Рішення

від 18.08.2009 по справі 42/173-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/173-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2009 р.                                                            Справа № 42/173-09

вх. № 4853/1-42

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко А.В. (дов.)

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ фабрика "Варіант", м. Харків  

до  ТОВ "Будмонтажукраїна", м. Харків  

про стягнення 331847,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ фабрика "Варіант", після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить суд стягнути з ТОВ "Будмонтажукраїна" суму заборгованості у розмірі 331194,46 грн., що складається з суми основного боргу - 241814,32 грн., суми інфляційного збільшення 34336,40 грн., суми пені - 13382,99 грн., суми штрафу - 38699,66 грн., 3% річних за порушення грошового зобов'язання - 2961,09 грн. Позивач також просить покласти судові витрати на відповідача.

Відповідач у судові засідання, призначені на 23.07.2009р., 06.08.2009р., 18.08.2009р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, які направлялись на юридичну адресу відповідача.

Ухвала суду від 30.06.2009р. про призначення справи до розгляду на 23.07.2009р. повернута з відміткою пошти "у зв'язку зі сплином строку зберігання".

Відповідач про причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Суд бере до уваги, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, отже суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, у зв'язку з чим справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Вислухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Будмонтажукраїна" (відповідач) та Фабрикою "Варіант" ТОВ (позивач) був укладений договір купівлі - продажу № 119 від 13.06.2008 року (далі - договір), за умовами якого позивач повинен був передати відповідачу опалубку, її елементи та щит опалубочний (товар), а відповідач у свою чергу прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на  загальну  суму 358498,32 гривень, що підтверджується видатковими накладними № ВА-0001091 від 27.06.09р. на суму 142 722,00 грн., № ВА-0001039 від 20.06.08р. на суму 2362,32 грн., № ВА-0001036 від 19.06.08р. на суму 213414 грн.

Відповідно до умов п.3.1-3.8 Договору щодо порядку проведення розрахунків відповідач зобов'язувався здійснити попередню оплату у розмірі 111134,48 грн. протягом 3 банківських днів з дня підписання договору. Вартість Товару у розмірі 247363,83 грн., що залишилася не оплаченою, відповідач зобов'язувався сплатити згідно графіку платежів, зазначеного у договорі купівлі - продажу, у строк до 15.09.2008 року.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості переданого Товару виконав лише частково, сплативши суму у розмірі 165000 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких надані до матеріалів справи.

Таким чином несплаченою за вказаним договором залишилась сума 193498,32 грн.

Крім того позивачем на адресу відповідача був поставлений товар згідно видаткової накладної № ВА- 0001177 від 16.07.2008 р. на суму 80 316,00 грн., який оплачений в сумі 32000,00 грн.

Отже за вказаною накладною несплаченою залишилась сума 48316,00 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача складає 241814,32 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 241 814,32 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується у разі порушення зобов'язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься у частині першій статті 241 ГК України.

Умовами договору, а саме п.6.2 Договору, передбачено, що за прострочення терміну проведення платежів продавець має право нарахувати та стягнути з покупця пеню від суми простроченого платежу у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 даного Закону розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем розрахована пеня виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, розмір нарахованої пені складає 13382,99 грн.

Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та взаємовідносинам, що склалися між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п.6.4 Договору, за прострочення більш ніж на 30 календарних днів терміну проведення платежів, передбачених п.3.4 Договору, окрім пені до Покупця застосовується штрафна санкція в розмірі 20% вартості договору.

Позивачем відповідно до положень ч.2 ст.549 ЦК України нарахована сума штрафу в розмірі 20%  від вартості неоплаченого Товару, тобто від суми невиконаного зобов'язання. Таким чином, загальна сума штрафу становить 38 699,66 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог цієї статті позивачем були нараховані проценти за порушення відповідачем грошового зобов'язання. Загальна сума 3% річних становить 2961,09 грн. Розрахунок інфляційних втрат відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Також позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 34336,40 грн.

Однак як вбачається з наданого розрахунку, позивачем робились нарахування інфляційних втрат на суми заборгованості не за повний місяць прострочення платежу.

Суд зазначає, що відповідно до Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно  порядку  застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" в разі коли стягненню підлягає сума, яка складається із платежів за різні періоди , то необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід враховувати, що сума платежу, з простроченням в період з 1 по 15 число місяця індексується з врахуванням індексу інфляції за даний місяць, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, позивачем неправомірно розраховані інфляційні втрати за період з 18.09.2008р. по 07.10.2008 р. на суму заборгованості 223498,32 грн. та з 08.10.2008р. по 28.10.2008р. на суму заборгованості 203498,32 грн.

Суд враховує, що заборгованість в сумі 203498,32 грн. існувала з 18.09.2008р. по 28.10.2008р., то вважає можливим нарахування інфляційних втрат за жовтень 2008р. на дану суму, розмір інфляційних втрат складатиме 3459,47 грн.

Також при розрахунку інфляційних втрат на суму 193498,32 грн. позивачем неправомірно розрахований індекс інфляції за жовтень 2008р. За період з листопада 2008р. по квітень 2009р. виходячи з суми заборгованості 193498,32 грн. інфляційні втрати складатимуть 20780,63 грн.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у загальній сумі 24240,10 грн., в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 10096,30 грн. суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення  суми основного боргу 241814,32 грн., пені в сумі 13382,99 грн., штрафу в сумі 38699,66 грн., 3% річних у сумі 2961,09 грн., інфляційних втрат у сумі 24240,10 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 3210,98 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажукраїна" (61035 м. Харків, вул. Матросова, д. 1-А, код 35477158, р/р 2600148083900 в АКІБ "УкрСиббанк" МФО 351005) на користь Фабрики "Варіант" товариства з обмеженою відповідальністю (61017 м. Харків, вул. Шевченка, 325, р/р 26006022929 в Акціонерному Східно - Українському банку "Грант" в м. Харкові МФО 351607, код 21170203) основний борг у сумі 241814,32 грн., пеню в сумі 13382,99 грн., штраф у сумі 38699,66 грн., 3% річних у сумі 2961,09 грн., інфляційні втрати в сумі 24240,10 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3210,98 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано 21.08.2009р.