Рішення

від 20.08.2009 по справі 09/1698

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/1698

                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "20" серпня 2009 р.                                                                         Справа №  09/1698

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представника позивача –Булавіна А.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», смт. Велика Димерка Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет-Житомир»м. Черкаси про стягнення 41901,04 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області про  стягнення з відповідача 45074,42 грн., у тому числі: 31900,81 грн. боргу по Дистрибуторському договору від 20 жовтня 2006 року №82306; 449,80 грн. інфляційних нарахувань; 2690,35 грн. договірної пені; 10033,46 грн. договірних 20% річних.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.10.2006 року між сторонами був укладений Дистрибуторський договір, на виконання якого позивач здійснював відповідачу поставку товару на умовах дистрибуції. В порушення умов договору відповідач не оплатив отриманий товар у повному обсязі, тому з нього підлягає стягненню основний борг, договірна пеня, двадцять процентів річних, та інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10 червня 2009 року  у справі №8/496 відповідно до ст.17 ГПК України справа передана за підсудністю за місцем знаходження відповідача до господарського суду Черкаської області.

Справа надійшла до господарського суду Черкаської області 22.06.2009 року, ухвалою судді  від 26 червня 2009 року призначена до розгляду на  14 липня 2009 року.

Заявою від 20 серпня 2009 року представник позивача змінила позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 41901,04 грн., у тому числі: 31900,81 грн. основного боргу, 4115,20 грн. інфляційних нарахувань, 2703,69 грн. договірної пені та 3181,34 грн. 20% річних. Заява про зміну  позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду уповноваженій особі відповідача.

Ухвалою судді господарського суду  Черкаської області від 14 серпня 2009 року за заявою ТОВ «Скарлет-Житомир»(відповідач у даній справі) порушено провадження у справі  №14/2083 про його банкрутство. Введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Накладений арешт на все майно. Розгляд справи про банкрутство призначено на 03 вересня 2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала змінені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

За згодою представника позивача згідно ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

20 жовтня 2006 року сторони уклали дистрибуторський договір № 823/06 (далі - Договір), відповідно до умов якого Компанія (позивач у справі) зобов'язалась поставляти, а Дистрибутор (відповідач у справі) приймати, здійснювати зберігання, реалізацію та доставку товару покупцям та надавати інші, окремо узгоджені сторонами, послуги в області дистрибуції.

У п. 2.3. Договору сторони встановили, що торгова марка, асортимент та номенклатура, ціна Товару, що поставляється Дистрибутору за цим Договором, визначається у специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Згідно п. 4.6. Договору прийом Товару Дистрибутором здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної, підписання якої засвідчує факт отримання Товару Дистрибутором. Дистрибутор зобов'язується шляхом факсимільного зв'язку направляти копії товарно-транспортних накладних на підставі яких Товар був отриманий Дистрибутором та Актів, складених у разі поставки неліквідного товару, нестачі або надлишків товару, у головний офіс Компанії не пізніше ніж 24 години після його отримання, а також відсилати поштою оригінали цих документів у 3 (три) денний термін з моменту отримання Товару, за адресою: Київська область, Броварський район, смт. В. Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе, завод «Кока-Кола», відділ дистрибуції, тел./факс  (044) 495-06-08/ (044) 495-16-12.

Відповідно до п. 7.1 Договору Дистрибутор здійснює розрахунки за отриману партію Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Сторони у п. 8.1 Договору встановили, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується «порушення Договору»), сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

Згідно п. 8.2 Договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання , тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до п. 8.3. Договору сторона, що порушила цей Договір, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, завдані таким порушенням, в повному обсязі.

За порушення строків оплати за цим Договором Дистрибутор сплачує на користь Компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки. (п. 8.4. Договору).

У п. 8.5 Договору зазначено, що у випадку прострочення оплати більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Дистрибутор сплачує на користь Компанії проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % (двадцять процентів) річних, що нараховуються на прострочену суму, до повного виконання зобов'язання.

Згідно п. 8.6 Договору сплата Стороною визначених цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої Сторони збитки, завдані порушенням Договору у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої Сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Згідно п. 13.1. Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом 1 (одного) року, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання Сторонами.

           У п. 13.2 Договору встановлено, що у випадку відсутності письмових заперечень будь-якої із Сторін щодо продовження  строку дії Договору, цей Договір вважається пролонгованим на строк в 1 (один) рік, на тих самих умовах. У разі наявності у будь-якої із Сторін заперечень щодо продовження строку дії цього Договору, вона зобов'язана направити іншій Стороні такі заперечення в письмовій формі, не пізніше ніж за 1 (один) місяць до спливу строку, вказаного в п. 13.1. цього Договору.

На виконання умов договору позивач систематично поставляв відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними, звіркою взаєморозрахунків з замовником станом на 05.08.2009 року за період з 01.07.2007 року по 05.08.2009 року. В порушення умов Договору відповідач не здійснив повну оплату за отриманий товар. Згідно звірки взаєморозрахунків станом на 05.08.2009 року відповідач має борг 31900,81 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статі 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за своєю природою є комплексним, так як містить елементи та ознаки декількох договорів, а саме договору поставки та договору про надання послуг.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України)  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.            

Згідно зі статтями  193, 202 Господарського кодексу України  та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 31900,81 грн. основного боргу за поставлений на умовах дистрибуції товар.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

          Штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року  №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 8.4. Договору за порушення строків оплати за цим Договором Дистрибутор сплачує на користь Компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована сума 2690,35 грн. договірної пені за період з 18.08.2007 року по 15.02.2008 року. Сума боргу, яка заявлена у позові, виникла за станом на 01.12.2008 року і не змінювалась, тому період прострочення боргу в сумі 31900,81 грн., від якої позивач обліковує нарахування санкцій за прострочення платежу, підлягає обліку з 15.12.2008 року (14 договірних днів строку на оплату) і по день подання позову –22.06.2009 року, в межах встановленого ст.232 ГК України строку, оскільки інше не встановлено договором та законом, тобто за 182 дні. Отже сума договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, становить 3808,71 грн., тобто більше, ніж заявлено позивачем. Суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому погоджується із сумою договірної пені за порушення виконання грошового зобов'язання, заявленою до стягнення  позивачем – 2703,69 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України  сума боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з грудня 2008 року по червень 2009 року становить 35 363,50 грн. (31900.81 грн. х 102,1 х 102,9 х 191,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101.1), а не 36016,01 грн., як розрахував позивач. Отже інфляційні нарахування становлять  3462,69 грн. (35 363,50 грн. - 31900,81 грн.).

У п. 8.5 Договору зазначено, що у випадку прострочення оплати більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Дистрибутор сплачує на користь Компанії проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % (двадцять процентів) річних, що нараховуються на прострочену суму, до повного виконання зобов'язання.

Позивач обґрунтовано нарахував договірних 20 процентів річних від  простроченої суми –31900,81 грн. за 182 дні прострочення, що становить 3181,34 грн.

На підставі  ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита та  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 412,47 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 116,16 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 528,63 грн.  

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет-Житомир»м. Черкаси, вул. Калініна, 63/1, ідентифікаційний код 34586416 на користь Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, 51 км. Санкт-Петербурзького шосе, ідентифікаційний код 21651322 - 31900,81 грн. основного боргу, 2703,69 грн. договірної пені, 3462,69 грн. інфляційних нарахувань, 3181,34 грн. договірних процентів річних та 528,63 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко

Повне рішення підписано 25 серпня 2009 року.