Рішення

від 28.07.2015 по справі 911/2929/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 911/2929/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ в особі Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Салгир», м.Сімферополь

про стягнення 197593,07 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників сторін:

Позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

Відповідача - не з'явився

Прокурора - Секретар В.В.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ в особі Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Салгир» про стягнення 197593,07 грн.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою від 10.07.2015 року порушено провадження у справі №911/2929/15 та призначено справу до розгляду на 28.07.2015 року.

В судовому засіданні 28.07.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Однак, відповідач у судове засідання 28.07.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Тимчасове призупинення поштових відправлень одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим також підтверджується доповідною запискою керівника апарату Господарського суду Київської області у справі №911/2929/15.

Інформація про час і місце розгляду справи №911/2929/15 була розміщена на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області 13.07.2015 року.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №911/2929/15.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Прокуратурою Автономної Республіки Крим опрацьовано інформацію щодо наявності у Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Салгир» (відповідач) перед НАК «Нафтогаз України» (позивач) заборгованості за спожитий природний газ.

Встановлено, що 24.12.2013 року між НАК «Нафтогаз України» та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Салгир» укладено Договір №1425/14-БО-19 (далі - Договір) на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 Договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу в 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України», виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язаний приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно з п.2.1 Договору, позивач передав відповідачеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 280 тис. куб. м.

Пунктом 5.2 Договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.01.2014 року, передбачено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 2 448 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, ПДВ за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 грн., крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ - 344,40 грн.

Відповідно до п. 5.5 Договору загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п.3.3-3.4 Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 6.5 Договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу відповідачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Згідно із розділом 11 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

У період з січня по лютий 2014 року включно НАК «Нафтогаз України» зобов'язання за Договором виконано належним чином, передано у власність відповідачу природний газ на загальну суму 196 486,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року, 28.02.2014 року.

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 151 486,34 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (пункт 7.1 Договору).

За приписами п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, позивачем нараховані пеня в сумі 14 764,78 грн., 3% річних в сумі 3 280,91 грн. та інфляційні витрати у сумі 28 061,14 грн.

Пунктами 9.1-9.3 Договору встановлено, що у разі виникнення спорів (розбіжностей) за цим договором спір вирішується у судовому порядку. При цьому, строк позовної давності встановлюється тривалістю 5 років.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 151 486,34 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати природного газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14 764,78 грн., 3% річних в сумі 3 280,91 грн. та інфляційні витрати у сумі 28 061,14 грн. відповідно за період з лютого 2014 року по листопад 2014 року.

За приписами п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Положенням п.п. 9.1-9.3 Договору сторони погодились встановити строк позовної давності тривалістю у 5 років.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційних по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог про стягнення пені, річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір з суми задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Салгир» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 3, код 33117882) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 151 486,34 грн. основного боргу, 14 764,68 грн. пені, 3 280,91 грн. 3% річних, 28 061,14 грн. інфляційних.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Салгир» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 3, код 33117882) в доход Державного бюджету України 3951,86 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик