Рішення

від 11.08.2015 по справі 910/12804/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/12804/15

За позовом Компанії «Н.С.Планет Філмз ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіноманія»

про стягнення 246000 грн.

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Ткаченко К.В. (довіреність від 07.07.2015)

від відповідача - Рябко А.О. (довіреність від 03.07.2015)

в с т а н о в и в:

19.05.2015 позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіноманія» на користь Компанії «Н.С.Планет Філмз ЛТД» суму заборгованості за несплаченими дивідендами у розмірі 246000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем посиланням на те, що 12.01.2015 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Кіноманія», за результатами яких прийняте рішення про розподіл частини чистого прибутку товариства між учасниками шляхом виплати дивідендів, а також визначено строк виплати дивідендів - з 12.01.2015 до 23.01.2015 (протокол загальних зборів учасників товариства від 12.01.2015 № 12/01/15). Зобов'язання щодо виплати дивідендів позивачеві як учаснику ТОВ «Кіноманія» відповідач не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем вимог п. «б» ч.1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» щодо права позивача на отримання дивідендів.

17.06.2015 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення, у яких позивач, зокрема, зазначив, що рішенням Господарського суду м. Києва, від 03.03.2015 у справі № 910/1786/15-г за позовом Компанія «Н.С.Планет Філмз ЛТД», залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Кіноманія» від 24.01.2015 в частині припинення повноважень та звільнення з посади директора Коваль Т.М. з 26.01.2015 та призначення виконуючим обов'язки директора ТОВ «Кіноманя» Матроса І.Г. На думку позивача, за таких обставин, рішення про призначення Матроса І.Г. є недійсним, тобто таким, що ніколи не породжувало жодних правових наслідків.

Письмовим відзивом від 18.06.2015 на позовну заяву відповідач проти вимог позову заперечив, посилаючись на суттєве зниження з січня 2015 року платоспроможності суб'єктів господарювання, в договірних відносинах з якими знаходиться ТОВ «Кіноманія», у зв'язку із чим станом на 16.06.2015 дебіторська заборгованість відповідача складає 852003 грн. 50 коп.

Відповідач зазначає, що здійснення виплат розподіленого рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Кіноманія» від 12.01.2015 прибутку матиме негативний вплив на господарську діяльність відповідача. Крім того, 26.06.2015 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Кіноманія», якими вирішено скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Кіноманія» від 12.01.2015 щодо розподілу чистого прибутку товариства між учасниками шляхом виплати дивідендів.

09.07.2015 позивачем надано суду письмові пояснення по справі, у яких він зазначив, що 26.06.2015 відбулись загальні збори учасників ТОВ «Кіноманія», на яких вирішено скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Кіноманія» від 12.01.2015 щодо затвердження порядку розподілу прибутку відповідача та строків і порядку здійснення виплат дивідендів пропорційно частці кожного з учасників. На думку позивача, якщо на підставі рішення зборів від 12.01.2015 виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, то ці рішення не можуть бути скасовані рішенням, яке винесено пізніше.

13.07.2015 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення, у яких позивач, зокрема, послався на те, що з моменту прийняття рішення від 12.01.2015 загальних зборів учасників ТОВ «Кіноманія» у позивача виникло невідчужуване майнове право на одержання дивідендів пропорційно його частці.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідач у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіноманія» (далі за текстом - Товариство), зареєстрований Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.10.2002 як юридична особа, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та має ідентифікаційний код 32208748, що підтверджено наявним у справі витягом з вказаного реєстру.

Позивач є учасником відповідача із часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 12,3 %.

Відповідно до пункту 6.1 статуту Товариства учасники Товариства мають право, зокрема, на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників.

Підпунктом 5 пункту 7.2 статуту відповідача встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства відноситься затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів Товариства, розподіл прибутків та збитків Товариства.

12.01.2015 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіноманія", які оформлені протоколом від 12.01.2015 № 12/01/15. На вказаних зборах вирішено розподілити прибуток Товариства за 9 місяців 2014 року таким чином: частину чистого прибутку у сумі 4.13 тис. грн. відрахувати для формування резервного капіталу товариства; частину чистого прибутку у сумі 2000 тис. грн.. розподілити між учасниками Товариства шляхом виплати дивідендів; решту чистого прибутку Товариства за 9 місяців 2014 року залишити у складі нерозподіленого прибутку Товариства.

Рішенням зборів, оформлених протоколом № 12/01/15 від 12.01.2015, встановлено порядок та строки виплати частини прибутку (дивідендів) учасникам Товариства: право на отримання частки прибутку Товариства мають особи, які є учасниками на початок строку виплати дивідендів; дивіденди повинні бути сплачені протягом двох тижнів з дати початку строку виплати дивідендів; дата початку строку виплати дивідендів 12.01.2015, дата закінчення строку виплати дивідендів - 23.01.2015. Дивіденди розподіляються між учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі Товариства.

26.06.2015 відбулись загальні збори учасників ТОВ «Кіноманія», на яких вирішено скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Кіноманія» від 12.01.2015 щодо затвердження порядку розподілу прибутку відповідача та строків і порядку здійснення виплат дивідендів пропорційно частці кожного з учасників Товариства.

Дивіденди у розмірі 246000 грн. 00 коп. відповідачем позивачеві сплачені не були.

Оскільки зобов'язання щодо виплати дивідендів позивачеві як учаснику ТОВ «Кіноманія» відповідач не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем вимог п. «б» ч.1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» щодо права позивача на отримання дивідендів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні у повному обсязі з таких підстав .

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Цивільним кодексом України та Законом України «Про господарські товариства».

Відповідно до ст.111 Закону України «Про господарські товариства» законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Ст. 113 Цивільного кодексу України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Права учасників господарського товариства визначені приписами ст. 116 Цивільного кодексу України. Крім того, учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Судом встановлено, що 12.01.2015 відбулися загальні збори учасників Товариства (протокол загальних зборів від 12.01.2015 № 12/01/15). За результатами зборів розподілено прибуток Товариства за 9 місяців 2014 року таким чином: частину чистого прибутку у сумі 4.13 тис. грн. відраховано для формування резервного капіталу товариства; частину чистого прибутку у сумі 2000 тис. грн.. розподілено між учасниками Товариства шляхом виплати дивідендів; решту чистого прибутку Товариства за 9 місяців 2014 року залишено у складі нерозподіленого прибутку Товариства. Вказаними рішеннями зборів також встановлено порядок та строки виплати частини прибутку (дивідендів) учасникам Товариства, зокрема, дивіденди повинні бути сплачені протягом двох тижнів з дати початку строку їх виплати; дата початку строку виплати дивідендів 12.01.2015, дата закінчення строку виплати - 23.01.2015. Дивіденди розподіляються між учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі Товариства.

Положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем у справі доказів сплати належних позивачеві дивідендів не надано, факт несплати дивідендів у розмірі 246000 грн. 00 коп. не спростовано.

Додатково наданими письмовими поясненнями по суті спору від 13.07.2015 позивач у справі як на правову підставу позовних вимог послався, зокрема, на наявність рішень Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 у справі «Федоренко проти України» (заява № 25921/02), від 14.07.2007 у справі «Остапенко проти України» (заява № 17341/02), від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»:

- так, у пункті 21 рішення від 01.06.2006 у справі «Федоренко проти України» Суд вказав: «Суд нагадує, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania

Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995, серія А, N 332, с. 21, п. 31);

- пунктом 44 рішення Європейського суду з прав людини від 14.07.2007 у справі «Остапенко проти України» встановлено таке: матеріальні активи, такі як борги, щодо яких заявник може заявляти щонайменше "законне сподівання" їх фактичного отримання (рішення Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland, від 29.11.1991, серія А, N 222, с. 23, п. 51; Pressos Compania Naviera S.A. and Others, зазначене вище, та, mutatis mutandis, S.A.Dangeville v. France, N 36677/97, пп. 44-48, ECHR 2002-III), може також підпадати під поняття "майно", зазначене у статті 1 Першого протоколу. Зокрема, Судом сформовано позицію, згідно з якою "скарга" може становити "майно" у сенсі статті 1 Першого протоколу, якщо вона достатньою мірою доведена для того, щоб бути виконаною (рішення Burdov v. Russia, N 59498/00, від 07.05.2002, п. 40, та Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece, від 09.12.1994, серія А, N 301-В, с. 84, п. 59).

