Рішення

від 10.08.2009 по справі 17/87-09-2520

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/87-09-2520

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2009 р.Справа  № 17/87-09-2520

За позовом:       Товариства з обмеженою відповідальністю „Ріца”;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпак-Індустрія”;

про стягнення 5183,96 грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: не з'явився;

від відповідачів: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:  ТОВ ВП „Ріца” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом в якому просить стягнути з ТОВ „Укрпак-Індустрія” заборгованості за переданий товар в сумі 4 680 грн., 425,88 грн. –інфляційних втрат; 78,08 грн. –3% річних.

Відповідач в судове засідання призначене по справі не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час проведення судових засідань по справі, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

На підставі усної домовленості ТОВ „ВП „РІЦА” згідно заявки ТОВ „Укрпак-Індустрія” 26.06.2008 р. передало клей ПВН-С полімерний на загальну суму 9180,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Г-00073 від 26.06.2008р. Зазначений товар було отримано Ткачом Віктором Борисовичем, що підтверджується Довіреністю НБИ №555063 від 26.06.2008р.

Отриманий товар було оплачено лише частково у сумі 4500,00 грн., що підтверджується банківською випискою 00117 від 16.07.2008 р.

ТОВ „ВП „Ріца” направив на адресу відповідача письмову вимогу №2 від 30 жовтня 2008р. про сплату заборгованості у сумі 4 680,00 грн. Однак, відповідач отримавши зазначену вимогу 08.11.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, оплату не здійснив, відповіді на вимогу не надіслав.

На адресу ТОВ „Укрпак-Індустрія” 15.12.2008 р., 04.03.2009 р. було направлено досудові попередження про стягнення заборгованості у сумі 4680,00 грн. в судовому порядку, які відповідачем отримані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 27.12.2008 р., 11.03.2009 р., однак вимоги викладені у них виконанні не були.

Крім цього позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані відповідачу інфляційні втрати, які згідно представленого розрахунку суми позовних вимог становлять 425,88 грн., та 3% річних у розмірі 78,08 грн.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Виробниче підприємство „РІЦА” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№4341 від 16.06.2009р.) про стягнення з ТОВ „Укрпак-Індустрія” 4680 грн. –заборгованості за переданий, але не оплачений товар; 425,88 грн. –інфляційних втрат та 78,08 грн. – 3% річних, які позивачем нараховані відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2009р. порушено провадження у справі №17/87-09-2520 за позовом ТОВ „Виробниче підприємство „РІЦА” до ТОВ „Укрпак-Індустрія” про стягнення 5183,96 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

При цьому відповідно до вимог ст. 173 ГК України,  господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію   господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Розглядом матеріалів справи встановлено та підтверджено відповідними доказами, що між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання по видатковій накладній №Г-00073 від 26.06.2008р., згідно якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9 180 гривень. Однак відповідач оплату товару здійснило не повністю, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 4 680 грн.

Згідно вимог ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобов'язання по оплаті відповідачем заборгованості наступив 15.11.2008р., тобто по закінченню семиденного строку від дня отримання відповідачем письмової вимоги від 30.10.2008р. №2.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач станом на час розгляду справи у суді заборгованість у розмірі 4 680 грн. не погасив, у зв'язку з чим позовні вимоги по стягненню з нього основної сими заборгованості за отриманий по вище перерахованих накладних підлягають задоволенню.

Вимогами п. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Відповідно до п.3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат згідно з ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню,  оскільки ґрунтуються на вимогах діючого законодавства,  розрахунок позовних вимог в цій частині розрахований вірно, внаслідок чого з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних від простроченої суми у розмірі 78,08 грн. та 425,88 грн. – інфляційних витрат.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідач, в порушення вимог ст. 22 ГПК України, на виклик суду не з'явився та в обґрунтування своїх заперечень на позов не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості, яку позивач просить стягнути з нього.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.11, 204, 525, 526, 530, 599, 625, 629, 692  ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „ВП „РІЦА” підлягають задоволенню, з  ТОВ „Укрпак-Індустрія” слід стягнути на користь позивача загальну заборгованість в сумі 5183,96 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Украпак-Індустрія” /66300, Одеська область, м. Котовськ, вул. Котовського,9, код ЄДРПОУ 35259800/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „РІЦА” /21017, м. Вінниця,                   вул. Цимлянська, 2, код ЄДРПОУ 21730820/ 4 680 грн. 00 коп. /чотири тисячі шістсот вісімдесят грн. 00 коп./ - основного боргу; 425 грн. 88 коп. /чотириста двадцять п'ять грн. 88 коп./ - інфляційний втрат; 78 грн. 08 коп. /сімдесят вісім грн. 08 коп./ - 3% річних; 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./ - держмита; 312 грн. /триста дванадцять грн. 50 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

     Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя