Рішення

від 28.07.2015 по справі 911/2876/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 911/2876/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ

до Товариста з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро», смт.Гвардійське, АР Крим

Товариста з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим», смт.Гвардійське, АР Крим

про стягнення 500380,79 грн., розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників сторін:

Позивача - ОСОБА_1

Відповідача - не з'явився

Прокурора - Секретар В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області 09.07.2015 року надійшла позовна заява Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Товариста з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро» та Товариста з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим» про стягнення 500380,79 грн., розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2015 року порушено провадження у справі №911/2876/15 та призначено судове засідання на 28.07.2015 року.

У відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що оскільки зазначена у вступній частині позову сума 500380,79 грн. Не відповідає фактичним обставинам справи, правильною ціною позову є сума 88422,74 грн.

В судовому засіданні 28.07.2015 року прокуратурою подано заяву про збільшення пзовних вимог, в якій донарахував черговий лізинговий платіж і штрафні санкції. У зв'язку з чим, просить стягнути всього 118936,94 грн.

Однак, відповідачі у судове засідання 28.07.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відзиви на позов не надали.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Тимчасове призупинення поштових відправлень одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим також підтверджується доповідною запискою керівника апарату Господарського суду Київської області у справі №911/2876/15.

Інформація про час і місце розгляду справи №911/2876/15 була розміщена на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області 13.07.2015 року.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №911/2876/15.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та прокуратури, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», найменування якого змінено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 року № 951 на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (позивач, Лізингодавець), і Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим» (відповідач 2) уклали Договір фінансового лізингу № 1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу в користування на визначений строк Предмет лізингу на підставі актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 28, 32 від 12.02.2013 року та 05.03.2013 року, відповідно, а саме: чотири трактори КИЙ-14102, яка набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного Лізингоодержувачем, та визначений у додатках до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору (пункт 1.1).

Додатковим договором №1/169 від 29.03.2013 року до Договору фінансового лізингу № 1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року, укладеним між ДПАТ «Украгролізинг», ТОВ «Велес-Крим» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро», сторони встановили, що всі права та обов'язки по Договору фінансового лізингу № 1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року, які несло ТОВ «Велес-Крим» з моменту підписання даного договору приймає на себе ТОВ «Яросвіт-Агро» (відповідач 2).

Таким чином, за Додатковим договором фактично відбулась заміна сторони в зобов'язанні за Договором фінансового лізингу № 1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року і всі права та обов'язки Лізингоодержувача перейшли до ТОВ «Яросвіт-Агро» (відповідач 2).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що за користування предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж у частині комісії за організацію предмета лізингу; комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст. 11 цього Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Вказані положення кореспондують з положеннями п. 4.3 Договору, якими передбачено, що з моменту підписання акта приймання-передачі Лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору; комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів» наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового лізингового платежу, 10% сплачуються разом зі сплатою другого чергового лізингового платежу.

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Згідно з п. 3.4.3 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Пунктом 5.1 Договору визначено, що предмет лізингу передається Лізингоодержувачу за актом приймання-передачі за умови перерахування грошових коштів в розмірі, визначеному п. 4.2 Договору.

Додатками №2.1 та 2.2 до Договору №1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

Свої зобов'язання за Договором позивач (Лізингодавець) виконав належним чином, передавши у користування відповідачу-1, а згодом відповідач-1 передав відповідачеві-2, лізингове майно. Факт отримання майна відповідачем-1 підтверджується актами приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 28, 32 від 12.02.2013 року та 05.03.2013 року, відповідно, а відповідачем-2 - актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 03.04.2013 року.

Водночас, 30.03.2013 року між ДПАТ «Украгролізинг», ТОВ «Велес-Крим» та ТОВ «Яросвіт-Агро» укладено договір поруки № 179.

