Рішення

від 22.09.2009 по справі 42/171-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/171-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р.                                                            Справа № 42/171-09

вх. № 4859/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Баумер Е.В. (дов.)

 відповідача - Юхименко С.М. (дов.)

розглянувши справу за позовом ТОВ "Фабрика дверей "Будмайстер", м. Павлоград  

до  ТОВ "ТМ-Груп", смт. Пісочин Харківського району Харківської області  

про стягнення 374430,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Фабрика дверей "Будмайстер", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "ТМ-Груп", про стягнення заборгованості в сумі 374430,21 грн., в т.ч. основний борг по договору № 41 від 07.03.2008р. - 307369,37 грн., пеня - 56353,54 грн., 3% річних - 7042,66 грн., інфляційні втрати - 3664,64 грн.

22.09.2009р. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про те, що відповідач частково розрахувався за отриману продукцію, у зв'язку з чим на теперішній час основна заборгованість відповідача складає 278869,37 грн., в іншій частині позовні вимоги залишаються без змін.

Відповідач позовні вимоги визнає, вказуючи, що ним частково погашена заборгованість, у зв'язку з чим на теперішній час основна заборгованість складає 278869,37 грн.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.03.2008р.   між  Товариством   з   обмеженою   відповідальністю   "Фабрика  дверей "БудМайстер" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМ-Груп " (відповідач)   був   укладений   договір   постачання   №   41    від   07   березня 2008р (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті та за цінами, зазначеним специфікаціях, у кількості та в термін, зазначений у замовленні.

Позивач на виконання умов договору в період з 19.03.2008р. по 19.11.2008р. поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 701469,37 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи (ас. 38-80), та не заперечується сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5.1. Договору відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманої продукції не пізніше 30-ти днів з моменту отримання продукції.

Як зазначає позивач, фактично відповідач умови договору, щодо оплати отриманої продукції виконав частково, на момент подачі позову розрахунок за отриману продукцію був проведений на суму 394100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких надані до матеріалів справи.

У зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову склала 307369,37 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за отриманий відповідно до договору товар у сумі 307369,37  грн., оскільки відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий товар.

На момент розгляду справи по суті відповідачем перераховані на рахунок позивача кошти в сумі 28500,00 грн. в рахунок оплати за отриманий відповідно до договору товар, що підтверджується сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті відсутній предмет спору щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 28500,00 грн., тому суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, в частині стягнення заборгованості в сумі 278869,37 грн. суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 10.2. договору за порушення термінів оплат покупець несе відповідальність - сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент прострочення за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 11.2 договору сторонами встановлений строк позовної давності в три роки щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені).

Позивачем наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 56353,54 грн.

Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок 3% річних, відповідно до якого нараховані річні станом складають 7042,66 грн.

Наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Позивачем також наданий розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого сума інфляційних складає 3664,64 грн.

Суд зазначає, що позивачем допущена помилка при розрахунку інфляційних втрат, але оскільки позивач має право на стягнення інфляційних втрат та сума, яку він заявляє до стягнення фактично є меншою, ніж повинна бути нарахована, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3664,64 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги нормативно та документально обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу по договору № 41 від 07.03.2008р. в сумі 278869,37 грн., пені в сумі 56353,54 грн., 3% річних у сумі 7042,66 грн., інфляційних втрат у сумі 3664,64 грн. В частині стягнення 28500,00 грн. суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне повністю покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 3786,84 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 80, 82-85 ГПК України, суд    

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Груп" (юридична адреса : 62416 Харківська область, смт.Пісочин, вул. Крупської, 15-А, р/р 26007159727300 в АКІБ "Укрсиббанк" МФО 351005, код 35508143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" (51400 Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкина, 9, р/р 2600230173674 в від. Промінвестбанку м. Павлограда Дніпропетровської обл. МФО 305556, код  33892810) основний борг по договору № 41 від 07.03.2008р. в сумі 278869,37 грн., пеню в сумі 56353,54 грн., 3% річних у сумі 7042,66 грн., інфляційні втрати в сумі 3664,64 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3786,84 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

В частині стягнення 28500,00 грн.  припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.

Рішення підписано 28.09.2009р.