно до п. 1.1. якого, відповідач повинен був поставити позивачу товар –морозильну шафу Воlаrus S147S вартістю 16 520,00 грн. у строк до 18.07.2008 р. Також представник позивача вказав, що авансовий платіж у розмірі 8 260,00 грн. був перерахований ЗАТ “Запоріжкран” 15.07.2008 р., але товар відповідачем так і не був поставлений. Лист з нагадуванням про необхідність виконання умов договору, претензія, а також пропозиція щодо розірвання договору, які направлялись на адресу відповідача, залишились без задоволення. У зв'язку із викладеним, позивач вважає, що в даному випадку, існують всі підстави для розірвання Договору № 29/259 від 10.07.2008 р., а також стягнення з відповідача суми збитків у розмірі сплаченого авансового платежу за непоставлений товар –8 260,00 грн., та пені за порушення зобов'язання поставки товару за період часу з 19.07.2008 р. по 09.06.2009 р. у розмірі 10 771,04 грн.  

Відповідач, заявлені позовні вимоги не оспорив і не спростував, відзиву на позов суду не надав. В судове засідання 16.07.2009 р. представник відповідача не з'являвся, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від   18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Із наданих позивачем пояснень, а також наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що неявка представника відповідача в судове засідання 16.07.2009 р. не перешкоджала вирішенню спору, а тому суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Справа була розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 16.07.2009 р. розгляд справи був закінчений та, за згодою представника позивача, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.07.2008 р. ПП “НВФ “Центр холодильних технологій” (постачальник і відповідач у справі) та ЗАТ “Запоріжкран” (покупець і позивач у справі) уклали Договір № 29/259 (далі –Договір), за умовами п. 1.1. якого, продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти товар у кількості та з дотриманням строків, вказаних у цьому Договорі та Додатках, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно із пп. 3.2., 3.5., 4.1. Договору товар постачається партіями. Розмір партії та строки поставки товару вказуються у Додатку на кожну партію товару. Фактичний момент поставки товару визначається датою, вказаною у видатковій накладній. Ціни на товар, який постачається за цим Договором, вказані у Додатках. Загальна сума Договору визначається сумою цін на товар, вказаних у Додатках.

Відповідно до Додатку № 1 від 10.07.2008 р. до Договору предметом, зокрема, вказаної поставки за укладеним Договором, була морозильна шафа - Воlаrus S147S у кількості 1 шт., вартістю - 16 520,00 грн., яку відповідач мав поставити 18.07.2008 р.

Розділом 5 Договору встановлені умови платежів.

Так, розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування авансового платежу в розмірі 50%, кінцевий розрахунок, по факту поставки, протягом 10 банківських днів, за умови надання продавцем належним чином оформленої товаросупроводжувальної документації, передбаченої п. 3.5. цього Договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюються окремо по кожному Додатку. Оплата здійснюється на підставі рахунка продавця (пп. 5.1., 5.2., 5.3. Договору).  

Судом встановлено, що позивач, взяті на себе п. 5.1. Договору, зобов'язання, виконав належним чином. На підставі виставленого ПП “НВФ “Центр холодильних технологій” рахунку № СФ-0000041 від 08.07.2008 р., перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 8 260,00 грн., в якості 50% передплати вартості морозильної шафи за Договором, про що свідчить платіжне доручення від 15.07.2008 р.      № 647, копія якого, знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав. Обумовлений Договором товар позивачу в узгоджені додатком № 1 строки не поставив.

28.11.2008 р. ЗАТ “Запоріжкран” зверталось до ПП “НВФ “Центр холодильних технологій” із претензією № 17-1213 про поставку у строк до 15.12.2008 р. морозильної шафи Воlаrus S147S. Вказана претензія була вручена відповідачу 15.12.2008 р., про що свідчить особистий підпис його директора на поштовому повідомленні про вручення кореспонденції, однак претензія позивача залишилась без задоволення.

20.03.2009 р. відповідачем на адресу позивача факсом був направлений лист, згідно якого, ПП “НВФ “Центр холодильних технологій”, погоджуючись із тим, що поставка морозильної шафи за Договором відповідачем здійснена не була, пропонувало позивачу здійснити поставку іншої морозильної шафи (Vestfrost CFS 344 та Vestfrost HF 506).   

