Рішення

від 05.08.2009 по справі 52/429

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/429

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/429

05.08.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства «ТрансКом»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 4 665,36 грн. за участю представника позивача –Цвігуна В.В., довіреність № 43-09 від 12.03.2009 р., відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів, сплачених за товар, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з передачі товару за договором № К02888 від 09.06.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.08.2009 року.

03.08.2009 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшла заява, якою відповідач повідомив суд про те, що не заперечує проти проведення розгляду справи без участі свого представника та визнав позовні вимоги частково, а саме: заборгованість згідно акту звірки взаєморозрахунків у сумі 3 647,37 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 05.08.2009 року представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про уточнення позовних вимог, якою відмовився від стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в розмірі 170,79 грн. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 4 494,57 грн., а також судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315 грн. та витрати, пов'язані з прибуттям до суду в розмірі 230 грн., а всього –5 141,57 грн. та підтримав позовні вимоги.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.06.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № К02888, за умовами якого компанія (відповідач) від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта (позивача), за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих пластикових карток (п. 2.1.).  

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту розірвання (п. 10.1. договору).

Умовами договору було встановлено, що при укладанні договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в Додатку № 2 до цього договору (п. 4.1. договору).  

Пунктом 1.10. договору було встановлено, що сигнальним порогом є встановлений в Додатку № 2 до цього договору мінімальний (незнижувальний) залишок коштів на особовому рахунку клієнта, при досягненні якого відпуск товарів та послуг по пластикових картках припиняється. Згідно вказаного додатку сигнальний поріг встановлений в розмірі 800 грн.

Згідно п. 3.1. договору пластикова картка видається клієнту після надходження на розрахунковий рахунок компанії всіх платежів в розмірі, зазначеному в п. 4.1. цього договору.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача авансові платежі в розмірі 3 647,37 грн., що не заперечується відповідачем у заяві про уточнення позовних вимог.

Умовами договору було передбачено, що відповідач надає послуги з обслуговування пластикових карток клієнта згідно п. 1.7. цього договору, за кошторисом, затвердженим директором Торгового центру (Додаток № 2) (п. 2.2. договору), зокрема: персоналізація ПК –332,00 грн. та обслуговування ПК за 12 місяців –1 236,48 грн., всього на загальну суму 1 568,48 грн. (п. 1 Додатку № 2).

Судом встановлено, що в ході виконання договору позивачем було сплачено окрім авансового платежу також додаткові витрати, а саме: за послуги за персоналізацію пластикових карток в розмірі 332,00 грн. та послуги з обслуговування пластикових карток за 12 місяців –1 236,48 грн., всього на загальну суму 1 568,48 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі пластикових карток та наданих послуг.

Зібрані у справі докази свідчать, що у січні 2009 року відповідач заблокував пластикові картки, надані в користування позивачу при недосягненні авансового платежу до сигнального порогу.  

06.02.2009р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою розблокувати пластикові картки, що знаходяться у володінні позивача, у відповідь на яку відповідач листом за вих. № 46 від 20.03.2009 року визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 3 647,37 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з оплати товару та послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з передачі товару та надання послуг з обслуговування автотранспортних засобів позивача та має перед позивачем заборгованість у сумі 4 494,57 грн.

Доказів передачі товару, надання послуг чи повернення сплаченої позивачем передоплати за товар та послуги відповідачем суду не надано.

Відповідач визнав позов в розмірі 3 647,37 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 4 494,57 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 170,79 грн. інфляційної складової боргу, суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині і прийняттям відмови господарським судом.

Позивач просить стягнути з відповідача також витрати, пов‘язані з прибуттям до суду в розмірі 230,00 грн.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем було понесено витрати по оплаті прибуття до суду з м. Одеси до м. Києва на суму 230,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками: № 22832, № 22833 від 04.08.2009р.  

У відповідності до ст. 44 ГПК України, судові витрати  складаються з  державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

З огляду на зазначене, витрати, пов‘язані з прибуттям до суду в розмірі 230,00 грн., покладаються на відповідача.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75,78, 80, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1, к. 272, код 34483710) на користь Приватного підприємства «ТрансКом»(юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 13, поштова адреса: 65029, м. Одеса, вул. Княжеська, 15, кв. 2, код 31648258) 4 494 (чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 57 коп. основного боргу, 230 (двісті тридцять) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми інфляційної складової боргу в розмірі 170,79 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.   

Суддя                                                                                     С.Чебикіна