Рішення

від 15.07.2015 по справі 911/2314/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа № 911/2314/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 29 від 14.05.2015 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „ЗлатобанкВ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології фінансового менеджментуВ» , с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район

про стягнення 5 145 138, 88 доларів США та 179 426, 84 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ „ЗлатобанкВ» звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Технології фінансового менеджментуВ» про стягнення 5 000 000, 00 доларів США основної заборгованості по кредиту, 145 138, 88 доларів США основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 174 426, 84 грн пені, 5 000, 00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2015 р. порушено провадження у справі № 911/2314/15 за позовом ПАТ „ЗлатобанкВ» до ТОВ „Технології фінансового менеджментуВ» про стягнення 5 145 138, 88 доларів США та 179 426, 84 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 24.06.2015 р.

24.06.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 01.07.2015 р.

01.07.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 01.07.2015 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

01.07.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 15.07.2015 р.

15.07.2015 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 252/1/13-KL, згідно умов ст. 1. якого в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Згідно з п. 1.2. договору кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитним коштів, встановлених цим кредитним договором, може отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника (далі - „ЗаявкаВ» ) після їх акцепту банком. Заявка складається за формою, затвердженою банком, в 2-х примірниках. Зобов'язання банка по кредитуванню в рамках даного кредитного договору визначаються сумою акцептованої ним заявки та виникають в момент акцепту заявки. При наданні позичальнику кредитних коштів за акцептованою заявкою в обсязі, зазначеному в заявці така заявка вважаєгься виконаною, а зобов'язання банка дотриманими. При досягненні позичальником максимального ліміту заборгованості нові заявки банком не розглядаються до часткового або повного повернення кредитних коштів. Після часткового/повного повернення кредиту позичальник може надавати в банк нові заявки в межах чинного максимального ліміту заборгованості.

Відповідно до п. 1.2.1. договору кредит надасться для поповнення обігових коштів.

Застереження: Позичальник не може використовувати кредитні кошти на покриття збитків своєї господарської діяльності, формування та/або збільшення статутного капіталу позичальника та інших господарських товариств, на інші цілі, заборонені чинним законодавством України.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 5 000 000, 00 доларів США.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 19 вересня 2014 року включно.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі - 9 процентів річних.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 дням. День повернення кредиту до розрахунку не приймається.

Згідно з п. 3.1.4. кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за цим кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі настання та/або існування хоча б однієї з таких обставин:

- у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов;

- недійсності та/або недостовірності та/або порушення позичальником/поручителем/заставодавцем заяв та/або гарантій, викладених в кредитному договорі/договорах забезпечення, фінансової звітності позичальника/поручителя/заставодавця та/або будь-якої іншої документації, яка надається до банку для виконання кредитного договору та/або договорів забезпечення;

- настання/існування будь-якої з несприятливих обставин/подій;

- використання кредитних коштів не за цільовим призначення;

- за наявності/можливості виникнення інших обставин, які свідчать/можуть свідчити про те, що надані позичальнику кредитні кошти своєчасно не будуть повернуті;

- в інших випадках, передбачених цим кредитним договором та/або чинним законодавством України.

Пунктом 3.4.3. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим кредитним договором, в тому достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в числі у випадку настання несприятливих обставин/подій.

Пунктом 7.6. договору визначено строк його дії, згідно якого кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до кредитного договору № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р.

29.08.2014 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір про внесення змін № 1 до кредитного договору № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р., згідно умов п. 1. якого сторони дійшли згоди викласти п. 1.4. договору у наступній редакції: „Кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 18 вересня 2015 року включно.В»

01.09.2014 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір про внесення змін № 2 до кредитного договору № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р., згідно умов п. 1. якого сторони дійшли згоди викласти п. 1.5. договору у наступній редакції: „За користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір встановлюється у розмірі - 9, 5 процентів річних.В»

08.12.2014 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір про внесення змін № 3 до кредитного договору № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р., згідно умов п. 1. якого сторони домовились щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. включно не пізніше 20.12.2014 р. включно.

08.01.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір про внесення змін № 4 до кредитного договору № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р., згідно умов п. 1. якого сторони домовились щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. включно не пізніше 16.01.2015 р. включно.

На виконання умов договору позивачем протягом періоду дії договору було надано відповідачу кредит та перераховано грошові кошти у межах кредитного ліміту у розмірі 5 000 000, 00 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 22.05.2015 р., доданим до позовної заяви, відповідними виписками по особовому рахунку відповідача за період з 20.09.2013 р. по 21.05.2015 р., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по поверненню нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 779 513, 88 доларів США та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 634 375, 00 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 22.05.2015 р., доданим до позовної заяви, відповідними виписками по особовому рахунку відповідача за період з 20.09.2013 р. по 21.05.2015 р., наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 цього ж кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1046 цього ж кодексу передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 цього ж кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що з моменту надання кредиту та за період дії договору відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки по сплаті відсотків за користування кредитом за договором, у зв'язку із чим та на підставі положень пунктів 3.1.4., 3.4.3. договору у відповідача виник обов'язок достроково повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, комісію, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повернення кредиту та оплати відсотків за користування кредитом у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 5 145 138, 88 доларів США, з якої 5 000 000, 00 доларів США - основна заборгованість по кредиту, 145 138, 88 доларів США - основна заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, що підтверджується кредитним договором № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р., розрахунком заборгованості станом на 22.05.2015 р., доданим до позовної заяви, відповідними виписками по особовому рахунку відповідача за період з 20.09.2013 р. по 21.05.2015 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості по поверненню кредиту у розмірі 5 000 000, 00 доларів США та основної заборгованості по оплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 145 138, 88 доларів США за кредитним договором № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену кредитним договором № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р., за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язання сплаті відсотків за користування кредитом з 11.03.2015 р. по 22.05.2015 р. всього на загальну суму 174 426, 84 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачеких процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості. Сума пені розраховується у валюті кредиту та сплачується у національній валюті за курсом НБУ на дату фактичної сплати, за реквізитами, зазначеними банком (або в порядку договірного списання стягується самостійно банком). За згодою сторін, розрахунок пені здійснюється із застосуванням умовної кількості днів у році - 360.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за договором у вищевказані періоди у розмірі 174 426, 84 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений кредитним договором № 252/1/13-KL від 20.09.2013 р., за невиконання відповідачем обов'язків, встановлених п. 3.4. договору, всього на загальну суму 5 000, 0 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п. 3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000, 00 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.

Розрахунок штрафу за договором, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу за договором у розмірі 5 000, 00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології фінансового менеджментуВ» (ідентифікаційний код 32860154) на користь Публічного акціонерного товариства „ЗлатобанкВ» (ідентифікаційний код 35894495) 5 000 000 (п'ять мільйонів) доларів США 00 (нуль) центів США основної заборгованості по кредиту, 145 138 (сто сорок п'ять тисяч сто тридцять вісім) доларів США 88 (вісімдесят вісім) центів США основної заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 174 426 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн 84 (вісімдесят чотири) коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 (нуль) коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології фінансового менеджментуВ» (ідентифікаційний код 32860154) в доход Державного бюджету України судові витрати 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

24 липня 2015 р.