Листом від 08.05.2009 р. № 58-363 ЗАТ “Запоріжкран” звернулось до ПП “НВФ “Центр холодильних технологій”, вимагаючи розірвати Договір № 29/259 від 10.07.2008 р. шляхом підписання відповідної Угоди від 08.05.2009 р. про розірвання Договору, примірник якої був також доданий до листа, та повернути позивачу суму авансового платежу у розмірі 8 260,00 грн. Факт відправлення відповідачу вказаної кореспонденції підтверджується фіскальним чеком від 08.05.2009 р. № 3301, копія якого, знаходиться в матеріалах справи.   

Оскільки товар за Договором № 29/259 від 10.07.2008 р. так і залишився відповідачем непоставленим, грошові кошти у розмірі 8 260,00 грн. –позивачу неповернутими, позивач вимушений був 15.06.2009 р. звернутись до господарського суду із даною позовною заявою.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарським визнається зобов'язання, що  виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, факт невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо поставки товару позивачу за Договором № 29/259 від 10.07.2008 р., а також факт того, що сума попередньої оплати позивачем товару у розмірі 8 260,00 грн. повернута відповідачем не була, господарський суд вважає доведеним та підтвердженим матеріалами справи № 18/154/09.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни та розірвання господарських договорів, а саме: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Сторони у розділі 8 Договору обумовили, що всі спори щодо виконання, зміни або розірвання даного Договору підлягають вирішенню у суді.

Позивач використавши досудовий спосіб врегулювання спору, виконав приписи чинного законодавства України щодо порядку розірвання Договору і не отримавши відповіді на пропозицію про розірвання Договору, правомірно звернувся до господарського суду Запорізької області із вимогою про розірвання Договору № 29/259 від 10.07.2008 р.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ПП “НВФ “Центр холодильних технологій”, порушуючи умови Договору № 29/259 від 10.07.2008 р., зі своєї сторони, завдало ЗАТ “Запоріжкран” шкоди, значною мірою позбавивши позивача того, на що ЗАТ “Запоріжкран” розраховувало при укладенні Договору № 29/259.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідачем було істотно порушено Договір № 29/259 від 10.07.2008 р.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині розірвання Договору № 29/259 від 10.07.2008 р. та про їх задоволення в цій частині.

За умовами ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. …Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 10 771,04 грн. за період часу з 19.07.2008 р. по 09.06.2009 р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 7.2. Договору обумовили, що при порушенні строків поставки товару, у т.ч. у зв'язку із необхідністю заміни неякісного товару або допоставки товару, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості недопоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, пеня за порушення строків поставки товару за період часу з 19.07.2008 р. по 09.06.2009 р. складає 10 771,04 грн.

Проте, з огляду на зазначені норми права, судом вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки товару, може бути задоволеною лише в частині стягнення з відповідача 6079,36 грн. за період часу з 18.07.2008 р. по 18.01.2009 р. Що ж стосується вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача 4691,68 грн. пені за період часу з 19.01.2009 р. по 09.06.2009 р., суд відмовляє, у зв'язку із перевищенням позивачем строку нарахування пені, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 8 260,00 грн. - попередньої оплати позивачем товару.

Згідно із ч. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем, на вимогу позивача, у добровільному порядку понесені ЗАТ “Запоріжкран” збитки відшкодовані не були.

У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків (ч. 5 ст. 226 ГК України).  

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 8 260,00 грн. - попередньої оплати позивачем 50% вартості товару, є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували вищевикладене.

На підставі зазначеного, позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у відповідності до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати Договір № 29/259, укладений приватним підприємством “Науково-виробнича фірма “Центр холодильних технологій” та закритим акціонерним товариством “Запорізький завод важкого кранобудування” 10.07.2008 р.

3.          Стягнути з приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Центр холодильних технологій” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 10, кв. 55; код ЄДРПОУ 33471442; п/р № 2600703330110 в АКБ “Правекс-банк” м. Київ, МФО 321983) на користь закритого акціонерного товариства “Запорізький завод важкого кранобудування” (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшко, 16А; код ЄДРПОУ 00110728; п/р № 26001003979000 в АТ “Каліон Банк Україна” м. Київ, МФО 300379) 6 079 (шість тисяч сімдесят дев'ять) грн. 36 коп. пені; 8 260 (вісім тисяч двісті    шістдесят) грн. 00 коп. збитків; 228 (двісті двадцять вісім) грн. 39 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя                                                                                                                        В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 03.08.2009 р.