Рішення

від 15.09.2009 по справі 14/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 р.   Справа № 14/87   

за позовом                        ТОВ "Лесаффр Україна"  

                                         вул. Залізничне шосе, 47, м. Київ, 01103;

                                         фактична адреса: вул. Бориспільська, 9, корп. 91, м. Київ, 02099;

                                         представник: Євстратов В.В., бульвар Дружби Народів, 7, оф. 84, 01042

до відповідача                 ТзОВ "Техагрозбут"  

                                          вул. Галицька, 126, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

Представники:

Від позивача:  Євстратов В.В., представник, (довіреність № 68 від 19.05.09)

Від відповідача: не з"явився

Представнику позивача роз"яснено права і обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про  стягнення основного боргу в сумі 4 306 631, 30 грн., штрафних санкцій  в сумі 2 506 459, 42 грн., інфляційних збитків в сумі 590 008, 49 грн., 3% річних в сумі 103 005, 18 грн.  

     Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:

-заборгованість відповідача в розмірі 4 306 631,30грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору  №Р 2007-2/06/07 від 02.07.07, а саме: п.1 розділу 1, котрий передбачає передачу продавцем (відповідачем) у власність покупця (позивача) товар;

- за неповернення коштів на рахунок позивача в розмірі 4 306 631,30грн.;

-п.7.3, відповідно до котрого відповідачу нараховано штраф у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки;

-ст.526 Цивільного кодексу України, якою передбачено загальні умови виконання зобов"язання.

   Відповідач двічі в засідання суду не з"явився,  вимоги ухвал суду від 19.06.09, 02.07.09, 24.07.09 та 09.09.09 не виконав, а саме: не представив суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, а також не направив копію відзиву позивачу.  

    За наведених обставин та в силу ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами без участі відповідача, якого належно повідомлено про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №12575006 від 22.06.09,  №12737308 від 13.07.09,  №12887466 від 04.08.09 та №12990739 від 09.09.09.

  Відповідач не скористався своїми правами наданим йому ст.22 ГПК України, а саме: знайомитися з матеріалами справи,  робити з   них  витяги,  знімати  копії,  брати  участь  в  господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у  дослідженні  доказів, заявляти  клопотання,  давати  усні    та    письмові    пояснення господарському  суду,  наводити  свої  доводи  і міркування з усіх питань,  що  виникають у ході судового процесу.

  Заслухавши представника позивача та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

  Між сторонами 02.07.07 укладено договір  №Р 2007-2/06/07, згідно з яким продавець (відповідач) зобов"язався передати у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) прийняти і оплатити мелясу бурякову урожаю 2007 року, в строки і на умовах, передбачених договором.

  Відвантаження зазначеного вище товару, відповідно до п.3.2 договору, відповідач зобов"язався виконати в період з 20.10.07 до 01.07.08.

    В засіданні суду позивач зазначив, що відповідачу на рахунок перераховано 4 440 240,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №ПД 750 від 18.07.07,  №ПД 696 від 03.07.07 та №ПД 747 від 16.07.07,  які знаходяться в матеріалах справи.

    Позивач надіслав відповідачу лист №18 від 25.01.08, в котому просить відвантажити товар, передбачений договором укладеним між сторонами.

    Відповідач надав відповідь позивачу, а саме направив лист №30/1 від 30.01.08, в котрому зазначає, що провести відвантаження товару неможливе, оскільки немає спеціального обладнання для підігріву меляси бурякової. Проте, відмова відповідача документально не підтверджена.

     Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відвантажив позивачу товар на суму

133 608,76грн., що підтверджується видатковими накладними.

   Відповідач листом №102 від 12.06.08 повідомив позивача, що до 31.07.08 виплатить позивачу 4 407 672,24грн. , а листом №25/1 від 25.06.08 - надав графік повернення коштів, а саме:

-28.07.08 - 1 000 000,00грн.;

-29.07.08 - 1 000 000,00грн.;

-30.07.09 - 1 000 000,00грн.;

-31.07.08 - 1 407 672,24грн.

     Проте, відповідач не повернув позивачу кошти в сумі 4 407 672,24грн.

   Відповідно до додаткової угоди №1 від 16.11.07 до договору зазначеного вище, кінцевий строк поставки товару закінчується 01.08.08.

     Станом на сьогоднішній день відповідач товар не поставив,  кошти не повернув.

    Позивач на підставі п.7.3 договору та ст.230 ГКУ нарахував відповідачу штраф у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки (за 291 день)  -

2 506 459,42грн.; на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 590  008,49грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 103 005,18грн.

     Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 7 209 831,75грн.

  Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.

   Статтею 11 Цивільного кодексу  України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

  Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

   Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

  Договір купівлі-продажу продукції №267/08 від 02.01.08 укладений в межах чинного законодавства - є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

   Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено , що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

  У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

   Статтею 526 частиною 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

      Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

    Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

     Проте, відповідач, в порушення умов договору, ні відвантажив позивачу товар в строк  на умовах зазначених в договорі; ні повернув сплачені позивачем кошти в розмірі 4 407 672,24грн.

     Згідно 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового забов"язання, на вимогу кредитора  забов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.

         В силу ст.216 Господарського кодексу України,  учасники       господарських        відносин        несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання    шляхом    застосування    до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

   Порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України).

        Цивільним кодексом України передбачено дві форми неустойки - штраф і пеня.

    У статті 549 Цивільного кодексу України визначається, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

   Як наслідок, позивачем проведено розрахунок штрафу у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки ( за період з 01.08.08 по 18.05.09) в сумі 2 506 459,42грн. (п.7.3 договору).

   Позивач провів розрахунок інфляційних, що складає 590 008,49грн., і 3% річних від простроченої суми, що становить 103 005,18грн., що підтверджується матеріалами справи.                                                    Оскільки, відповідач не виконав зобов"язання і не надав документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов"язань за договором в повному обсязі, то суд вважає, що факт наявності заборгованості позивачем доведено.

      Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

      Судові витрати відповідно до  ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

   Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.11,202,204,509,526,625,549,610-612,629,655 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,216 Господарського кодексу України,   ст.ст.33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагрозбуд", Івано-Франківська обл., м.Рогатин, вул.Галицька,126 (р/р26002301500635, Івано-Франківський Філіал ВТБ Банка, МФО 36893, код ЄДРПОУ 3458814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Лесаффр Україна" (юридична адреса:м.Київ, Залізничне шосе,47;  фактична адреса:м.Київ, вул.Бориспільська,9/91), (р/р26000007415000, АТ "Каліон Банк Україна", МФО 300379, код ЄДРПОУ 30723648)  4 306 631,30грн. основного боргу,   2 506 459,42грн. штрафу,

590 008,49грн. інфляційних витрат,   3% річних в сумі 103 005,18грн.,   25 500,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Видати наказ.

   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                        Суддя                                                       Булка В.І.

                                                                                                          Рішення підписане 21.09.09.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В.