Пунктом 2.2 договору поруки встановлено, що у випадку несплати ТОВ «Яросвіт- Агро» лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року у строки, передбачені Договором і на його умовах, у ТОВ «Велес-Крим» виникають всі обов'язки ТОВ «Яросвіт-Агро» і ТОВ «Велес-Крим» відповідає солідарно з ТОВ «Яросвіт-Агро» перед ДПАТ «Украгролізинг» в обсязі невиконаних ТОВ «Яросвіт-Агро» зобов'язань своїм майном та грошовими коштами, на які може бути накладено стягнення згідно з чинним законодавством України.

За порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 7.1).

Як зазначає позивач, відповідач1 своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання хі сплати лізингових платежів не виконував, чим порушив умови Договору фінансового лізингу № 1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року.

З урахуванням викладеного, за відповідачем-1 утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі згідно заяви про збільшення позовних вимог 90748,12 грн. за період з 12.02.2015 року по 19.05.2015 року, та з 13.02.2015 року по 18.05.2014 року; червень 2015 року.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання в позові згідно заяви про збільшення позовних вимог заявлено також пеня у сумі 12217,50 грн., інфляційні у сумі 15347,97 грн. та 3% річних в сумі 623,35 грн.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та положення Договору поруки № 179 від 30.03.2013 року, укладеного між ДПАТ «Украгролізинг», ТОВ «Велес-Крим» та ТОВ «Яросвіт-Агро», у позивача виникло право вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року.

Згідно з п.п. 3.1.2, 3.4.4 Договору, Лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу переданого в лізинг, якщо Лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів, а Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Лізингодавцю предмет лізингу разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту приймання - передачі.

Як встановлено п. 5.6 Договору, в разі належного виконання протягом усього строку дії Договору зобов'язань щодо сплати всіх лізингових платежів, та інших зобов'язань, передбачених договором, Лізингоодержувач має право набути у власність предмет лізингу, який передається до нього на підставі акту приймання-передачі.

На виконання умов п. 5.1. Договору фінансового лізингу, придбане Лізингоодержувачем майно за спірним договором, було передано в користування відповідачу-1, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки.

За таких обставин ТОВ «Яросвіт-Агро» не має правових підстав для набуття у власність майна, наданого позивачем (Лізингодавцем) на підставі існуючих лізингових правовідносин, які виникають з договору фінансового лізингу, адже існуючий факт порушення грошових зобов'язань зі здійснення лізингових платежів унеможливлює набуття Лізингоодервувачем предмету лізингу у власність в порядку п.5.6. Договору фінансового лізингу.

Невиконання відповідачами своїх зобов'язань свідчить про доцільність повернення предмету лізингу, а саме: чотирьох тракторів КИЙ-14102 залишковою вартістю 411 958,05 грн. та підтверджує факт порушення відповідного зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України, що зумовлює необхідність відновлення прав позивача (Лізингодавця) як кредитора.

Також, систематичність порушення умов договору, в тому числі неналежного виконання зобов'язань з боку відповідачів встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2015 по справі №911/892/15.

У розумінні частин 1, 3, 7 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ст. 806 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються спеціальним законом та положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно до частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі відзиви на позов суду не надали, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати лізингових платежів суду не представили, доводи прокурора не спростували.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем-1 зобов'язань за Договором щодо сплати лізингових платежів, відповідно вимога прокурора про стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 90748,12 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.1 та 7.7 Договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд здійснивши перевірку розрахунку належних до стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат за заявлений прокурором період, тобто не виходячи за межі заявленого прокурором періоду нарахування, встановив, що розрахунок позову є арифметично вірним і з відповідача-1 підлягає стягненню пеня у сумі 12217,50 грн., інфляційні у сумі 15347,97 грн. та 3% річних в сумі 623,35 грн.

З огляду на умов договору поруки, відповідач-2 є солідарним боржником, відповідно заявлені до стягнення та задоволені судом суми 90748,12 грн. основного боргу, 12217,50 грн. пені, 15347,97 грн. інфляційних та 623,35 грн. 3% річних підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Оскільки відповідач-1 неналежно виконував зобов'язання в частині сплати лізингових платежів і прострочення становить більше 30 днів, прокурор просить суд розірвати Договір фінансового лізингу та зобов'язати відповідача повернути за актом приймання-передачі предмет лізингу.