Своє право на отримання дивідендів за рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Кіноманія», що відбулися 12.01.2015, за результатами яких прийняте рішення про розподіл частини чистого прибутку товариства між учасниками шляхом виплати дивідендів, а також визначено строк виплати дивідендів - з 12.01.2015 до 23.01.2015 (протокол загальних зборів учасників товариства від 12.01.2015 № 12/01/15), позивач визначає саме як майнове право, яке підпадає під визначення «виправдані очікування» та «право очікування», а тому у контексті наведеної вище практики Європейського суду з прав людини підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача очікуваної суми несплачених дивідендів.

Щодо вказаних доводів позивача суд вважає за необхідне зазначити таке.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 Україна як член Ради Європи повністю визнала обов'язковою і без укладання спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція).

Положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не розкривають поняття «власності» (property) та «майна» (possessions), але вони, як інші оціночні категорії Конвенції, тлумачаться Євросудом. Зокрема, практика Євросуду свідчить, що поняття «власність» або «майно» не повинно розумітися в суто технічно-правовому аспекті, оскільки зазначена дефініція набагато ширша і має автономне значення, яке не залежить від формальної кваліфікації в національному праві. Тому деякі інші права та вигоди, а також «власницькі інтереси», як це зазначено в рішенні «Беєлер проти Італії» (2000) [37], можуть розглядатися як право володіння і, таким чином, як «майно» у контексті загального правила, яке міститься у першому реченні ст. 1 Першого протоколу.

Таким чином, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, концепція права власності за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, на відміну від українського законодавства, включає в себе значно ширший спектр економічних інтересів, а саме:

- традиційне розуміння права власності як певних матеріальних речей (рухоме та нерухоме майно, тобто права іп гет);

- права іп, які охоплюють матеріальні та нематеріальні інтереси, до яких, наприклад, відноситься володіння акціями компанії; патенти; право власника будинку на стягнення орендної плати; економічні інтереси, пов'язані з веденням бізнесу; право займатися тією чи іншою професією.

Концепція права власності за ст. 1 Першого протоколу поширюється на «обґрунтовані сподівання» та «принцип правової визначеності». Вказані принципи є невід'ємною частиною принципу верховенства права, що закріплений у ч. 1 ст. 8 Конституції України. Ці складові можна використовувати для захисту прав осіб, але з обов'язковим врахуванням певних обставин спору, які притаманні для кожної справи окремо.

Суд погоджується із доводами позивача щодо наявності у останнього станом на дату звернення до суду з даним позовом майнового права на отримання дивідендів та «законних сподівань» щодо їх фактичного отримання внаслідок прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Кіноманія» рішень про розподіл чистого прибутку Товариства та виплату дивідендів.

Разом з цим суд не може залишити поза увагою той факт, що 26.06.2015 відбулись загальні збори учасників ТОВ «Кіноманія», якими скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ «Кіноманія» від 12.01.2015 щодо затвердження порядку розподілу прибутку відповідача та строків і порядку здійснення виплат дивідендів пропорційно частці кожного з учасників Товариства.

Під час прийняття рішення у справі суд враховує те, що згідно зі ст. 145 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Відповідно до ст.ст. 41, 59 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Підпунктом 5 пункту 7.2 статуту відповідача встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства відноситься затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів Товариства, розподіл прибутків та збитків Товариства.

Після порушення провадження у даній справі, а саме 26.06.2015, вищим органом Товариства, а саме загальними зборами його учасників, прийняте рішення про скасування попереднього рішення загальних зборів учасників відповідача про затвердження порядку розподілу прибутку відповідача та строків і порядку здійснення виплат дивідендів.

Рішення загальних зборів учасників Товариства від 26.06.2015 є чинним, в судовому порядку або іншим чином не визнане недійсним (не скасоване).

Таким чином, станом на дату прийняття судом даного рішення майнове право позивача на отримання дивідендів, що повинно ґрунтуватися на прийнятому загальними зборами учасників Товариства рішенні про їх виплату, відсутнє.

Відповідно до пункту 2.3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше.

Крім того, як визначено пунктом 2.22 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», розглядаючи справи зі спорів про стягнення сум дивідендів, господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини 5 та частини 6 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних акціонеру-позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати. Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Таким чином, суд не наділений правом стягнення з господарського товариства на користь його учасника дивідендів, якщо станом на дату прийняття судом рішення у відповідній справі відсутнє (скасоване, визнане недійсним) рішення загальних зборів учасників господарського товариства про виплату дивідендів.

З урахуванням викладеного вище у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, поклавши на позивача судові витрати у справі відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

В судовому засіданні 11.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення - 17.08.2015.

Суддя В.О. Демидов