Рішення

від 13.08.2015 по справі 915/1361/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року Справа № 915/1361/15

м. Миколаїв

За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірми «Торгсервіс», АДРЕСА_1, 61195.

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суперіор Фарм», вул. Радянська, 12-Б, оф. 314, м. Миколаїв, 54029.

про: стягнення попередньої оплати в сумі 300 000,00 грн.

Суддя Ткаченко О.В.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суперіор Фарм» проведеного авансового платежу в сумі 300 000,00 грн.

12.08.2015 року від позивача до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання, в якому він зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, а також розглянути дану справу за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.

Відповідач до судового засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 30.07.2015 не виконав, відзиву по суті позовної заяви не надав.

У відповідності до отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації відповідач зареєстрований за адресою: 54029, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Радянська, будинок 12 Б, офіс 314.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи була надіслана на адресу відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

22.01.2013 між ТОВ «Суперіор Фарм» (надалі відповідач) та ТОВ Фірмою «Торгсервіс» (надалі позивач) було укладено договір №22/01-55 (далі - договір), згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар - транспортні засобі за ціною, визначеною у специфікації (п. 1.1 розділу. 1 договору).

Відповідно до п.2.1 розділу 2 договору сторони погодили ціну товару на дату укладання договору в розмірі 966 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 161 000,00 грн.

Згідно встановлених п. 2.4 договору умов оплата товару здійснюється покупцем в наступному порядку:

2.4.1 Передплата: 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 000,00 грн.

2.4.2 решта становить: 666 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 111 000,00 грн.

У відповідності до п. 2.5 договору оплата здійснюється позивачем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

За передбаченими п. 4.4 договору умовами встановлений строк виготовлення товару - 60 діб з дати першого внеску.

Згідно п. 6.1. договору сторони встановили обов'язок відповідача (продавця) проінформувати покупця про готовність товару для передання.

Відповідно до п. 2.3. договору позивач зобов'язався повністю оплатити товар за ціною, визначеною у п. 2.1 договору, протягом 3 робочих днів з моменту надання йому повідомлення про готовність товару для передання позивачу. Оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати - до передання відповідачем товару.

За передбаченими п. 3.5. договору умовами право власності на товар виникає у позивача з моменту підписання акту прийняття товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату № 5 від 23.01.2013 щодо здійснення передплати за договором № 22/01-55 від 22.01.2013 на загальну суму 300 000,00 грн. (а.с. 20)

25.01.2013 року позивач платіжним дорученням № 91 (а.с.21) перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 300 000,00 грн.

Але відповідачем в порушення умов договору не було здійснено у відповідності до п. 6.1.1 договору інформування позивача про готовність товару для передання та порушено передбачений п. 4.4 договору строк виготовлення товару.

Як свідчить наявний в матеріалах справи лист від 22.03.2013 вих. № 10, відповідач звертався до позивача з повідомленням щодо затримання поставки товару за наявності незалежних від нього обставин.

Проте станом на день звернення до суду з позовом зобов'язання за договором щодо виготовлення товару залишились відповідачем невиконаними.

Умовами п.10.7 розділу 10 договору встановлено, що строк дії договору завершується після виконання сторонами прийнятих на себе за цим договором зобов'язань.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

16.03.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою розірвання договору купівлі-продажу № 22/01-55 від 22.01.2013 та повернення попередньої оплати в сумі 300 000,00 грн., яка була перерахована відповідачу згідно платіжного доручення № 91 від 25.01.2013. (а.с. 21).

Проте вимоги позивача відповідач не виконав, суму попередньої оплати не повернув.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, в порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 300 000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суперіор Фарм», вул. Радянська, 12-Б, оф. 314, м. Миколаїв, 54029 код 37929346) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірми «Торгсервіс», АДРЕСА_1, 61195, код 31234756) заборгованість у розмірі попередньої оплати в сумі 300 000,00 грн. та 6 000,00 грн. судового збору.

Суддя О.В. Ткаченко