Рішення

від 10.09.2009 по справі 3203-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3203-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

10.09.2009Справа №2-2/3203-2009

 За позовом – Відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” (01030, м. Київ, вул. Комінтерну, 30) в особі Кримського відділення Відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” (95034, м. Сімферополь, пр-т Кірова, 74 - А).

До відповідача -  Підприємства «Анева» (95007, м.Сімферополь, вул..Б.Хохлова,29).

Про стягнення 204 889грн65коп

                                                         Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача Аметова – начальник юр. відділу, Чуб - начальник відділу, довіреності у справі.

Від відповідача не з'явився.

     Суть спору:  

Позивач звернувся  до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про  стягнення  заборгованості за кредитним  договором  №48Т01072008К від 13.10.2008р  у сумі  204 889грн65коп., з яких: заборгованість за кредитом 166 666,00грн, заборгованість за простроченим кредитом 29 332грн96коп, заборгованість за процентами 1 417грн66коп, заборгованість за простроченими процентами 6 795грн85коп, заборгованість по пені 686грн93коп, заборгованість за простроченою комісією за невикористаний ліміт кредитної лінії за травень 2009р. 0,25грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено кредитний  договір  №48Т01072008К від 13.10.2008р  відповідно до якого позивач зобов'язався надати позичальнику  грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється у розмірі 200 000,00грн строком користування з 13.10.2008р по 12.10.2009р, а позичальник зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитною лінією. Позичальник належним чином зобов'язання  прийняті за договором у встановлений строк не виконав,  що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач у судові засідання  09.7.2009р та 10.9.2009р не з'явився, витребувані судом документи, у тому рахунку відзив на позовну заяву, не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.   

Тим самим, судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.  

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача,  суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 173 Господарського  кодексу України  господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право  вимагати від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  Цивільного кодексу України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив,  якщо  він  не  приступив до  виконання  зобов'язання  або  не  виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором  банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До  відносин   за   кредитним   договором   застосовуються положення  параграфа  1 глави 71,  якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець  має  право  на  одержання  від  позичальника процентів від суми позики,  якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір  і  порядок  одержання  процентів  встановлюються договором.  Якщо  договором  не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Між Відкритим акціонерним товариством “Сведбанк” в особі Кримського відділення Відкритого акціонерного товариства “Сведбанк” та Підприємства «Анева» було  укладено кредитний договір №48Т01072008К від 13.10.2008р, відповідно до п.1.1. якого  банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії,що поновлюється у розмірі,на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання  у повному обсязі у строки, передбачені договором.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору  банк надає відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, що поновлюється у розмірі 200 000,00грн, строком користування кредитною лінією з 13.10.2008 року по 12.10.2009 року, з процентною ставкою за користування кредитом 24% процентів річних для поповнення обігових коштів.

Сторони узгодили, що відповідач повертає кредит по частинах у такі дати сплати і у таких сумах, як це визначив банк, на підставі графіку.

У додатку №2 до кредитного договору сторони погодили графік зниження ліміту кредитної лінії, відповідно до якого відповідач зобов'язався рівними частинами у розмірі 33 334,00грн повертати кредитні кошти у наступні строки: до 12.5.2009р, до 12.6.2009р, до 13.7.2009р, до 12.8.2009р, до 14.9.2009р та до 12.10.2009р погасити залишок  кредиту у розмірі 33 330,00грн.

Відповідно до п.п.2.3., 2.4. кредитного договору кредитна лінія надається банком у гривні  у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з наступною проплатою за реквізитами контрактів, наданих позичальником, або шляхом  оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника по реквізитах контрактів при наявності у банку відповідного запиту, який надається шляхом письмово повідомлення чи шляхом формування вихідних електронних повідомлень в системі дистанційного обслуговування.

Пунктами 3.1, 3.3 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитною лінією нараховуються  виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п.1.4 договору, з дня перерахування коштів позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення  кредитної лінії  (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії. Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до  5 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00 години) і на дату повернення  кредитної лінії.

 Відповідно до п.7.6 кредитного договору позичальник також зобов'язався за невибраний ліміт кредитної лінії сплатити банку комісію у розмірі 0,50% відсотків річних від суми невибраного ліміту кредитної лінії без ПДВ.

