Рішення

від 28.09.2009 по справі 7/94пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/94пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.09                                                                                 Справа № 7/94пд.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Об'єднана вантажно-транспортна компанія”, м. Єнакієве Донецької області

до Приватного підприємства “Слон-Луганськ”, м. Луганськ

про визнання договору недійсним

                                                                                                                       Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Вечерня І.М., довіреність № 30/07-09 від 30.07.09;

від відповідача –Хіцинський Д.В., довіреність № б/н від 11.06.09;

від відповідача –Авіжень В.Й., довіреність № б/н від 11.06.09.

           Суть спору: позивачем  заявлена вимога  про визнання недійсним  договору № 12/2008/1 від 01.12.08.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зданому до суду 17.07.09 (а.с.27-29), посилаючись зокрема на те, що цей позов поданий з метою тяганини по іншій судовій справі, яка розглядається у господарському суді Донецької області. Позивачем не доведено повідомлення Мигуца А.Г. щодо обмежень згідно протоколу (рішення) учасника № 42 від 12.05.08 та здійснення дій пов'язаних з державною реєстрацією. Позивач не повідомляв відповідача щодо наявності зазначених обмежень. Позивач вчинив дії, що свідчать про схвалення угоди та прийняття її до виконання.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Об'єднана вантажно-транспортна компанія” (Покупець), в особі  в. о. директора дирекції з капітального будівництва Мигуца А.Г., що діє на підставі Довіреності № 24/10-08 від 24.10.08, та відповідачем - Приватним підприємством “Слон-Луганськ” (Постачальник) було укладено Договір поставки № 12/2008/1 від 01.12.08 (далі –Договір), згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається зокрема на те, що даний правочин є недійсним, оскільки в момент здійснення правочину представником позивача було перевищено надані йому повноваження - правочин укладений на суму, що значно перевищує 50000,00 грн. Відповідно до протоколу (рішення) учасника № 42 від 12.05.09 встановлено обмеження повноважень директора дирекції з капітального будівництва –має право укладати правочини на суму, що перевищує 50000,00 грн., лише за умови одержання попереднього письмового погодження учасника товариства.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зданому до суду 17.07.09 (а.с.27-29).

Ухвалами суду від 20.07.09 , від 03.08.09 та від 18.09.09 позивача було зобов'язано надати зокрема довіреність на Мигуца А.Г. № 24/10-08 від 24.10.08. Позивач ухвали суду не виконав.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Факт укладення Договору поставки № 12/2008/1 від 01.12.08 між сторонами у справі підтверджений матеріалами справи та не оспорюється сторонами.

Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст. 203 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням учасників позивача було встановлено обмеження директора дирекції з капітального будівництва ТОВ "ОВТК" та зазначено, що він має право укладати від імені товариства правочини на суму, що не перевищує 50000,00 грн., лише за умови одержання попереднього письмового погодження учасника товариства, а також доручено здійснити дії, пов'язані з реєстрацією змін в органах державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Ісаєвій В.А., про що було складено Протокол (рішення) учасника № 42 від 12.05.08.

Доказів реєстрації наведених змін позивачем не надано.

Для встановлення об'єму повноважень Мигуца А.Г. та з'ясування наявності погодження на укладення Договорів, що перевищують суму 50000,00 грн., як вже зазначалось вище ухвалами суду від 20.07.09 , від 03.08.09 та від 18.09.09 позивача було зобов'язано надати зокрема довіреність на Мигуца А.Г. № 24/10-08 від 24.10.08 (видана після складення протоколу (рішення) учасника № 42), що не було виконано позивачем. Заперечень на відзив відповідача з документальним підтвердженням позивачем також не було надано.

Як свідчить п.10.5. Статуту позивача (а.с.69), виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Дирекція Товариства, яка складається з Генерального директора та Директора, очолює Дирекцію Генеральний директор, які обираються на Загальних зборах учасників.

Саме до повноважень Генерального директора та/або Директора, відповідно до п.10.5.4. Статуту позивача (а.с.69), належить зокрема право без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, укладати договори в межах, встановлених Статутом, видавати довіреності, відкривати рахунки у банках; приймати рішення щодо виконання Товариством своїх зобов'язань перед контрагентами і третіми особами; чинити юридичні дії від імені Товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки Товариства в установах банків.

Доказів обмеження повноважень генерального директора та внесення відповідних змін щодо повноважень генерального директора та директора до Статуту позивачем не надано.

Крім того, позивачем не доведено повідомлення відповідача про наявність вищенаведених обмежень.

Таким чином, позивачем не доведено порушення приписів чинного законодавства, зокрема ч.2 ст. 203 ЦК України, при укладенні спірного Договору та у суду відсутні підстави для визнання спірного правочину недійсним.

 За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити  з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.

 На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 30.09.09.

  Суддя                                                                                                        Т.Л. Калашник