Рішення

від 22.09.2009 по справі 5020-7/296

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-7/296

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" вересня 2009 р. справа № 5020-7/296

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія”, м. Київ,

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Юглігастрой”,                              м. Севастополь,

про стягнення 774 654,24 грн.,

                                                                                                           Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Мерзлякова О.О. –старший юрисконсульт, довіреність № 2040 від 17.04.2009 р., Котелевець В.І. –юрист, довіреність № 7043 від 17.12.2008 р. (к/копії довіреностей у справі)

Від відповідача –не з'явився (клопотання)

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство „Українська гірничо-металургійна компанія”,                м. Київ, звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юглігастрой”, м. Севастополь, про стягнення 774 654,24 грн., у тому числі 700 146,39 грн. основного боргу, з урахуванням індексу інфляції, 66 229,21 грн. пені та 3% річних у розмірі 8 278,64 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, однак,          22.09.2009 р. о 10 годині 40 хвилин, до розгляду справи у судовому засіданні, передав через канцелярію господарського суду міста Севастополя клопотання № 11/09 від 21.09.2009 р., в якому відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, однак, просив надати йому розстрочку виконання судового рішення строком на 6 місяців, зі сплатою заборгованості рівними частинами.

Представники позивача у судовому засіданні проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення заперечували, посилаючись на те, що відповідач вже протягом тривалого часу не виконує умови договору та не сплачує заборгованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

03.07.2008 р. р. між сторонами був укладений договір № 15/07/08 псм.

Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач) зобов'язувався поставити, а покупець (відповідач) –прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, металопрокат, іменований у подальшому за текстом продукція. Асортимент, кількість, якість та ціна продукції вказані у специфікації (специфікаціях) та/або у рахунках-фактурах, які оформлюються у вигляді додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.1. договору ціна продукції є договірною ціною між постачальником та покупцем та вказується у специфікації (специфікаціях), або рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.3. договору передбачалось, що строк оплати продукції вказується у рахунку-фактурі та здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Датою оплати всієї партії продукції є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.4. договору).

У відповідності з п.п. 7.2.1. п. 7.2. договору покупець зобов'язувався здійснити оплату продукції у відповідності з п. 6.2. і п. 6.3. даного договору.

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав, поставивши у період з 04.07.2008 р. по 05.11.2008 р. відповідачу товар на загальну суму 843 490,97 грн. за видатковими накладними, належно завірені копії яких додані позивачем до матеріалів справи, який був одержаний відповідачем за відповідними довіреностями, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

У зв'язку з викладеним позивачем виставлялись відповідачу рахунки –фактури на оплату одержаного товару.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконав лише частково, сплативши позивачу 201 760,62 грн. заборгованості, у зв'язку з чим решта заборгованості відповідача перед позивачем склала 641 730,35 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадках порушення строків оплати                    (п. 6.3., п. 6.5.) покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченої продукції.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами) передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 66 229,21 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 3% річних у розмірі 8 278,64 грн. та 58 416,04 грн. індексу інфляції, які також підлягають стягненню з відповідача.

Контррозрахунків сум пені, 3% річних та індексу інфляції відповідачем суду надано не було.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі                  774 654,24 грн., у тому числі 641 730,35 грн. основного боргу, 66 229,21 грн. пені,                3% річних у розмірі 8 278,64 грн. та 58 416,04 грн. індексу інфляції, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем, а визнаний ним у вищевказаному клопотанні № 11/09 від 21.09.2009 р.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Також, як було зазначено вище, відповідач у вищевказаному клопотанні № 11/09 від 21.09.2009 р., посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, просив суд надати Товариству з обмеженою відповідальністю “Юглігастрой”, м. Севастополь, розстрочку виконання судового рішення строком на 6 місяців, зі сплатою заборгованості рівними частинами.

Проте, відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять  його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за  поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора  чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин   справи,  може  відстрочити  або  розстрочити  виконання рішення,   ухвали,  постанови,  змінити  спосіб  та  порядок  їх виконання.

Оскільки, як було зазначено вище, представники позивача у судовому засіданні заперечували проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення та у зв'язку з тим, що рішення суду не набрало законної сили, то суд не знаходить законних підстав для задоволення клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 28.09.2009 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юглігастрой” (99059,                             м. Севастополь, пр. Античний, 3, оф. 1, ідентифікаційний код 34957695,  п/р 2600101300334 у СФ ТОВ «Укрпромбанк»у м. Севастополі, МФО 384834, або з інших рахунків) на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія” (01013,                     м. Київ, вул. Баренбойма, б. 1, ідентифікаційний код 25412086, п/р 26005001315843 у                 ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, або на інші рахунки) 774 654,24 грн., у тому числі 641 730,35 грн. основного боргу, 66 229,21 грн. пені, 3% річних у розмірі 8 278,64 грн. та 58 416,04 грн. індексу інфляції, а також 7 746,54 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя                                                                                       С. М. Альошина

РОЗСИЛКА:

1.          Відкритому акціонерному товариству „Українська гірничо-металургійна компанія” - 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, б. 1 –простим;

2. Товариству з обмеженою відповідальністю “Юглігастрой” - 99059, м. Севастополь,         пр. Античний, 3, оф. 1 - рекомендованим.