Рішення

від 11.08.2015 по справі 922/4240/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р.Справа № 922/4240/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметпромтех", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,дов.№ б/н від 03.08.2015р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрметпромтех", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна" в якій просить суд стягнути з відповідача 18 500,0 основного боргу, пені в сумі 10267,50грн., 3 % річних в сумі 168,78грн., обгрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині поставки товару за договором поставки №2303-1БС.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2015року порушено провадження у справі №922/4240/15, розгляд справи призначено на 11.08.2015року.

Представник позивача в судовому засіданні 11.08.2015року підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, через канцелярію суду(вх.№30926 ) від позивача на виконання вимог ухвали господарського суду від 22 липня 2015 року по даній справі надійшли: копія витягу з ЄДРПОУ стосовно відповідача (роздруківка з інформаційно - ресурсного центру), вказані документи долучені судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі , направлена на адресу, яка вказана позивачем у позовній заяві, повернулась до суду без вручення адресату, з поміткою "за закінченням строку зберігання".

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» , відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

23 березня 2015 між ТОВ «УКРМЕТПРОМТЕХ» (Покупець) та ТОВ «НАСОС УКРАЇНА» (Продавець) було укладено Договір Постачання № 2303-1БС.

Згідно п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати непродовольчі товари (в подальшому - Товар), у власність Покупця відповідно до його замовлення, протягом 20 календарних днів з моменту виконання Покупцем умов 5.2., а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриману Продукцію на умовах зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 5.1. Загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї Продукції, поставленої за цим Договором) Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої (переданої у власність) Продукції та узгодженої на неї ціни, відповідно до видаткових накладних (актів приймання-передачі).

Відповідно п. 5.2. Покупець сплачує 100% від суми договору, яка визначається рахунком-фактурою протягом 3-х банківських днів з моменту кожної поставки відповідно договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.8.3. договору, покупець вправі відмовитись від даного договору у відповідності до вимог до чинного законодавства .

Згідно п. 11.1. Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) Сторонами та діє терміном на 1 (один) рік, але у будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобов'язань за цим Договором. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із Сторін не повідомить протилежну Сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговується (продовжується) на 1 (один) рік.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору та на підставі отриманого рахунка-фактури № СФ - 100024 від 24.03.2015 року на суму 55500,00 грн було здійснено оплату З-ох Агрегатів насосних СЦН 75/70 з ел. дв. 18,5 кВт/3000 об/хв ВЗР, але Відповідачем було поставлено одну позицію Агрегату насосного СЦН 75/70 з ел. дв. 18,5 кВт/3000 об/хв ВЗР, що підтверджується видатковою накладною від 31 березня 2015 року № РН 30001503 на суму 18500,00 грн.

14.04.2015 року ТОВ «УКРМЕТПРОМТЕХ» звернулося з листом № 01-014 до ТОВ «НАСОС УКРАЇНА» з проханням повернути на розрахунковий рахунок перераховану суму грошових коштів в розмірі 37000.00 грн. за не допоставлену Продукцію.

17.04.2015 року Відповідачем було здійснено повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «УКРМЕТПРОМТЕХ» в розмірі лише 18500,00 грн.

Станом на 07.07.2015 року ТОВ «НАСОС УКРАЇНА» не повернуло грошові кошти за недопоставлену продукцію в розмірі 18500,00 грн.

Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію № 01-027 від 27.04.2015 року, щодо повернення грошових коштів , листом № 2805/1 від 28.05.2015 року відповідач зобов'язався повернути грошові кошти за недопоставлений товар на розрахунковий рахунок Позивача суму у розмірі 18500,00 грн. до 04 червня 2015 року, проте у встановлений термін грошові кошти не надійшли, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині позовних вимог з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №2303-1БС від 23.03.2015року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження поставки товару .

Виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 18500,0грн. доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 168,78грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних, а також розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 168,78грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10267,50грн. пені.

Відповідно до п. 8.5 У випадку несвоєчасної поставки Товару, за цим договором Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, договірні взаємовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, а тому, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, яку обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідна правова позиція викладена в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 та в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 25/187.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Враховуючи викладені обставини, господарським судом перевірено розрахунок нарахованої до стягнення пені та встановлено, що даний розрахунок розраховано позивачем невірно , в зв'язку із чим, судом самостійно зроблений перерахунок пені за допомогою системи бази "Законодавство" з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості за вищевказаний період, згідно з яким суд вважає, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 3375,62грн., в іншій частині позовних вимог по пені, господарський суд відмовляє в задоволенні, як в безпідставно заявлених.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, то вони підлягають частковому задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Насос Україна" (61145, Україна, м. Харків, вул. Новгородська, 3/1, код ЄДРПОУ 38634943, Р/р 26003011053879 у ПА Т « Укрсоцбанк» МФО 300023 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметпромтех" (61166, Україна м. Харків, пр. Леніна, б. 36 код ЄДРПОУ 39288657 Р/р 26005052326239 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533)-18500,0грн. грошових коштів, 3% річних в сумі 168,78грн., пені в сумі 3375,62грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1391,86грн.

В іншій частині позовних вимог по пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_2