Згідно положень пункту 1 частини 1 ст. 611 та частини 2 ст. 849 Цивільного кодексу України умовою дострокової односторонньої відмови від зобов'язання є порушення умов зобов'язання іншою стороною, яке має полягати в простроченні його виконання або у його невиконанні.

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від Договору з підстав, зокрема, за несплату лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу. При цьому Договір вважається розірваним починаючи з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа з повідомленням про відмову від Договору на адресу лізингоотримувача.

В силу ст. 180 Господарського кодексу України істотними є такі умови, які за законом є необхідними для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Таким чином, ціна договору є у будь-якому випадку істотною умовою Договору, відповідно несплата відповідачем-1 лізингових платежів у строки, визначені Договором, істотно порушує інтереси позивача, оскільки позбавляє його результату договору, заради якого даний Договір було укладено - отримання лізингових платежів.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання з оплати лізингових платежів Лізингоодержувач належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за Договором.

Системний аналіз викладеного вище свідчить про наявність підстав для розірвання Договору фінансового лізингу через порушення лізингоодержувачем строку внесення лізингових платежів більше ніж на 30 днів, що відповідно до пункту 8.3. Договору є підставою для розірвання договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 визначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом або договором. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судових захист.

Отже, недотримання вимог частини 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 17.06.2008р. справа №8/32пд).

Частина 5 ст. 188 Господарського кодексу України встановлює, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За загальним правилом, датою розірвання договору за рішенням суду є дата набрання таким рішенням законної сили. Водночас якщо в рішенні суду вказана дата, з якої договір розривається, датою розірвання договору є дата, зазначена в рішенні.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором.

У відповідності з пункту 7 частини 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктами 8.7., 8.9. Договору сторони погодили, що при достроковому припиненні дії та розірвання Договору або відмови від Договору сплачені лізингові платежі, в тому числі і попередній, не повертаються. Дострокове повернення предмета лізингу лізингоодержувачем допускається виключно на вимогу або за згодою лізингодавця.

З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 повернути за актом приймання-передачі предмет лізингу є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню судом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими, законними, задовольняє позов повністю.

Прокурором заявлено до суду вимоги про стягнення боргу, розірвання договору та витребування майна. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до статті 49 ГПК України сплата судового збору з майнової вимоги про солідарне стягнення заборгованості покладається на відповідачів в сумі 2378,73 грн. в рівних частках відповідно по 1189,37 грн. з кожного. Судовий збір з майнової вимоги про повернення майна, що складає 8239,16 грн. та судовий збір з немайнової вимоги про розірвання договору в сумі 1218 грн., що разом складає 9457,16 грн. покладається на відповідача-1, порушення якого призвели до відповідних наслідків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 65, 69, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро» (97513, ОСОБА_1 Республіка Крим, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Карла Маркса, 47, код 34398442) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим» (97513, ОСОБА_1 Республіка Крим, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Теплична, 4, код 34398437) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, код 30401456) 90748,12 грн. основного боргу, 12217,50 грн. пені, 15347,97 грн. інфляційних та 623,35 грн. 3% річних.

3. Розірвати Договір фінансового лізингу № 1-13-1 ств-пл/3 від 09.01.2013 року, укладений між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим».

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро» (97513, ОСОБА_1 Республіка Крим, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Карла Маркса, 47, код 34398442) повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, код 30401456) за актом приймання-передачі предмет лізингу - чотири трактори КИЙ-14102 залишковою вартістю 411 958,05 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яросвіт-Агро» (97513, ОСОБА_1 Республіка Крим, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Карла Маркса, 47, код 34398442) в доход Державного бюджету України 10646,53 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Крим» (97513, ОСОБА_1 Республіка Крим, Сімферопольський р-н, смт. Гвардійське, вул. Теплична, 4, код 34398437) в доход Державного бюджету України 1189,37 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик