Рішення

від 05.08.2015 по справі 910/12235/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/12235/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-29"

про стягнення 93 001,74 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Рябцева В.Є., за довіреністю

від відповідача: Авраменко Ю.М., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач) до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-29" (далі - відповідач) про стягнення 93 001,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/12235/15, розгляд справи призначено на 17.06.2015 р.

10.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана зава про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 17.06.2015 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/12235/15 позивач виконав.

У судове засідання 17.06.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/12235/15 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 17.06.2015 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 17.06.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/12235/15, розгляд справи було відкладено на 05.08.2015 р.

Розглянувши у судовому засіданні 05.08.2015 р. заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її прийняття до розгляду, з огляду на наступне.

Зі змісту поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що зазначена заява за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Вищевказану заяву підписано представником позивача Жековою Г.І.

Втім, з доданої до заяви довіреності № 91/2014/12/26-12 від 26.12.2014 р. вбачається обмеження повноважень представника, а саме Жекової Г.І., оскільки в довіреності прямо зазначено «Окрім права визнання позову та відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, укладання мирових угод, підписання заяв про реструктуризацію, розстрочення, прощення боргу.»

Таким чином, представником позивача не подано доказів на підтвердження наявності у представника права на підписання відповідної заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 05.08.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 05.08.2015 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву, надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-29" (далі - відповідач) про стягнення 512 860,98 грн., в тому числі 447 067,42 грн. основного боргу за теплову енергію в гарячій воді, 39 341,76 грн. інфляційних втрат, 26 451,80 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. провадження у справі 910/15316/14 в частині позовних вимог про стягнення 111 953 грн. 37 коп. основного боргу, - припинено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-29" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 295 658 грн. 31 коп. основного боргу, 26 451 грн. 80 коп. 3 % річних, 39 341 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 9 468 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору, в частині позовних вимог про стягнення 39 455 грн. 75 коп. основного боргу відмовлено.

В подальшому, господарським судом міста Києва було видано наказ у справі № 910/15316/14.

Позивач зазначає суду про те, що рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р. у справі № 910/15316/14 станом на поточну дату не виконане, а тому у позивача наявні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.03.2015 р. по 01.06.2015 р.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідачем не виконано грошове зобов'язання, що прямо визначене у рішенні суду.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем не було доведено суду факту належного виконання грошового зобов'язання перед позивачем, зокрема, не сплачено присуджену до стягнення суму коштів. Крім того відповідач в своєму відзиві зазначає суду, що питання погашення залишку заборгованості буде вирішене відповідачем після прийняття рішення у іншій справі.

Однак дані доводи відхиляються судом як безпідставні, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.4 Постанови господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Проте, позивач помилково нараховує 3 % річних та інфляційні втрати на загальну суму стягнуту за рішенням суду в розмірі 370 919,97 грн., замість суми основного боргу в розмірі 295 658,31 грн.

Здійснивши перерахунок розмірів 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням тільки основного розміру заборгованості стягнутої відповідним рішенням господарського суду міста Києва, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 2 211,36 грн. та інфляційні втрати в розмірі 86 009,56 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 93 001,74 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 88 220,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» (02232, м. Київ, вулиця Милославська, будинок 3; ідентифікаційний код: 22883193) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» ( 01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305 ) 3 % річних в розмірі 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 36 коп. та інфляційні втрати в розмірі 86 009 (вісімдесят шість тисяч дев'ять) грн. 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29» (02232, м. Київ, вулиця Милославська, будинок 3; ідентифікаційний код: 22883193) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 09 коп.

Повне рішення складено 10.08.2015 р.

Суддя О.В. Нечай