Рішення

від 30.09.2009 по справі 15/947

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/947

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" вересня 2009 р.                                                     Справа № 15/947

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача Панчук В.Г. - представник за довіреністю № 1 від 14.04.2009р.

від відповідача не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" (м. Борислав Львівської області)  

до Приватного підприємства "Артєль" (м. Житомир)

за участю  третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Експрес"(м.Львів)     

про стягнення 57601,74 грн.

Справу розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПКУкраїни.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 57601,74грн., із яких: 46729,20грн. основної заборгованості, 9205,65грн. інфляційних нарахувань та 1666,65грн. -3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою: м.Житомир, вул. Котовського 78, кв.17, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області (а.с.68).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міст Експрес"  уповноваженого представника в судове засідання не направило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №2785615 про вручення 14.09.2009р. уповноваженій особі ТОВ"Міст Експрес" рекомендованого листа.     Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Етол-Україна" було відвантажено перевізнику ТОВ"Міст-Експрес" товар на загальну суму 46729,20грн. для доставки його  Приватному підприємству "Артель".

Факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Міст-Експрес" доставки товару до одержувача Приватного підприємства "Артель" підтверджується листом ТОВ "Міст-Експрес" від 28.05.2009р. № 514/2009 (а.с.12) та вантажною декларацією DR260442 від 12.03.2008р. (а.с.16).

З вантажної декларації DR260442 від 12.03.2008р.  вбачається, що товар отримав 15.03.2008р. гр. Сластухін С.А., який у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.09.2009р. є керівником ПП"Артель" (а.с.70).

До матеріалів справи позивачем було додано копії видаткової накладної № 00-0312001 від 12.03.2008р. на суму 46729,20грн. (а.с.13),  податкової накладної № 00-0312001 від 12.03.2008р. на суму 46729,20грн.(а.с.14) та  рахунку-фактури № 00-1218001 від 12.03.2008р.  на суму 46729,20грн(а.с.12), які не містять підписів одержувача.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що оригінали видаткової накладної № 00-0312001 від 12.03.2008р., податкової накладної № 00-0312001 від 12.03.2008р. та  рахунку-фактури № 00-1218001 від 12.03.2008р. були передані перевізнику для передачі відповідачу разом з товаром. Однак, відповідач  первинні бухгалтерські документи не повернув, за отриманий товар не розрахувався.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (ч.7 ст. 179 ГК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну, або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1 ст. 180 ГПК України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута (умова) згода(ч.2 ст. 180 ГК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст. 180 ГК України).

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом  порядку  встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХIV визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що податкова накладна має містити:

- порядковий номер податкової накладної;

- дату виписування податкової накладної;

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- податковий номер платника податку;

- місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

- опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

- повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

- ціну поставки без врахування податку;

- ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

- загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 3 п. 7.2.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з податкової накладної № 00-0312001 від 12.03.2008р.(а.с.14), вартість переданого відповідачу товару становить 46729,20грн. з урахуванням ПДВ в сумі 7788,20грн.

На підтвердження факту отримання відповідачем податкової накладної № 00-0312001 від 12.03.2008р. та прийняття товару визначеного в ній на суму 46729,20грн., позивач надав лист Державної податкової інспекції у м.Бориславі від 23.09.2009р. №8485/10/15-009 з якого вбачається, що  Приватне підприємство "Артель" включило в податковий кредит Декларації з ПДВ за березень 2008р. суму ПДВ 7788,20грн. по постачальнику ТОВ"Етол-Україна" (а.с.76).

Враховуючи зазначене, господарський суд встановив, що відповідач отримав від позивача товар визначений у  видатковій накладній №00-0312001 від 12.03.2008р., посилання на яку міститься в податковій накладній №00-0312001 від 12.03.2008р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному  виконанні  зобов'язання  сторони  повинні виконувати  свої  обов'язки  одночасно,  якщо  інше не встановлено договором,  актами цивільного законодавства,  не випливає із  суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стосовно застосування положень ст.530 ЦК України при вирішенні даного господарського спору судом враховується, що за своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну  ціну переданого товару (ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України).

Таким чином,  обов'язок негайної оплати товару після його отримання встановлений у акті цивільного законодавства - Цивільному кодексі України, а саме, у ч.1 ст.692 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, товар був прийнятий покупцем - ПП "Артель" 15.03.2008 р. (а.с.11).  

За наведених обставин відповідач зобов'язаний був провести розрахунок за товар після його отримання 15.03.2008р.

Із змісту ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо боржник не виконав зобов'язання у встановлений строк, він вважається таким, що прострочив.

При цьому, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на зазначену норму закону, позивач при зверненні з даним позовом до суду заявив до стягнення з відповідача, Приватного підприємства "Артель" 9205,65грн. інфляційних нарахувань  та  1666,89грн. - 3 % річних. При цьому, з урахуванням зазначеної в рахунку-фактурі №00-1218001 від 12.03.2008р. дати дійсності до сплати цього рахунку, позивач провів нарахування інфляційних і річних починаючи з 12 квітня 2008р.

Однак, позивач зазначив в розрахунку, що 3% річних нараховано за 434 дні, що  фактично відповідає періоду з 13.04.2008р. по 20.06.2009р., нарахування за який є правомірним.

Згідно обґрунтованого розрахунку суду, розмір 3% річних за період з 13.04.2008р. по 20.06.2009р. (434дні) становить 1664,13грн.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1664,13грн. В частині стягнення 2,76грн. - 3% річних у позові необхідно відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з квітня 2008р. по травень 2009р., підлягають задоволенню в розмірі 9205,65грн., визначеному позивачем, оскільки зазначена сума є меншою ніж обґрунтовано нарахована. Відповідно до обґрунтованого розрахунку суду, розмір інфляційних нарахувань  за період з квітня 2008р. по травень 2009р. нараховано на суму 46729,20грн. і становить 9226,72грн.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 46729,20грн. основної заборгованості, 1664,13грн.- 3% річних та 9205,65грн. інфляційних нарахувань. В задоволенні  решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 

 На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст.  49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,    

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства"Артель" (10030, м.Житомир, вул. Котовського, 78, кв. 17, ідентифікаційний код 32467739)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етол Україна"(82300, Львівська область, м.Борислав, вул. Коваліва, 46-Б, ідентифікаційний код 25227710):

-  46729,20грн. основної заборгованості;

-  1664,13грн.- 3% річних;

- 9205,65грн. інфляційних нарахувань;

-  575,99грн. витрат по сплаті державного мита;

- 312,49грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення  2,76грн. - 3% річних.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

Віддрукувати:

1- в справу,

2,3- сторонам.