Відповідно до п.п.8.1., 8.1.1. кредитного договору, у випадку якщо позичальник порушує строки платежів, встановлених п.3.3. кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредитної лінії, сплати процентів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку передбаченому цими пунктами. При цьому строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення коштів одержаних в рахунок кредитної лінії, сплата процентів за користування ними) за взаємною згодою сторін вважається таким, що настав на десятий календарний день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору, у порядку передбаченому п.п.8.1. кредитного договору, а сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Пунктом 8.3. кредитного договору передбачено, що усі спори по даному договору, якщо вони не будуть вирішені шляхом переговорів, підлягають вирішенню в господарському суді у відповідності до чинного законодавства України.

Судом встановлено, що прийняті на себе зобов'язання банком були виконані у повному обсязі, відповідно до умов кредитного договору позичальнику були надані грошові кошти у вигляді кредитної лінії в загальній сумі 200 000,00грн. шляхом проплати за реквізитами, наданими позичальником.

Однак, відповідач у порушення умов кредитного договору №48Т01072008К від 13.10.2008р не виконує належним чином прийняти на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитною лінією, які, як вже зазначалося, підлягають сплаті відповідно до п.п.3.3. кредитного договору - щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць, в наслідок вищенаведеного у  відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду виникли заборгованість за кредитом у сумі 166 666,00грн, заборгованість за простроченим кредитом у сумі 29 332грн96коп, заборгованість за непростроченими процентами з суми боргу по кредиту за період з 01.6.2009р по 11.6.2009р  у сумі 1 417грн66коп, заборгованість за простроченими процентами за період з 06.5.2009р по 11.6.2009р у сумі 6 795грн85коп, заборгованість за простроченою комісією за невикористаний ліміт кредитної лінії за травень 2009р. у сумі 0,25грн, що підтверджується матеріалами справи.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед банком, порушення кредитного договору в частині недотримання  строку  погашення кредиту та  процентів за користування кредитом.   

Тоді як, законодавством, зокрема, ст..525 ЦК України не допускається  одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Повноваженим представником відповідача неодноразово отримувалися від банку повідомлення про зміну умов договору,відповідно до яких позивач просив відповідача відповідно до п.8.3 кредитного договору погасити заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку, однак прохання банку позичальником не виконані.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 686грн93коп пені (пеня за прострочені проценти за період з  07.4.2009р по 11.6.2009р у сумі  82грн69коп та пеня за прострочений кредит за період з 13.5.2009р по 11.6.2009р у сумі  604грн24коп) за порушення  пунктів  договору.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин  щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин   щодо   забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору №48Т01072008К від 13.10.2008р у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки передбачені договором позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення.

Судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, тому розрахунок пені  позивачем здійснений правильно, відповідно до пункту 6.1 кредитного договору №48Т01072008К від 13.10.2008р, а нарахування пені проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за кредитом у сумі 166 666,00грн, заборгованості за простроченим кредитом у сумі 29 332грн96коп, заборгованості за процентами у сумі 1 417грн66коп, заборгованості за простроченими процентами у сумі 6 795грн85коп, заборгованості по пені у сумі 686грн93коп, заборгованості за простроченою комісією за невикористаний ліміт кредитної лінії за травень 2009р. у сумі 0,25грн. та позивач не підтверджує надходження  вказаних сум  на його рахунок.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.

За згодою представників позивача в засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений і підписаний 15.9.2009р.

Керуючись ст. ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути  з Підприємства «Анева» (95007, м.Сімферополь, вул..Б.Хохлова, 29, ЄДРПОУ 24510220, п/р 26001047008501 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164) на користь Відкритого акціонерного товариства  "Сведбанк" (01030, м. Київ, вул. Комінтерну, 30) в особі Кримського відділення  Відкритого акціонерного товариства  "Сведбанк"  (м. Сімферополь, пр. Кірова,74-а, МФО 300164, ЄДРПОУ 19356840) 166 666,00грн заборгованості за кредитом, 29 332грн96коп заборгованості за простроченим кредитом, 1 417грн66коп заборгованості за процентами, 6 795грн85коп заборгованості за простроченими процентами, 604грн24коп пені за прострочений кредит, 82грн69коп пені за прострочені проценти, 0,25грн заборгованості за простроченою комісією за невикористаний ліміт кредитної лінії за травень 2009р, 2 048грн99коп державного мита, 312грн50коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.